Візія особистості

Автор: о.д-р Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету

Я хотів би поділитися певним досвідом чи певними  імпульсами, які виходять з пригоди,  яка називається Український Католицький Університет, яка остаточно, може, не є вже така далека від підприємства. У 1992 році нам кільком о.Любачівський сказав: "Нам  потрібен університет. Я вам нічим не можу допомогти: ні землею, ні будинком, ні  книжками, ні програмою, починайте з богослов’я, але ви маєте мою повну підтримку, моральну". Сьогодні  УКУ, якщо взяти його територію, будинки,  бібліотечний фонд, певну  інфраструктуру, мікроендаумент – це вже є капіталізація 50 млн. доларів. А ми ще  навіть  не почали робити бізнес (сміється).

Без сумніву, кожен бізнес націлений на генерацію прибутку, але сьогодні важливо, щоб він мав певне соціальне обличчя. Бізнес – реалізація наших бажань, натхнення і талантів, але в той же час він повинен мати соціальну відповідальність – пошук спільного добра. Коли бізнес чогось досягає, у бізнес-лідерів з’являється прагнення зробити щось більше – побудувати бізнес, який дбатиме про культуру, етику, громаду, місто, регіон, країну… У бізнеса повинна бути людське обличчя. Сьогодні в країні назріло багато проблем, але керівники бізнесу є особливими лідерами, які мають привілейовані важелі, засоби, інструменти, а тому і особливу відповідальність перед суспільством.

Без сумніву бізнес є праця для прибутку, бізнес – це є реалізація наших бажань, нашого натхнення, наших талантів, але бізнес це також певна соціальна відповідальність, це є пошук спільного добра.

Глобалізація дає різні можливості, але вона також має певну свою амбівалентність. Зауважимо, що в сучасному розвитку економіки розрив між багатими і бідними зростає. 10% бідного населення володіє 1% загальних людських багатств, а 20% володіють половиною всіх ресурсів.

З однієї сторони, глобалізована економіка – це нові можливості для економік багатьох країн, але в той же час це поглинення ідентичності чужими силами та утворення опозиційних відгуків. Зрештою, велика частина населення не має змоги використати ці можливості. Все спрацьовує навпаки - люди втрачають. Фермер, який вирощує безпечну сільсокогосподарську продукцію, не може конкурувати з глобальними виробниками продуктів з використанням  ГМО. З’являється все більше і більше прикладів, коли люди втрачають, а не отримують від процесу глобалізації.

Люди  відчувають глобалізацію так, наче їхню ідентичність поглинає щось чуже. І тоді утворюються опозиційні відрухи, зрештою тому, що великий відсоток населення не користає від цих процесів, багато населення є виключені з тих плюсів провідної економіки.

Перед нами постають питання суто економічної справедливості. Але окрім цього з’являються інші негативи, які проявляють в багатих середовищах - економіка і підприємництво є такими, які дуже тяжать особистості. Люди шалено працюють, бізнес постійно перекидає людей з однієї точки в інші. Це має негативний вплив на сімейні цінності, в тому числі на виховання дітей. З 1989 до 1999 року показник стресу у країнах "великої сімки" зростав на 16% щороку, це означає, що населення економічно розвинених країн не є щасливим – високий рівень самогубств і психічних хвороб.

З новими технологіями сьогодні, ми маємо стільки інформації, стільки можливостей, ймовірно ви відчуваєте на  собі, що є таке ярмо надінформованості. Властиво, важливим є, які у нас є пріоритети культурно, соціально, психологічно, духовного життя, де є наші точки опору, де є наше коріння? Ми маємо визначити своє коріння. Інша важлива проблема полягає у тому, що сьогодні 100 млн. населення світу живе на відстані від своєї батьківщини через певні економічно й політичні чинники. Настала загроза викорінення діаспори.

Бізнес-керівники є особливими лідерами, які мають привілейовані засоби, важелі, інструменти, і тому й особливу відповідальність.

В бізнесі ми працюємо над питаннями людського ресурсу. Компанія, яка не має HR-менеджера, сьогодні  виглядає неповажно. УКУ сьогодні шукає HR-менеджера. Але чи та прекрасна людина з світлими очима, пульсуючим серцем, мріями, своєю  історією, своїми коханнями, своїми розчаруваннями – чи її можна описати в категорії ресурсу? Сьогодні це є велике питання і мені здається, що для нашого бізнесу, для наших підприємств, будуючи і розвиваючи  їхній потенціал на прибуток, поширюючи стилі, через які реалізується певний потенціал,  скажімо, керівників, тих, які творять цей бізнес, дуже важливим є знову подивитись на людину і на загальне добро. Я маю велику надію, що у візії українського бізнесу загальне добро і святість людини буде займати  важливе місце і в цьому наш бізнес мусить бути попереду. Виходячи з негативу, мене 20 років коробить фраза “у світі так”. Так ніби Україна не з цього світу.

І хоча формування якісного бізнес-середовище України вимагає серйозних зусиль, воно інтенсивно розвивається. Головне, щоб в бізнесі були присутні прекрасні великі таїнства - людська гідність, людський потенціал, людська творчість, яка спрацьовує на прибуток, самореалізацію і задоволення прагнень мільярдів сердець, які працюють в кінцевому підсумку на загальний добробут. Важливо, що коли таке товариство витрачає час, щоб глибше призадуматися над причинами ситуації та перспективами змін, то це попри практичні результати, дає усім більшу довіру один до одного. Це - запорука змін.

Ми свідомі цього надзавдання - творення розвинутого, вільного, окриленого, українського підприємництва. Це вимагатиме багато років, щоб ми могли розкривати спільно це прекрасне велике таїнство, яким є людська гідність, потенціал, та прагнення самореалізації.

за матерілами Міжнародної візійної бізнес-конференції "Intro" у Львівській бізнес-школі УКУ (LvBS)