Автор: Павло Шеремета, Президент Інституту Стратегії Блакитного Океану в Малайзії

 

Деякі експерти стверджують, що подолання Східною Європою комунізму невдовзі сприйматиметься як маленький епізод на фоні подій, які відбувалися в Азії.

Якщо проаналізувати зростання ВВП на душу населення у різних країнах світу за останні 42 роки, то можна побачити наступну картину:

Безумовним лідером у цьому аспекті є Південна Корея, яка за 42 роки збільшила ВВП у понад 150 разів. Всередині 60-х років показник ВВП на душу населення у Південній Кореї знаходився на рівні Танзанії - $185. На сьогодні ця цифра становить приблизно $28 000. Тож Індія суттєво поступається цій країні, хоча й там показник ВВП на душу населення збільшився у 8,5 разів.

42 роки тому 80% населення Азії перебувало за межею бідності, а сьогодні ця цифра скоротилася до 18%. Такого темпу розвитку в історії людства ще не було. Деякі експерти стверджують, що в історії ХХ століття подолання Східною Європою комунізму невдовзі сприйматиметься як маленький епізод на фоні подій, які відбувалися в Азії.

Якщо подивитися на зростання ВВП за перший квартал 2010 року, то можна дійти такого висновку – нарешті зростають усі регіони, хоча й по-різному. Найповільніше зростає Єврозона. Східна Європа збільшила показники на 2,1%, Азія - на 9%.

IMD регулярно публікує рейтинг конкурентноздатності. За даними останнього рейтингу, Малайзія покращила свої позиції на вісім пунктів, перейшовши з 18-го місця на 10-е. Підсумуймо, на скільки пунктів змінили свої позиції усі країни Східної Європи разом порівняно з країнами Південної-Східної Азії. На жаль, усі країни Східної Європи разом втратили 49 позицій, з яких, зокрема, Литва – 12, Словаччина -  16, Словенія – 20 позицій. Хоча маємо і позитивний приклад – Польща [піднялася на 12 позицій]. Україна відкотилася назад на 1 пункт [з 56-го на 57-е місце].

Країни Південно-Східної Азії разом покращили свої позиції на 44 пункти, зокрема Тайвань піднялась на 15 позицій, Малайзія – на 8. Вперше в історії рейтинг очолює азійська країна – Сингапур. На другому місці – Гонконг. Тайвань – на 8-му місці, а Малайзія – на 10-му. У першій десятці - чотири країни з Південно-Східної Азії.

Азія була значно краще готова до кризи 2008 року, адже пережила кризу 1997-1998 років і зробила правильні висновки. Зокрема, Малайзія у 1998 році не пішла на вимоги Міжнародного Валютного Фонду [МВФ] і зробила протилежне – зафіксувала валютний курс, значною мірою націоналізувала банки, не скорочувала державних видатків. У 2008 році цей досвід використали Сполучені Штати [окрім фіксації валютного курсу].

Століття Азії. Витоки

Є різні теорії щодо причин успішного розвитку азійських країн. Усі вони відіграють важливу роль, тільки в різній мірі в різних країнах.

1. Азіати – це інші люди. Якщо хтось співпрацював з азійськими компаніями, то міг побачити дещо інший спосіб ведення бізнесу. У цьому регіоні акцент зроблено на соціальному порядку, етиці праці, освіті. Такі конфуціанські країни, як Сингапур, Корея, Тайвань, Гонконг, очолюють не тільки рейтинг конкурентноздатності, але й рейтинги успішності студентів у математиці та інших точних науках. Підростаюче покоління отримало хорошу точну освіту, проте воно лише починає виходити на ринок праці.

Я також знайшов цікаву статистику щодо результатів цього тесту для різних демографічних груп у США, яка підтверджує ту ж тезу: азійці серйозніше ставляться до освіти, ніж інші.

Ще одна відмінність Азії – це високий відсоток заощаджень. Заощадження в США становлять 5-10% від доходу, в Європі – 20-25%, в Азії – 40-45%. Для фінансово-банківської системи це дуже важливо.

2. Успішний досвід стратегічного управління. Малайзія розвивається за п’ятирічними планами, при тому це капіталістична країна. Уряд думає про далекоглядну перспективу, а не про наступні вибори. Експерти дотримуються думки про те, що саме у довгостроковому плануванні полягає секрет успіху Азійських країн. В оперативному управлінні Малайзія також ефективно використовує інструменти стратегічного менеджменту, такі як стратегічна канва, ключові показники діяльності (КРІ), тощо.

3. Прагматизм щодо зовнішньої політики. Ціни на іноземні автомобілі в Малайзії втричі вищі за ціни на вітчизняні авто, хоча країна є членом ВТО. Азійські країни вміють вести переговори, адже мають серйозні важелі впливу, обравши діяльність у галузях, які мають стратегічне значення. Водночас у цих країнах вміло використовується відкритість ринку США і готовність американців надавати партнерам військову допомогу.

4. Патріотизм як ідеологія. Державна ідеологія Малайзії – це "Єдина Малайзія" [One Malaysia]. Країна дуже складна в національному плані. Раніше я був певен, що Україна – найскладніша країна на Земній кулі, тому що приблизно наполовину поділена між Сходом і Заходом. Але коли я приїхав у  Малайзію, то зрозумів, що наші справи не такі вже й погані. У Малайзії 65% населення – малайці [мусульмани], 25% - китайці і 10% - індійці. Одруження між людьми різних національностей фактично неможливі. Якщо китаєць хоче одружитися з малайкою-мусульманкою, йому потрібно прийняти мусульманство і змінити своє ім’я. Мало хто готовий до таких вчинків.  У 1969 році в Малайзії пройшли сутички, під час яких місцеві жителі вийшли на вулиці з ножами проти китайців, оскільки вважали їх винними у своїх економічних негараздах.

Нині у країні існує державна ідеологія "One Malaysia", без якої економічний поступ неможливий – країна витрачатиме забагато енергії на подолання внутрішньої дезінтеграції.

Тож Малайзія розробила для себе національну місію: досягнути статусу розвиненої
економіки до 2020 р. на основі п’яти "двигунів":

1. Підняти економіку на найвищий щабель у ланцюгу створення цінності.
2. Стимулювати країну до знань, творчості й інноваційності та плекати "ментальність першого сорту".
3. Конструктивно і продуктивно вирішувати проблеми соціально-економічної нерівності.
4. Покращити стандарти якості життя.
5. Посилити інституційну здатність країни впроваджувати стратегію.

Зважаючи на демографічну складність країни, було обрано об’єднуючу прагматичну економічну ціль - на деякий час відійти від національного питання і разом прагнути збагачення країни в цілому і кожного мешканця зокрема.

Країна має дуже чіткий кількісний критерій досягнення успіху - ВВП на душу населення, який зараз становить $8 000 за обмінним курсом [вдвічі вище від України]. Критерій, який дозволить потрапити до числа розвинених країн до 2020 року – досягти ВВП на душу населення на рівні $15 000. Для цього потрібно добиватися зростання в середньому на 7% на рік. Зростання за перший квартал 2010 року становило 10%.

Варто звернути увагу на пункт 2 Національної Місії Малайзії: "Плекати ментальність першого сорту". В цій країні часто говорять про те, що вони змогли побудувати інфраструктуру першого сорту, але ментальність ще третьосортна. Це стосується швидкості прийняття і впровадження рішень, дисциплінованості, гнучкості, амбіцій. Коли Чан Кім дарує свою книгу "Стратегію Блакитного Океану", то часто підписує: "Я бажаю Вам початкового ентузіазму". Коли власник починає бізнес, його мозок працює в максимальному режимі, обдумуючи схеми перемог. З часом цей ентузіазм зменшується. Дуже важливо його не втратити. Уявіть, який це потенціал країни, якщо кожен матиме початковий рівень ентузіазму. В Азії він відчувається, адже тут прагнуть довести, що відставання – лише тимчасова помилка історії.

5. Сильний харизматичний лідер на чолі країни. Це помітно фактично у всіх країнах Південно-Східної Азії: Лі Кван Ю у Сингапурі, генерал Пак у Південній Кореї, Др. Магатхір у Малайзії. І між іншим, я бачу, що час харизматиків у Азії не закінчується.

Століття Азії. Наслідки

Це найбільш контраверсійна частина виступу. Не обов’язково зі всім погоджуватися, але щонайменше варто задуматися.

Я не вірю, що буде багатополюсний чи однополюсний світ. Думаю, він буде олігополюсний. Якщо говорити про економіку, то це велика Трійка – США, Європейський Союз і Китай. У політичному плані Євросоюз не "дотягує" - до політичної Трійки увійдуть США, Китай і мусульманський світ (сукупність мусульманських країн). У політиці США уже відчувається більше зацікавлення Тихоокеанським регіоном, ніж Європою. Барак Обама часто наголошує, що він – перший тихоокеанський президент США. Його інтерес до Європи виглядає значно слабшим, ніж у його попередників.

Розвиток азійського регіону відкриває величезні можливості для бізнесу – 2 млрд. людей починають збагачуватися і витрачати гроші, в тому числі потенційно і на українські товари. Головне – мати бажання вийти на ці ринки. Так, це складно, але не хотіти вийти на 2 млрд. людей – дуже не розумно. Уявіть собі, що відбуватиметься, коли Китай і Індія підтягнуться до світового рівня споживання. Французьке вино урожаю 2009 року підскочило в ціні на 40% протягом останніх тижнів, тому що китайці почали лише приглядатись до цього напою.

Азія рухається від "Made in Asia" до "Designed in Asia". В одному з останніх номерів журналу "The Economist" було опубліковано 20-сторінковий звіт про інновації Азії¹, які завоювали глобальне визнання. І це насамперед інновації, які спрощують товар. Для Азії нині актуальними є прості дешевші товари. Наприклад, легковий автомобіль Tata за $2 500 або ноутбук за $100-200. Азійські країни піднімають економіку в ланцюгу створення цінності.

Захід відомий своїми універсальними цінностями, яким відводиться велика роль у розвитку суспільства чи компанії. Свобода, права людини, гідність, чесність – це універсальні цінності, якими не можна жертвувати ні за яких обставин. На Заході це працює, на Сході – ні. В Азії підхід до цінностей є суто прагматичним. Там працюють т.зв. партикуляристичні цінності – ті, що діють у конкретній ситуації. Наприклад, у книзі "Кам’яне лице. Чорне серце" є притча про мисливця, який хоче вбити тигра, - щоб це зробити, він повинен деякий час вдавати із себе свиню. Для здобуття важливого "трофею" в Азії треба бути готовим на деякий час втратити гідність. Для Західного світу це немислимо.

Теорія і практика менеджменту буде зазнавати великих змін протягом наступних десятиліть. Раніше менеджмент творили суспільства з високим рівнем довіри – Англо-Саксонські суспільства, потім – Німеччина, потім – Японія. Тому пропагується делегування, децентралізація, довіра один до одного. В Південно-Східній Азії низький рівень довіри. Окрім того, існують і інші негативні фактори:

• клановість та ієрархія [якщо керівник щось сказав, дискусії з цього приводу неможливі];
• сумніви, що демократія – найкраща форма правління. Китайське державне правління засновується на тому, що не потрібно думати про наступні вибори. Це дозволяє думати на 20 років вперед, а не на чотири, не кажучи вже про чотири-пять місяців. Я не хочу сказати, що треба відмовлятися від демократичного шляху розвитку. Просто вперше відтоді, що я почав детально вивчати літературу на політичну тему, постало питання, чи справді демократія є найефективнішим методом управління державою. Дискусія з цього приводу обіцяє бути захоплюючою. Азія має з цього приводу свою особливу думку.

Висновки для України та українців

Ще п’ять років тому я говорив, що Україні потрібно рухатися в сторону від "Made in Ukraine" до "Designed in Ukraine". На жаль, з цього приводу у нас зроблено менше, ніж в Азії. Цьому є суто економічне пояснення: п’ять років тому інвестиції в нерухомість приносили значно більші прибутки, ніж інвестиції в "Designed in Ukraine".

Хочу наголосити на трьох ключових висновках Азійського розвитку для України:

1. Єдність країни. Якщо країна дезінтегрована, то неможливо будувати краще майбутнє – забагато енергії витрачається на чвари і подолання внутрішньої дезінтегрованості, а не на перемогу над зовнішніми конкурентами. Треба навчитися використовувати та об’єднувати "іншість". Найкреативніші компанії чи країни – саме ті, які об’єднали "іншість" всередині.

2. Стратегія. Згідно з економічною теорією вільна торгівля має сприяти економічному розвитку країни. Але на практиці це правило не працює. Здається, що при абсолютно вільній торгівлі країни з меншим капіталом деіндустріалізуються. Потрібен стратегічний підхід. У сьогоднішньому світі плисти за течією недостатньо.

3. Лідерство. Існує міф такого собі керівника, який повинен сидіти і думати над системою. Проблема в тому, що поки цей "мислитель" буде думати, то китайці з корейцями з притаманною їм швидкістю вже зроблять три такі системи. І нехай дві перші спроби будуть невдалими, на третій раз у них все вийде.

Нам треба в душі і в серці мати більше "тигровості". Нам не вистачає сильного бажання завоювати світ. Стати №1 в Києво-Святошинському районі – заслабка амбіція. Недаремно китайці вважають, що краще рік прожити, як тигр, ніж сто років, як вівця.

---

¹Стаття за матеріалами звіту журналу "The Economist" про інновації країн Азії на innovations.com.ua - "Новий епіцентр інновацій"

Переглянути презентацію Павла Шеремети: "Азійське століття: витоки і наслідки"

Стаття на основі виступу Павла Шеремети на бізнес-форумі "УкрАзія" для підприємців та фахівців із зовнішньоекономічної діяльності [17 червня 2010 року, kmbs; організатор міжнародна організація AIESEC]

 

---

Innovations рекомендує 

Матеріали [статті, інтерв'ю, блоги, Інтернет-конференції] Павла Шеремети з архіву innovations.com.ua: http://innovations.com.ua/uk/users/29/track