Щастя не надто цікавить британців. Краще міцно стиснути зуби і гарненько пожартувати, якщо є для цього підстави. Практичним людям намагання бути щасливими видається порожньою балаканиною. Незважаючи на це, прем’єр-міністр вирішив створити національний індекс щастя на основі квартальних показників того, як почувають себе люди.
Його стрімке захоплення "економікою щастя" спричинило шквал критики: "погано продумане відволікання" було поміркованим коментарем на адресу цієї ідеї, адже зараз британці переживають скорочення в усьому – від робочих місць у державному секторі до виплат на дитину. Видається, такий консенсус зумовило те, що Кемерон розчулився, оскільки насправді замахнувся сокирою.
Можливо, це й правда. Але саме набули переконливості аргументи на користь того, щоб спробувати виміряти щастя суспільства, а не просто зростання його економіки і продуктивності. Коли західні індустріальні суспільства почали вимірювати ВВП, для багатьох проблемою було виживання. Сьогодні більшості людей усього досить або більш ніж досить (за стандартами людської історії), утім залишається одне питання: що відбувається в їхніх головах?
Здається, мало що доброго. Стрес став словозамінником для тривоги, яка поширюється все більше. Це занепокоєння є особистим, воно стосується роботи, грошей і здоров’я, а також загальним: що ми не можемо жити так далі, поспішати тільки для того, щоб стояти, виготовляти речі все швидше і швидше, споживати все більше і більше їжі (з відповідним тиском на ціни); що світ, у якому живе понад сім мільярдів людей, повинен якось "сповільнитися", переглянути критерії того, що є добробутом, аби впоратися із цим.
Але те, що становить поняття добробуту, є заплутаним. Чимало змінних – як от любов, дружба і родинні стосунки – важко визначити. Але британське дослідження припускає, що самі по собі гроші не приносять щастя, хоча заможні люди більше схильні почуватися щасливими; що критично важливим для самооцінки є наявність роботи; що жінки більш схильні бути щасливими, ніж чоловіки; і що для самореалізації людям потрібно щось більше, ніж матеріальне досягнення.
Починаючи з наступного місяця, уряд ставитиме такі запитання і проситиме людей дати відповідь за шкалою від нуля до 10: Наскільки щасливими ви були вчора? Наскільки стурбованими ви почувалися вчора? Наскільки ви задоволені своїм життям цими днями? Наскільки те, що ви робите у своєму житті, варте чогось?
Заледве чи екстраординарно, але Ендрю Освальд, економічний експерт з проблеми щастя в Університеті Ворвіка, припустив, що ці запитання є хорошим початком, хоча він додав би "Як добре ви спите?" – важливий індикатор психічного здоров’я – і "Наскільки обмежений, за вашими відчуттями, ваш час?"
Важливо, як доводить він, перейти від "концепції фінансового процвітання до ідеї емоційного багатства". Можливо, це той показник ХХІ століття, якого ми потребуємо: Валовий емоційний продукт.
Служба національної статистики, якій доручили опитування, проводить дебати в он-лайн-режимі. Відповіді свідчать про те, що британці асоціюють щастя зі співом пташок, пізнанням самих себе, довкіллям, із відповідальністю перед домашніми тваринами, внеском у суспільство, подорожами на природу і читанням Сократа.
Звичайно, економіка щастя не є точною наукою, і ще побачимо, як індекс щастя буде пов’язаний з політикою. Але ідея полягає в тому, що треба оцінити речі, які не мають цінників. Відкриті простори, чисте повітря, безпека, звільнення від тиску – це речі, яких стає все менше і важливість яких зростає. Тоді постає питання: як ви сприятимете їм, водночас створюючи робочі місця, які так потрібні в усіх західних суспільствах? Звичайно, економічне зростання є великою частиною відповіді, але воно не може бути всією відповіддю.
Нещодавно я думав про деякі миті щастя у власному житті. Одна настала, коли я йшов через Ріджентс-Парк і моя шкіра "затремтіла" від перших подихів весни. Інша, коли проти ночі я поцілував свою доньку, бачачи, якою спокійною вона є, коли спить. Третя настала в Каїрі, коли я бачив могутню гідність єгипетського народу, який гуртується, щоб здійснити мирні зміни.
Ці миті були пов’язані з природою, з пошуком часу, з відчуттям трансцендентної сили людського духу. Емоційне багатство – це не наступний електронний лист у нестримному хаотичному житті.
Отже, я готовий дати Кемерону кредит довіри і навіть обережно підтримати пов’язаний із цим проект "Велике суспільство", що також є джерелом великої кількості насмішок. Суть цієї ідеї в тому, що люди можуть дати більше одне одному – британські банкомати, наприклад, автоматично давали б клієнтам можливість здійснити пожертвування на доброчинність. У часи похмурих економічних перспектив це важко продати, але це вловлює потребу розрізнених людей у більшому поєднанні.
Це також справедливо й для Сполучених Штатів. Свобода є невід’ємним правом американців разом із "пошуком щастя". Тут, зауважте, є відмінність, свідчення мудрості батьків-засновників. Декларація незалежності гарантує свободу, але коли заходить мова про щастя, гарантований тільки його пошук. Усе ж, можливо, час виміряти, наскільки успішно відбувається цей пошук.
Автор: Роджер Коен [Roger Cohen]
Джерело: Західна аналітична група за матеріалами "The Happynomics of Life", The New York Times, 13.03.2011 (зреферував Михайло Мишкало)
Фото: becomingwhoyouare.net
Фото
Відео
