Не так давно в нас були нез’єднані в мережу комп’ютери, у моєму випадку чудовий Amstrad, на яких ми зберігали наші нікчемні дані та програмне забезпечення. Мережа з’єднала ці комп’ютери, всесвітня павутина залінкувала документи, які ми зберігали на них, браузери дали нам змогу пересуватися за цими лінками. Строката команда гіппі, диваків та вчених, які вірили, що відкритість та співпраця дозволять вирощувати ідеї, створила свою всеосяжну етику.
Ця епоха може невдовзі закінчитися. Нове покоління хмаркових капіталістів визначатиме це десятиліття, насамперед Apple, яка в понеділок запустила свій сервіс iCloud, який, серед іншого, дозволятиме спрямовувати власну музику через бездротовий доступ на пристрої Apple, і Google, яка збирається випустити недорогий, "тупий" комп’ютер, обладнаний лише браузером, тому що його користувачі зберігатимуть все своє програмне забезпечення та контент у хмарі.
Хмаркові капіталісти - Apple, Facebook, Google, Amazon - представляють себе, як наступний крок у розвитку з’єднаного мережею світу. Хмаркові обчислення дадуть змогу зберігати наші дані на відстані, і вони завжди будуть доступними, з будь-якого пристрою. Для споживачів, що жонглюють масою даних на низці пристроїв, це стане позитивним поєднанням надійності та гнучкості. Бізнес теж повинен виграти від цього. Найменший стартап зможе створити ІТ-інфраструктуру від продажу до виробництва за декілька кліків. Так що тут має не подобатися?
Деякі побоювання щодо хмаркових обчислень, зокрема, через безпеку користувачів, є недоречними. Добре керована хмарка буде більш безпечною, ніж персональний комп’ютер, озброєний паролем, що близько нагадує ім’я чоловіка чи дружини користувача. Великі питання виникнуть навколо прав власності і контролю, наприклад, хто володіє елементами хмарки: згадайте про фурор з приводу того, що Facebook належать права на фото, розміщені членами мережі. Що тривожніше, комерційні провайдери хмаркових сервісів матимуть сильну мотивацію працювати зі своїми користувачами у спосіб, що максимізує їх доходи і перешкоджає міграції з однієї хмарки на іншу. Вам можуть цілком обмежити зоною Apple та створити перешкоди для виходу з неї. Відкрита мережа заохочує людей обмінюватися, змішувати і поєднувати програмне забезпечення та контент. Хмарка буде більш контрольованою, наприклад, як App Store компанії Apple.
Хмарка з мільйонів книжок, оцифрованих Google, творів-сиріт, яких жорстоко залишили напризволяще власники авторських прав на них, є своєрідним рогом достатку, наповнений контентом. Проте Google здобуває величезну владу над майбутнім видавничого бізнесу та нашою культурою.
Ніхто не знав, коли мій батько вимикав ВВС, щоб піти зробити собі склянку Ovaltine [молочно-шоколадний напій - Z]. Хмаркові сервіси завжди будуть підглядати через плече, аналізуючи наші звички, підштовхуючи нас у тому чи іншому напрямку. Така близькість приведе нас до більш персоналізованих послуг. Але ми все більше ставатимемо залежними від сервісів, які формуватимуть нашу поведінку: подумайте про незграбне визначення та керування суспільними взаєминами людей на Facebook.
Інтереси споживачів та хмаркових капіталістів не завжди збігатимуться. Хоча майже вся наша культура стане цифровою, і більша її частина буде доступна для більшої кількості людей, ніж будь-коли раніше, хмаркові капіталісти матимуть всеосяжнішу владу, ніж навіть медіа-магнати, такі як Руперт Мердок.
Щоб уникнути цієї пастки, нам потрібен цифровий еквівалент класифікації хмар, створеної Люком Говардом, аматором-метеорологом, у 1803 році. Його схема перистих, шаруватих та купчастих хмар передбачала існування 52 основних типів хмар. Ми повинні прагнути розмаїття типів цифрових хмарок, громадських і приватних, великих і малих, швидкоплинних і постійних. Всесвітня цифрова бібліотека [World Digital Library], яку створює група публічних бібліотек, є яскравим прикладом глобальної громадської хмари. Ushahidi, сервіс, створений на хвилі насильства під час виборів у Кенії в 2007 році, створює своєрідну хмарку прав людини. Нове покоління соціальних підприємців, таких як Том Стейнберг з MySociety, використовує відкриті урядові дані для створення спільних сервісів, за допомогою яких громадяни можуть змусити політиків до відповідальності. Регулятори медіа повинні гарантувати, щоб хмаркові капіталісти не придушили конкуренцію і не заманили споживачів у пастку.
Уявіть собі на мить небо, на якому є тільки шарувато-купчасті хмари, куди тільки сягне око. Світ був би нуднішим місцем - таким буде й майбутнє, у якому єдиний вибір в нас буде між Appbook і Facegoogle.
Автор: Чарлз Лідбітер (автор книжки "Хмаркова культура" [Cloud Culture]
Джерело: зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група, A cloud gathers over our digital freedoms, The Financial Times, 07.06.2011
Фото
Відео
