Новинна галузь знову набирає рис соціальних медіа, як це було до початку ХІХ століття, лише ці риси стають ще більш підкреслені.
Велика іронія історії полягає у нинішній трансформації новинного бізнесу. Галузь трансформується під впливом технологій, але, підриваючи бізнес-моделі мас-медіа, ці технології багато в чому повертають цю галузь до галасливішого, розкутішого та дискурсивного її життя у доіндустріальну епоху.
До початку ХІХ століття не було технологій для розповсюдження новин великій кількості людей за короткий проміжок часу. Вони подорожували разом з людьми, які розмовляли на ринках і у тавернах або обмінювалися листами зі своїми друзями. Це явище можна простежити до римських часів, коли представники еліти тримали один одного в курсі подій за допомогою потоку листів, записів промов, а також копій Acta Diurna, офіційного видання, яке оприлюднювали на Форумі щодня. Новини подорожували соціальними мережами, тому що не існувало іншого каналу для їх поширення.
Винахід друкарського верстату означав, що стало можливим виготовлення великої кількості копій документа за короткий час, але їх дистрибуція все одно покладалася на особисті зв’язки. На початку 1518 року твори Мартіна Лютера поширювалися по всій Німеччині протягом двох тижнів, поки їх везли з одного міста до іншого. Поки Лютер та його прибічники сперечалися зі своїми опонентами протягом наступного десятиліття, у Німеччині продалося понад 6 млн релігійних памфлетів. "Новинні балади", які розповсюджували новини у формі народних пісень, висвітлювали поразку Іспанської Армади у 1588 році, а також чимало інших подій.
У січні 1776 року памфлет Томаса Пейна "Здоровий глузд", який згуртував колоністів проти британської Корони, був надрукований накладом 1000 примірників. Один з них дійшов до Джорджа Вашингтона, який був настільки вражений, що змусив американських офіцерів читав уривки з твору Пейна своїм підлеглим. У липні 1776 року близько 250 тисяч осіб, майже половина вільного населення колоній, ознайомилися з ідеями Пейна. Газети в той час поширювалися на дуже невеликих територіях і були сумішшю редакційних думок, статей дописувачів та передруків з інших газет, в них не було постійних репортерів. Всі ці первісні медіа передавали новини, плітки, думки та ідеї в межах певних соціальних кіл або громад, а між виробниками та споживачами інформації були невеликі відмінності. Вони були соціальними медіа.
Зліт і падіння масових комунікацій
Винайдення парового пресу на початку ХІХ століття, і поява газет для масового ринку, таких як The Sun у Нью-Йорку, позначили собою глибокі зміни. Нові технології масового розповсюдження інформації дали можливість дійти до великої кількості людей з безпрецедентною швидкістю та ефективністю, але водночас вони віддали контроль над потоком інформації у руки кількох обраних осіб. Спочатку вертикальне поширення новин, від еліти з фахівців до загальної аудиторії, мали вирішальну перевагу над горизонтальним поширенням новин серед громадян. Ця тенденція посилилася з появою радіо та телебачення у ХХ столітті. Нові компанії виникли завдяки цим технологіями мас-медіа. В сучасних медіа-організаціях новини збирають фахівці, і їх поширюють серед масової аудиторії разом з рекламою, яка допомагає оплатити всі витрати на діяльність.
За останнє десятиліття інтернет підірвав цю модель і дав змогу соціальним медіа знову заявити про себе. Великою мірою новинна галузь повертається до своєї доіндустріальної форми, але з новими можливостями завдяки інтернету. Мобільні телефони з камерами і соціальні медіа, такі як блоги, Facebook і Twitter можуть видатися чимось цілком новим, але вони імітують ті шляхи, у які люди у минулому збирали та обмінювалися інформацією у минулому. "Соціальні медіа не є чимось новим, вони просто нині більше поширені", - каже Крейг Н’юмарк. Він порівнює Джона Локка, Томаса Пейна і Бенджаміна Франкліна зі сучасними блогерами. "До 2020 року і політичні, і медіа-ландшафти будуть цілком іншими, тому що люди, які звикли до влади, у різний спосіб покладатимуться на соціальні мережі". Джуліан Ассанж сказав, що WikiLeaks працює у традиціях радикальних памфлетистів часів Громадянської війни в Англії, які намагалися "зробити явними всі Таємниці і Секрети уряду" перед громадськістю.
Новини також стають дедалі різноманітнішими, оскільки широко доступними стають інструменти для їх публікації, знижують бар’єри для входу на ринок, і виникають нові моделі, про що свідчить дивовижне піднесення The Huffington Post, WikiLeaks та інших новачків за останні кілька років, не кажучи вже про мільйони блогів. Водночас, новинна галузь стає дедалі самовпевненішою, поляризованою та упередженою, як це було у часи памфлетистів.
Не дивно, що традиційні новинні організації, які сформувалися за останні 170 років, мають багато проблем з адаптацією. Епоха мас-медіа тепер виглядає відносно коротким та аномальним періодом, який добігає кінця. Але вона була достатньо тривалою, щоб у ній сформувалося кілька поколінь журналістів, щоб закони мас-медіа стали вважати законами усіх медіа загалом, як каже Джей Розен. "І коли ви побудували всю свою кар’єру на цьому переконанні, то не є легко сказати: «Ну, що ж, насправді, це був лише один етап». Ось чому багато з нас думають, що лише зміна поколінь розв’яже цю проблему". Нове покоління, яке виросло з цифровими інструментами, вже проектує надзвичайні нові речі, які можна буде робити з їх допомогою, а не просто використовувати їх для збереження старих моделей. Деякі існуючі медіа-організації переживуть цей перехід, але чимало - ні.
Найбільшим зрушенням є те, що журналістика вже не є винятковою прерогативою журналістів. Звичайні люди відіграють більш активну роль у системі виробництва новин, поряд з безліччю технологічних компаній, новинних стартапів і неприбуткових громадських організацій. Соціальні медіа, звичайно, не примха часу, і їхній вплив лише починає відчуватися. "Вони всюди, і їх буде ще більше в усьому світі", - каже Аріанна Гаффінгтон. Успішними медіа-організаціями будуть ті, які приймуть цю нову реальність. Вони повинні будуть переорієнтуватися на обслуговування читачів, а не рекламодавців, інтегруватися зі соціальними медіа та співпрацювати з читачами, позбутися політичного та морального зайвого тягаря та перестати зводити бар’єри навколо журналістики задля захисту свого становища. Цифрове майбутнє новин має багато спільного з їхнім хаотичним, чорнильним минулим.
Джерело: Західна аналітична група (зреферував Омелян Радимський) за матеріалами Coming full circle, The Economist, 07.07.2011
Фото: portalhunt.com
Фото
Відео
