Пігул­ка від ри­зи­ку

Автор: Рональд Хайсман, спеціаліст з енергетичних ринків, консультант, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs)

Як справлятись із ціновою невизначеністю, які інструменти для цього варто використовувати, і чому не варто довіряти прогнозам

 

 

Невизначеність і ризик

Проблеми, які виникають на агроринку, дуже подібні до тих, що властиві ринку електроенергії. Зокрема, це волатильність цін та обсягів закупівлі. Скажімо, сьогоднішня ціна на сою на біржі Чикаго може завтра і подвоїтись, і зменшитись в декілька разів. Таким чином, менеджери енергетичних та агрокомпаній вимушені приймати рішення (щодо вибору культури на посадку, часу інвестування, об’єктів інвестування) в умовах надзвичайної цінової невизначеності, часом не маючи й гадки про ціни на ринку завтра.

Невизначеність варто відрізняти від ризику. Невизначеність – це непередбачуване коливання цін на ринку, що може призвести до ризику – ймовірності втрати коштів або навіть банкрутства. Компанія має управляти цим ризиком, забезпечувати стабільну прибутковість та стресостійкість. Як це зробити?

Перш за все, потрібно визначити «апетит до ризику» компанії: який максимальний ступінь ризику ви зможете витримати без загрози для існування бізнесу? Чи достатньо у вас власних коштів, резервів? Дуже часто цей буфер у компаній, особливо у невеликих, дуже маленький. Вони сподіваються, що ціни в певний момент все одно підуть вверх, і все вирівняється. Але насправді може статись що завгодно.

Наприклад, ціни на електроенергію в Голландії колись були близько 60 євро за мВ/год, а зараз вони не перевищують 30. Тому деякі великі енергетичні компанії, зокрема німецькі, зараз на межі банкрутства. Їх менеджери не змогли передбачити таке падіння цін.

 

 

 
Потрібно визначити «апетит до ризику» компанії: який максимальний ступінь ризику ви зможете витримати без загрози для існування бізнесу

 

 

Шляхи для фермера

Існує чотири основні методи для подолання основних типів ризику, з якими стикається агро бізнес (волатильність цін та обсягів урожаю).

1. Оптимістичне ігнорування ризику. Цим методом користується більша частина фермерів, адже цей шлях – найлегший. Проте він є і найнебезпечнішим, саме через нього у 2008 році відбулася масштабна криза енергетичного ринку: всупереч загальним оптимістичним очікуванням, ціни на енергоносії впали до історичного мінімуму, спричинивши тотальну паніку і занепад.

2. Прогнозування. Цей метод передбачає побудову певних прогнозних моделей чи формування експертної думки. Рішення, які приймає керівництво бізнесу, базуються на цій інформації.

3. Оптимальна диверсифікація. Наприклад, вирощуючи більш ніж одну культуру, можна зменшити ціновий ризик, - оскільки ваш прибуток не залежатиме від коливання ціни лише на один товар. Така диверсифікація все ж прив’язує компанію до коливань цін на певний портфель культур, але ймовірність, що ціни впадуть одразу на весь портфель, дуже мала. Тому якщо ціна на одну культуру впаде, то за рахунок інших це стане не таким суттєвим ударом для бізнесу. Наприклад, в Нідерландах фермери використовують свої угіддя ще й для вирощування біологічного палива, вироблення вітряної та сонячної енергії.

4. Хеджування, а точніше, використання таких інструментів, як ф’ючерсні контракти та опціони. Цей шлях більшість фермерів не люблять, але це – найефективніший спосіб управління ризиками. Багатьом користування цими інструментами видається занадто важким, тому менеджери агрокомпаній часто схильні покладатися на удачу чи на прогнози, тим самим припускаючись великої помилки.

 

Прогноз з похибкою

Чи взагалі доцільно покладатись на прогнози чи оптимістично сподіватись на удачу? Як відомо, успіхи бізнесу та інвестицій залежать від вмінь та навичок у поєднанні з удачею. Великі успіхи базуються на трохи кращих навичках - і набагато більшій удачі. Проблема кожного менеджера завжди полягала у виявленні та відокремленні навичок від везіння.

Люди схильні недооцінювати роль везіння у багатьох сферах. Скажімо, інвестори часто пояснюють прибутковість своїх вкладень власними здібностями до передбачення ринкових тенденцій. Проте вони ніколи не стануть обговорювати свої втрати, аргументуючи: «це просто не має значення». Успіх – результат їх здібностей, невдача – нещаслива випадковість.

 

 

 
Проблема кожного менеджера завжди полягала у відокремленні навичок від везіння

 

 

Те ж саме стосується і рецептів успіху компаній. «Секрети успіху» з чергового бестселера, написаного топ-менеджером якоїсь корпорації, навряд чи приведуть іншу компанію до такого ж успіху в інший час, в іншому місці та за інших умов. Зрештою, все залежатиме від того, якою буде доля везіння.

Ступінь впливу неочікуваних подій на діяльність організації та вірогідність настання такої події настільки високі, що в короткостроковій перспективі це може звести до нуля користь від прогнозування, яке виконує ваша компанія.

Прогнози «від гуру» також часто є хибними. Скажімо, в одному університеті було проведено експеримент: протягом п‘яти років гроші вкладались за порадами експертів та базуючись на виборі мавп («мавп’яча лотерея»). Статистика кожного року показала, що фінансові результати «мавп’ячої групи» завжди перевищували результати «експертної». І річ не в тому, що гуру не розуміються на своїй справі; вони просто не знають і не можуть знати майбутніх тенденцій. А коли їм вдається передбачити тренди -  вони приписують це виключно своїм здібностям, забуваючи про велику долю везіння.

Отже, коли ступінь невизначеності, з якою ви маєте справу, достатньо великий (а відповідно, високий і ризик), варто звернутись до більш ефективних інструментів: диверсифікації або хеджування.

 

Опціони і ф‘ючерси

Як було сказано вище, фермери можуть використовувати два інструменти для хеджування ризиків: ф‘ючерсні контракти та опціони.

Ф’ючерсний контракт. Підписання такого договору передбачає, що агрокомпанія постачатиме свою продукцію покупцю у певний момент часу в майбутньому за ціною, яка фіксується зараз, на момент підписання контракту. Фермер зобов’язується поставити у вказаний час вказаний обсяг продукції, натомість він отримає вказану в контракті ціну, незалежно від поточної ситуації на ринку. Такі контракти дозволяють боротися з ціновою невизначеністю.

 

 

 
Коли ступінь невизначеності достатньо великий, варто звернутись до диверсифікації або хеджування ризиків

 

 

Зворотною стороною цього дуже простого та зручного у користуванні інструмента є неможливість скористатися вигідною ринковою ситуацією у разі підвищення цін. Однак натомість компанія отримує гарантований прибуток, що забезпечує стабільність бізнесу.

На агроринках завжди багато постачальників, ціни яких відображають їх витрати. Таким чином, ціна ф’ючерсного контракту на майбутні періоди є поточною ціною найдешевшого постачальника, який виграв цей контракт у ціновій конкуренції. З наближенням часу покупки кількість покупців зростає, а найдешевші пропозиції вже розкуплені, тому ціна підіймається до рівня наступного, найнижчого за ціною постачальника, і так далі. Відповідно, ціна ф’ючерса ні в якому разі не є ціною очікувань ринку, і зі зменшенням контрактного періоду буде лише зростати. Це – ще один недолік ф’ючерсів: в очікуванні кращої ціни на даний контракт можна його втратити, а продавши зарано – програти в ціні.

Опціонний контракт. На відміну від ф’ючерсів, які зобов’язують продавця поставити вказаний обсяг продукції у вказаний час за фіксованою ціною, опціони надають йому таку можливість, якщо до часу виконання контракту він не знайшов кращої пропозиції, або якщо ринкова ціна нижча за контрактну. В той же час опціони, як і інші інструменти страхування від ризиків, передбачають плату за користування (часто досить високу), а ф’ючерси – це звичайні «безкоштовні» контракти, відстрочені в часі. Втім, існують спеціальні стратегії для мінімізації цих витрат, а іноді й отримання прибутку з цього інструменту.

 

Менеджерам агрокомпаній не варто закривати очі на ризики або сподіватися на прогнози, ігноруючи важливість елементу випадковості. Для виживання бізнесу вони мають брати ризик під контроль – тим паче, що більшість фінансових інструментів для цього далеко не такі складні у використанні, як може здатися на перший погляд.

 

Стаття вийшла в журналі "Пропозиція" №2014’10

Коментарі