Карта ризиків

Особливістю агроринку є той факт, що дисбаланс між попитом та пропозицією не можна виправити у короткий проміжок часу. На відміну, скажімо, від ринку нафти, де при неочікуваному підвищенні попиту можливо збільшити об’єм видобутку і таким чином збільшити пропозицію, а при зменшенні попиту – знизити обсяги видобутку та підтримати ціни. Як же управляти ризиками компаніям, які працюють в аграрному бізнесі?

Автор: Максим Синявський,  запрошений викладач kmbs

 

Види ризиків

Окрім операційних ризиків, які властиві кожному бізнесу, в агросфері виділяють також інші специфічні ризики. По-перше, ризики, які впливають на фізичну урожайність – природні, технологічні та екологічні. Протистояти їм можна за допомогою страхування врожаю. По-друге, регуляторні ризики, які включають торгові обмеження та обмеження на використання земельного банку. Їх вплив можна зменшити, диверсифікувавши структури посівних площ. По-третє, ринкові та валютні ризики, пов‘язані зі змінами цін на продукцію, матеріали та змінами валютного курсу. Упоратись із ними може такий інструмент, як хеджування, який спрямований на захист «фінансової урожайності» культур з точки зору їх маржинальності та ризиковості.

Для того щоб визначити, як саме компанії взаємодіяти з ризиками, потрібно враховувати її ключові компетенції та ті ризики, з якими вона хоче і може працювати. Варто також брати до уваги становище бізнесу, його місце на ринку. Скажімо, якщо співвідношення залученого та власного капіталу дуже низьке – найменші зміни можуть виявитися згубними для компанії.

Треба відмітити, що збитковість діяльності у сфері аграрного виробництва внаслідок неконтрольованого впливу цінових ризиків призвела до того, що в останні кілька років багато компаній відчувають проблеми з залученням обігових коштів, а деякі збанкрутували або ж були поглинуті конкурентами.

 

Хеджування  з користю

Розглянемо процес хеджуваня ризиків на прикладі виробництва кукурудзи. Існує три сценарії розвитку подій між формуванням основної частини собівартості кукурудзи у березні та виходом на ринок із фізичним урожаєм у період з жовтня по грудень:

  • ціна зростатиме, що є позитивною альтернативою для виробника;
  • ціна залишиться незмінною, а це означає, що є можливість отримати те, на що розраховували, тобто заробити цільову маржу;
  • ціна знизиться і компанія втратить гроші.

 

Хеджування цінового ризику – це механізм захисту від третього варіанту, від ризику несприятливих змін ціни на продукцію: зібраного врожаю, що зберігається на елеваторі, та/або врожаю, який планується отримати в майбутньому. Виробники, трейдери, влада деяких країн та ті, хто займається переробкою сировини, хеджують ціни на поточні та майбутні активи, а також ціни на активи, які можуть знадобитися бізнесу. Уряд Мексики, наприклад, хеджує ціни на кукурудзу, оскільки обсяги споживання цієї культури великі, і вона є соціально вагомим товаром.

Першим елементом процесу хеджування є визначення параметрів ринкової позиції: розміру, періоду входу та виходу.

Наступний етап – це вибір інструмента: форвардні контракти, ф'ючерсні контракти, опціони та угоди своп. При цьому треба враховувати такі фактори: доступ до ринку, на якому  торгується відповідний фінансовий інструмент, ліквідність ринку та висока ступінь кореляції між ціновими змінами активу, яким володіє ваша компанія, і активу, який ви використовуєте як інструмент хеджування.

Позитивною характеристикою ф’ючерса є простота механізму реалізації та мінімальна вартість. Скажімо, ви продали ф’ючерс на кукурудзу по ціні $196/тону. Якщо ціна на кукурудзу впродовж березня-листопада на місцевому ринку знижується до $156/тону, то ви отримуєте «збиток» в розмірі $40/тону при реалізації продукції на місцевому ринку. В той самий час, ф’ючерс, який ви в березні продали по ціні $196/тону, у грудні коштує $156/тону, і в результаті його закриття ви отримуєте прибуток у розмірі $40/тону.

 

Табл. 1. Як працює хеджування з використанням ф‘ючерса

sp1.png

 

У випадку використання ф‘ючерса ви розміщуєте на рахунку брокера депозит (гарантійне забезпечення), розмір якого перераховується щодня. У разі несприятливої зміни ціни на ф’ючерс ви маєте збитки, і гроші з депозиту відраховуються. У випадку позитивної цінової динаміки ф‘ючерса на ваш рахунок додатково зараховується різниця між ціною укладання ф‘ючерсної угоди та її поточною ціною. Недоліком використання ф‘ючерса є необхідність мати значний фінансовий ресурс для виконання вимог по гарантійному забезпеченню. 

Опціон – контракт, який дає право купити або продати певний актив за попередньо визначеною ціною. Головна перевага опціону в тому, що покупець має право відмовитися від його виконання, та, на відміну від ф’ючерса, відсутня необхідність внесення гарантійного забезпечення брокеру. Проте, щоб отримати таку можливість, покупець має сплатити премію за опціон, розмір якої залежить від тривалості, мінливості ціни та поточної ціни базового активу.

Наступний крок в процесі хеджування – розрахунок параметрів моделі, а саме, коефіцієнта хеджування та базиса.

Коефіцієнт хеджування показує, скільки одиниць інструмента хеджування (форвард/ф’ючерс/опціон) потрібно купити або продати для того, аби схеджувати зміни ціни однієї тонни продукції.

Базис – це різниця між ціною на спотовому ринку, де безпосередньо торгується ваш актив, і ціною інструмента. Основними факторами, які впливають на базис, є вартість зберігання, логістики, фінансування і страхування.

На основі цих параметрів будують стратегію хеджування, обирають оптимальну модель, а потім - оцінюють результати хеджування.

 

Записано на програмі Agro MBA kmbs

Стаття була опублікована у журналі "Зерно" №12 (105), грудень 2014

Коментарі