Встояти попри все

Український бізнес зараз існує в умовах високої невизначеності, причому це справедливо не тільки для локального, але й глобального ринку. Як можна захиститись від валютних ризиків? Чи реально залучити іноземні інвестиції? Як убезпечити власні заощадження? На ці та інші запитання innovations.com.ua відповів керівник програми MBF kmbs Євген Пенцак.

 

Яким чином компанії можуть захистити свої прибутки в сьогоднішніх умовах?

Євген Пенцак: В Україні тільки зараз компанії починають цікавитись, як управляти валютними ризиками, як здійснювати інтегрований ризик-менеджмент, використовуючи інструменти навіть не валютного ринку, а сировинних ринків. Лише декілька вітчизняних агровиробників та трейдерів сьогодні використовують інструменти хеджування валютних ризиків (опціони та ф‘ючерси). Інші компанії спочатку вирощують врожай, а лише потім починають його продавати. І в нинішній ситуації їхні прибутки в перерахуванні на долар обертаються чималими збитками.

Деякі бізнеси намагались застрахуватись від коливань цін, побудувавши елеватори. Мовляв, ми будемо зберігати зерно до тих пір, поки ціна залишатиметься невигідною. Але криза виявилась затяжною, сировинні ринки суттєво падають, тому компанії зазнають збитків ще й тому, що витрачають кошти на зберігання зерна в елеваторах.

Набагато ефективніше – захищатись від валютних ризиків управлінськими діями. Скажімо, ніхто не примушує компанії-імпортери продавати товар, спираючись на сьогоднішній курс гривні. Бізнес може управляти не тільки асортиментом товару, який він закуповує, але й відносним курсом. Якщо компанія закуповує товар в кількох країнах з різними валютами та продає його на різних ринках, то інтегрований ризик-менеджмент може допомогти їй зменшити ризики та забезпечити прийнятну маржинальність.    

Проте тут є складність: в організації має бути добре поставлений управлінський облік. Інакше вона не зможе обраховувати свої валютні позиції та ризики. І, як результат, може торгувати «в мінус» у тих умовах, що склались. А ще гірше – що такі дії примушують решту гравців на ринку теж продавати «в мінус». Саме така ситуація зараз спостерігається в багатьох компаніях-імпортерах у сферах побутової техніки, електроніки та ін..

 

А якими є сьогодні економічні тенденції в Європі?

Є.П.: Європа зараз стикнулась із загрозою дефляції. І компанії, і інвестори чекають, поки ціни впадуть, щоб щось купувати. У результаті бізнес терпить збитки і має робити все більші знижки. Виходить така собі «мертва петля». Дефляція – загроза для економіки, тому європейський Центробанк почав діяти: викуповувати облігації держав-членів ЄС. І, скоріше за все, цей викуп буде навіть більшим, аніж спочатку очікувалось – аби запустити інфляційні процеси і «дотягнути» інфляцію до здорового рівня – 2% на рік. Тоді економіка почне знову розігріватись.

 

 

 
Світова економіка – це ілюстрація до закону сполучених посудин: якщо десь погано, гроші переходять туди, де їм буде краще

 

 

За умов такої політики кредитні ресурси для європейських виробників стануть дешевші, а доходність бізнесу - вищою. Це дасть змогу залучити нових працівників, знизити рівень безробіття, який в деяких європейських країнах вже досяг позначки 20-25%.

Інвестори, розуміючи, що доступ до євро буде легкий, вирішили перебазуватись у долар. Адже світова економіка – це ілюстрація до закону сполучених посудин: якщо десь погано, гроші переходять туди, де їм буде краще. В результаті євро рекордно впало по відношенню до долара. І ця тенденція надалі продовжиться.

 

Яким чином інвесторам в Україні сьогодні захистити свої кошти?

Є.П.: Звісно, купувати бізнес в таких умовах не хочеться. Купувати товар, якщо в ньому немає гострої потреби – також, бо його ще треба буде десь зберігати, а за цей час можуть з‘явитись більш інноваційні продукти.

На такому фоні в Україну починають заходити представники західного інвестиційного бізнесу. Вони пропонують альтернативу вкладам в українські банки, рівень довіри до яких не дуже великий. В результаті критичний обсяг валютних ресурсів «осідає» у швейцарських та інших іноземних банках, і валюти у країні стає ще менше.

Ще одна можливість для інвестування – світові фондові ринки. Скажімо, американський фондовий ринок навіть за часів кризи показує велику доходність. Середній показник - 25% річних. В першу чергу зростає високотехнологічний сектор (на 30% на рік). Європейські фондові ринки у цей же час «пробуксовують». Хоча якщо запуститься програма стимулювання інфляції, то ситуація у Європі може швидко змінитись.

Отже, американський фондовий ринок – це найкраща можливість для інвестування. Принаймні на найближчий рік – аж доки Федеральна резервна система не оголосить про охолодження економіки, яка наразі вже добре розігрілась. Після цього гроші почнуть поступово «перетікати» з ринку акцій на ринок облігацій, де інвестори зможуть підтримувати фіксовану доходність без значного ризику.

В Україні, користуючись лише локальними інструментами, інвестору дуже складно захищатись від ризиків. Інфляція у будь-якому разі призведе до знецінення заощаджень. Тому українці зараз чекають реформи фінансової системи, яка дасть можливість диверсифікувати свої ризики на глобальних ринках. Я думаю, що держава рано чи пізно цю можливість надасть – якщо ми рухаємось до Європи, іншого виходу немає. Дозволяти грошам заходити в країну та не дозволяти їм виходити з неї – це проти всіх законів економіки. І так уже в Україні склалась критична ситуація з єврооблігаціями, які торгуються з 50%-вим дисконтом. Це означає, що ми вже досягли критичного переддефолтного рівня. А якщо дефолт таки станеться, Україні буде дуже важко, а про іноземні інвестиції доведеться забути на кілька років.

 

 

 
Американський фондовий ринок – це найкраща можливість для інвестування, принаймні на найближчий рік

 

 

Існує думка, що дефолт – це оздоровлення економіки. Ви її не поділяєте?

Є.П.: Яке ж це оздоровлення? Це ніби було якесь болото, а дефолт – це воно засохло. Де гарантія, що воно потім наповниться чистою водою, в ньому з‘явиться життя? Може, так і станеться, але для цього пройде дуже багато часу. Будуть йти дощі та потрошку його наповнювати… Але, може, краще було б з самого болота зробити озеро?

 

Чи є позитивні ефекти від стрімкого падіння курсу гривні?

Є.П.: Скажімо, в Україні є невідповідність зарплат і тієї ефективності, яку ми демонструємо. Наприклад, величезна кількість держслужбовців не вносять нічого до ВВП, але отримують значні компенсації. Зараз зарплати в доларах швидко падають, що призводить до досягнення рівноважного рівня – яка ваша ефективність, таку зарплату ви й отримуєте. Цей процес зараз «вимиє» потенційно привабливих працівників з державного сектора. Коли вони справді почнуть отримувати мінімум, то почнуть міркувати – як себе реалізувати краще, а не чекати подачок від держави.

З іншого боку, в держсекторі будуть скорочення – і найнеефективніші люди теж підуть. Контролюючі органи зараз треба скорочувати у дуже великих обсягах.

 

Як Ви оцінюєте дії НБУ останнім часом?

Є.П.: Критикувати музиканта, коли в нього з усіх інструментів є лише бубен – це якось неправильно. Критикувати можна завжди, але це не змінить того факту, що наш Нацбанк не є незалежним гравцем. Коли золотовалютні резерви на дні, а якість цих резервів викликає великий сумнів, НБУ просто не має інструментів, щоб протистояти валютній атаці. Йому залишається тільки вигукувати гасла «люди, не купуйте валюту» або обмежувати її продаж. І чекати чергових грошей від МВФ. Але Захід, перш ніж давати гроші, хоче бачити – як їх будуть витрачати. Позиція МВФ така, що громадяни країни також повинні відповідально ставитись до своєї економічної політики, думати про ефективність робочої сили, а не лише про споживання коштів.    

Крім того, МВФ вигідно дати нам гроші у той момент, коли наш курс знайде якусь рівновагу або перейде вже навіть спекулятивний рівень у 20-25 грн. за долар. Чим на вищому курсі до нас увійде МВФ, тим кращі результаті від цього грошового вливання можна буде потім показати. Скажімо, як курс опустився з 25 грн. до 20 грн. Це означатиме, що Україна матиме вищі шанси повернути цей кредит.

 

 

 
Якщо Україна впаде, це може запустити глобальне «доміно»

 

 

Як Вам здається, постійні кредити від МВФ – це для держави добре чи погано?

Є.П.: Це непогано, адже якщо подивитись, що рекомендує нам МВФ – то там усе правильно. Все, що вони радили за останні роки – потрібно було просто виконувати. Звичайно, їхні вимоги подеколи можуть бути зажорсткими, що не дає державі гнучко розвиватись. Але це природно. Якщо б ви давали позику людині, яка спить під парканом то, напевно, сказали б їй: «я даю тобі гроші, але ти піди, помийся та почни щось робити».

Часом кредити МВФ порівнюють з «саджанням на голку». Але наркотики можна використовувати для лікування – або в інших цілях. У першому випадку це може принести велику користь, у другому – зіпсувати людей. Тут працюють принципи поведінкової економіки. Зараз МВФ каже нам: ми дамо вам гроші, але ви покажіть, що можете щось робити. Це так само, як з дітьми: не штука їх забезпечити усім, але треба й виховувати.

Проте кредити може надавати не тільки МВФ. Він фінансує державу, у той час як, скажімо, ЕBRD та IFC можуть надавати допомогу окремим секторам – і таким чином дозволяють втримати Україну на плаву. Адже якщо ми впадемо, то це може запустити глобальне «доміно».

Сьогодні ЕBRD та IFC вже не допомагають великим бізнесам – можливо, навіть вважають своєю помилкою те, що раніше вони фінансували лише крупні корпорації сумами від $10 млн. Зараз вже майже нема кому давати такі гроші, тому вони швидко перебудовують свою діяльність.

 

 

 
Іноземні інвестори прагнуть вкладати гроші, перш за все, в IT та медичний сектор

 

 

Ці організації також виховують людей, бізнес. Вони кажуть: «ми не просто дамо тобі грошей, а розпишемо програму оздоровлення. Навіть якщо зараз ви здорові, то порекомендуємо профілактику, щоб не попасти в таку і таку хвороби». Часто наші люди опираються, бо вважають, що якщо сьогодні в них є гроші, то все добре. Але не розуміють, що в нинішніх умовах одна неправильна дія – і грошей не стане. У той же час, чим більше компанія буде займатись своїм «здоров‘ям», тим більше грошей від ЕBRD та IFC вона зможе отримати для подальшого розвитку.

 

А в які саме українські компанії зараз готові вкладати гроші західні інвестори?

Є.П.: Перш за все, це IT та медичний сектор. Особливо – в те, що стосується медичної діагностики, аналізів, лабораторій, надання послуг УЗД та комп‘ютерних досліджень, альтернативних видів діагностики на рівні клітин. Це та сфера, куди рухається увесь світ, а у нас, через низьку платоспроможність населення, ці послуги не дуже широко розповсюджені.

Українські власники, які працюють у цьому сегменті, можуть або продати свій бізнес та залишитись найманими менеджерами, або продати частку. У будь-якому випадку, для країни це матиме позитивний ефект. Адже західні інвестори ще неодноразово будуть дофінансовувати куплені підприємства, що означатиме нові робочі місця для українців. «Простоювання» робочої сили – дуже серйозна проблема, бо люди з часом втрачають кваліфікацію. Коли в США став зростати рівень безробіття, вони забили на сполох уже через кілька місяців. Бо якщо людина 3-5 років пробуде без роботи – її практично можна викреслювати з резерву робочої сили. Тому, в ідеалі, сама держава повинна піклуватись про те, щоб безробіття не переходило критичну позначку.

Коментарі