1950-і і 1960-і роки принесли багато нового в американські офіси, в тому числі Xerox для фотокопіювання документів, текстові редактори для комп’ютерів і - що, можливо, менше відомо - перший Національний день секретарів у 1952 році. Секретарі тієї епохи передбачали рожеве майбутнє, і багато хто розглядав свою роботу як квиток у краще життя.
У 1961 році спеціалізований журнал Today’s Secretary передбачав, що через 50 років "секретар майбутнього" починатиме свій робочий день опівдні і йтиме на місяць у відпустку завдяки "електронній обчислювальній машині." Згідно з іншим оптимістичним прогнозом, на секретарів (які пересуватимуться коридорами офісів за допомогою "безрейкових пластикових міхурів") буде ще вищий попит через те, що тоді неясно називали "розширенням бізнесу."
Але майже 60 років по тому, у дату, яку тепер відзначають як "День адміністративних професіоналів", ми переживаємо кінець рецесії, у якій близько двох мільйонів адміністративних і канцелярських працівників втратили свої робочі місця після того, як їх боси виявили, що вони можуть самі працювати зі своїми календарями та планувати подорожі завдяки інтернету, а тому їхні помічники стали заявими. Ясно, що хоча секретар ще не приєднався до кур’єра та продавця льоду на величезному кладовищі застарілих професій, технологічний поступ пройшлов не зовсім так, як собі уявляли ті футуристи з середини минулого століття. Від цієї роботи, безперечно, є задоволення, але для багатьох секретарів вона залишається часто виснажливою, іноді принизливою і все більше ненадійною.
Нові технології таки робили життя секретарів ХХ століття секретарів легшим. До початку 1920-х друкарські машинки зміцнили позицію жінки у приймальні, а новіші версії дозволяли вже друкувати швидше та з меншою напругою ("Жива після п’ятої!" [Alive After Five!] - як стверджувало рекламне оголошення 1957 року). Поява фотокопіювального апарату Xerox 914 у 1959 році покінчила з трудомістким копіюванням за допомогою копіювального паперу та машинки.
Але від самого початку відносини між секретарями і технологіями були напруженими. Один з посібників секретарської справи початку минулого століття пропонував повчальну історія про секретарку, яка відмовилася навчитися користуватися одним з перших звукозаписних пристроїв, який називався "діловим фонографом", і яку відразу ж замінили молодшою стенографісткою з оплатою праці на $3 у тиждень більше.
Ще у 1966 році, із запровадженням першої комп’ютеризованої системи редагування текстів (Magnetic Tape Selectric Typewriter від IBM), секретарі були стривожені, що машини могли б їх замінити. Їм вже не треба було передруковувати сторінку через пропущену літеру - але чи віднесли б їх до "машинописного бюро космічної епохи", що пропонувало б мало можливостей для кар’єрного просування?
Дійсно, це сталося, на добре і на зле, оскільки деякі секретарі переїхали з реальних офісів у віртуальні. Пишучи коментар на веб-сайті цієї газети у 2008 році, одна віртуальна асистентка на ім’я Барбара Сондерс заявила, що кібер-офіс, де "символи соціального рангу", як кабінет з великими вікнами у керівників, не мають ніякого сенсу, міг би перевернути ієрархію босів та персоналу раз і назавжди. "Для тих з нас, кому рангова соціальна система завжди здавалася неприємною, втрата "офісу" є визволенням", - писала вона.
Цікаво відзначити, що зміцнення цих "символів соціального рангу" часто були одним зі способів, у які секретарі намагалися зберегти свою роботу від вимирання. Ще в 1961 році колишній президент Національної асоціації секретарів розповідала The Los Angeles Times, що секретарі повинні весело виконувати чорну роботу, таку як чистка попільничок, тому що це їхній "страховмй поліс від заміни комп’ютером". У тому самому році журнал Life пожартував, що друкарська машинка, яка сама перетворюватиме голос у текст, "навряд чи невдовзі позбавить секретарів їхніх робочих місць", оскільки – тут він підробив нездатність машини перетворювати розмовну мову в орфографічно правильну англійську - "низграбна мажина ніколи не змоше сробити кафи".
Кава давно є точкою спалаху сильних емоцій через відмінності у поглядах на службу і сервильність в офісах. У 1970-х роках, коли друга хвиля фемінізму почали усувати традиційну діаду чоловіка-боса та жінки-секретаря, більше ніж одну секретарку звільнили через відмову зробити, принести або подати каву. У Лос-Анджелесі у 1973 році певну Леонор Пендлтон звільнили за "некомпетентність, непокору і невиконання посадової інструкції" після відмови зробити каву. Два роки по тому секретарку на Мангеттені звільнили через 20 хвилин після того, як вона відмовилася принести "чотири звичайні кави" з найближчої кав’ярні для людини, яка зупинила її у коридорі - це був віце-президент компанії.
Такі речі відбуваються і сьогодні. За понад 20 років роботи офісним працівником я робила каву, коли вона закінчувалася, питала в клієнтів, чи вони хотіли б кави, і робила додаткову каву для мого боса, коли робила її для себе. Але іншим важче. "В мене немає проблем з готуванням кави та/чи води для наших гостей", - написала Тамара Клопфенстейн, клерк і адміністратор у листі до своїх двох чоловіків-босів у 2007 році. Але вона не була готова "служити і прислужувати вам, готуючи та подаючи каву." Вона була б "рада сісти й поговорити" про справу, але їй ніколи не дали такого шансу. Через дев’ять хвилин після того, як вона натиснула на кнопку "надіслати", її було звільнено.
Секретарі з сьогодення та 60 років тому, ймовірно, дійшли б згоди щодо одного: технологічного винаходу, якого б вони так хотіли, ніколи не буде. Після всіх цих років людській істоті все ще треба увімкнути кавоварку та доставити готовий продукт. Але це не врятує роботу адміністративного помічника з пащі комп’ютеризації. Секретарі можуть тільки сподіватися, що керівники не сприйматимуть людину, про яку йдеться, як належне, що є знаком того, що не кожен буде святкувати цей День адміністративних професіоналів.
Автор: Лінн Періл - секретарка та автор книжки "Плавання у стенографічному бюро: ретро-путівник, як досягти успіху в офісі"
Джерело: Західна аналітична група, (зреферував Омелян Радимський), за матеріалами Do Secretaries Have a Future?, The New York Times
Фото: 4photos.net
Фото
Відео
