Автор: Олексій Геращенко, фінансовий директор компанії «Юг-Контракт», викладає в kmbs на програмі Master of Banking and Finance [MBF]
Рухаємось з Києва на захід. За нагоди тестуємо готовність траси Е-95 до Євро-2012. Краплі дощу падають на лобове скло автомобіля. Зі зміною ландшафтів за склом якось непомітно змінюються і архітектура приватних будинків, і кольори одягу, і обличчя людей.
Колись економіка як наука могла дозволити собі працювати «без людини». Тобто, людина була, але вона була просто ідеально раціональною незалежно від місця перебування. Теоретичні моделі, що ґрунтувалися на цих передумовах, давали збій, проте, розуміючи винятки, нові моделі створювалися таким чином, щоб їхня робота пояснювала ці аномалії, та згодом ситуації повторювались. Що поробиш: скільки б точок ми не поставили на часовому відрізку, завжди знайдеться якась математична функція, яка добре опише їхнє місцезнаходження. Проте чи можна на підставі цієї функції спрогнозувати майбутнє? Нассім Ніколас Талеб стверджує, що то є «дурістю» - прогнозувати майбутнє на підставі минулого. Ми підтасовуємо факти, не беремо до уваги безліч інформації та робимо свої прогнози. Рух спокійною течією ріки скільки завгодно часу не може гарантувати відсутність порогів чи водоспаду попереду.
Мені доводиться досить різко гальмувати, адже, їдучи відремонтованою частиною траси, я вирішив, що вона й надалі буде такою, але залишилися ділянки з незакінченим ремонтом. Згодом, з однієї з небагатьох якісно зроблених вітчизняних трас доводиться звертати. Гадаю, цього за наявної можливості краще не робити футбольним вболівальникам наступного року, адже решта доріг не радує.
Київська область, Житомирська, Рівненська, Тернопільська та, нарешті, за крутими могутніми берегами Дністра – Івано-Франківська. Гори на горизонті з’являються, як завжди, неочікувано. Хочеться затамувати подих, серце починає битися трохи швидше, адже зовсім скоро кінець виснажливого шляху. Ми з дружиною їздимо в Карпати кожного року, і, на відміну від багатьох, для нас це не лише регіон зимового відпочинку. Та й діти маленькі - їм не бажано на короткий час відпустки змінювати помірний клімат на морську спеку. Їм краще в наших Карпатах. Чи то я сам таке придумав?...
Гадаю, ми часто спочатку приймаємо рішення, а вже потім обґрунтовуємо, чому прийняли саме його, а ще згодом відверто віримо, що прийняли його на підставі цих аргументів. Тобто ми думаємо, що «вирішили зробити так, тому що мали такі аргументи», а насправді, ми «маємо такі аргументи, тому що вирішили зробити так…».
Раціональність людини суттєво переоцінюється.
Колись я прочитав про експеримент, який періодично проводжу із своїми друзями й знайомими. Отже, він такий.
Уявіть собі, що маєте 300 гривень. Рівно 300. І Вам пропонують таку гру. Ви підкидаєте монетку, заздалегідь намагаючись вгадати «аверсом» чи «реверсом» вона впаде. Назвали правильно - отримуєте 200 гривень додатково до 300, неправильно – залишаєтесь із 300. Можна і відмовитись від гри. Тоді просто отримуєте ще 100 гривень до 300.
Будете грати? Зробіть свій вибір – так чи ні. Обрали?
Тоді варіант другий. Забули про попередні умови.
Граємо в іншу гру.
Маєте 500 гривень. Можете зіграти з тією ж монетою. Якщо вгадуєте, як впаде, залишаєтесь при своїх, якщо ні – платите 200 гривень. Також можна заплатити 100 гривень і не грати взагалі.
Будете грати?
Близько половини людей, за моєю статистикою, погоджується зіграти в першому випадку. І не більше, ніж 10%, - у другому.
Проте запишемо умови гри у раціональну таблицю:
В обох іграх абсолютно однакові умови з однаковими шансами! Варто було б очікувати, що в обох випадках буде однаковий процент тих, хто бажає грати, вірячи у свій успіх, та тих, хто не бажає.
Проте перша гра формулюється як виграш, друга – як програш. При негативному формулюванні люди не хочуть в неї грати, побоюючись втрат, хоча цифри й шанси однакові. Зазвичай серед тих, хто грав першого разу й не грав другого, є ті, хто стверджують, що не досить чітко зрозуміли умови. Дивно, але про це не кажуть ті, чий вибір не змінився…
Людина, яка отримала підвищення заробітної плати з 5 000 до 7 000 гривень, почуватиметься значно щасливішою, аніж та, яка отримала скорочення з 10 000 до 8 000 гривень, навіть якщо вони займають одну посаду та виконують одну й ту ж роботу поруч.
Рік тому ми заїхали до водоспаду Гук в Микуличині. По дорозі до водоспаду за декілька десятків метрів від нього я побачив дівчаток 10-12 років, що йшли назустріч, одягнутих, як черниці, - у чорні плаття та хустини. Одну дівчинку несли на руках двоє чоловіків. Вона не могла ходити сама через хворі ноги. Проте головне, що можна було побачити, – це її очі. Вони виблискували щастям настільки, що було абсолютно зрозуміло – немає тут щасливішої за неї людини. Жоден з нас не міг настільки прийняти ту стихійну красу й велич водоспаду, як та дівчина…
Гори дають можливість прислухатися до себе. Можливо, основним сенсом підкорення вершин є власне саме підкорення вершин. Все решта можна додати до «аргументів» потім – краєвиди, перевірку себе, команду, нові відчуття і таке інше.
Коли я втомлююсь та, здається, сили ось-ось залишать мене, то починаю рахувати «задом наперед»: вісімдесят вісім, вісімдесят сім, вісімдесят шість… двадцять … десять… Кожна цифра – щонайменше крок вперед до цілі… П’ять, чотири … Хочеться зробити ці кроки найбільшими… Три, два, один … Нуль … Тут можна перепочити. Можна створити мотивацію всередині себе самому. Дійдеш до нуля, а там - буде відпочинок. Хочеться зробити легені трохи більшими. Крапля вологи повільно скочується з лоба й, чіпляючи підборіддя, летить вниз до землі.
Чи має тиша свій звук? Так, тут ти можеш почути його найголосніше. Що б ти не сказав, як би не кричав, вона все одно буде голоснішою.
Оптимальні для підйому гори мали б бути крутими на початку та пологими наприкінці. Бо спочатку сил багато, а потім їх менше. Але в житті все навпаки. Найкрутіша частина, зазвичай, чекає в кінці. І лише наприкінці справжня винагорода – полога площина вершини. Там на вершині найчастіше немає нічого особливого. Нічого такого, що ти міг би собі уявити. Лише твої відчуття. Лише ти сам.
А щоб піти на іншу гору, треба спускатися вниз. Чи можна полюбити спуск вниз так само, як і підйом до гори, коли стоїш на вершині?
Коли я дивлюся на прізвища видатних економістів минулого й Нобелівських лауреатів з економіки, то умовно поділяю їх на два типи: перший – філософи (принаймні для мене), другий - математики. І якось осторонь видатного списку стоїть лауреат 2002 року Даніель Канеман, який працював як психолог. Він виявив таке: те, що люди думають про себе, не є тим, ким вони є насправді. І це стосується їх економічної поведінки. А те, як вони ставляться до максимізації корисності та власних благ, знову ж таки, не співпадає з тим, що вони декларують. Люди, які добре визначають шанси й раціонально ставляться до виграшів й програшів, існують лише у фантазіях та економічних моделях. Тому часто економічна поведінка кардинально відхиляється від очікуваної.
Як приклад, можна навести Японію. Країна потрапила в так звану довготермінову «пастку ліквідності». Економісти стверджують: якщо проценті ставки низькі, то люди будуть більше споживати, адже накопичення, які приносять мізерні відсотки, втрачають сенс. Ніби логічно. Та хіба можливо націю, у якої раніше виховували бережливість, змусити просто так від неї відмовлятися? Безпрецедентне зниження відсоткових ставок в Японії абсолютно не дало тих очікуваних результатів.
Наші цінності (якими б вони не були) сильніші за логіку. Аргументи для прийнятих рішень ми завжди знайдемо.
У спільній роботі Канемана з іншими фахівцями наводиться таке питання.
Ймовірність якої події, на Ваш погляд, є вищою:
- У дівчини голубі очі, якщо в її матері голубі очі
- У матері голубі очі, якщо в її доньки голубі очі
- Обидві події однаково ймовірні
Відповіли варіант 1?
Ну то нехай. Багато людей відповідають саме так, ґрунтуючись на причинно-наслідковому зв’язку між тим, що було раніше, й тим, що настало пізніше. Проте ймовірність однакова.
Коли в горах починаються дощі, то досить часто то вже надовго. Ввечері дощ ніби закінчується, проте від смерек починає відділятися біле марево. Воно піднімається й перетворюється на хмари, які знов стають дощем. Здається, дощ може йти тут вічно. Просто кругообіг замкнувся й вода рухається з неба до землі, а потім – навпаки нагору до неба.
Ми йдемо до вершини під дощем тим же маршрутом, що й минулого року. Здається, що легкі й важкі місця мають бути тими самими. Проте якісь ділянки долати напрочуд легко, а на інших, де не чекаєш на труднощі, забивається дихання й тремтять від напруження м’язи. Ніби й гори не змінилися. Вони такі вже десятки тисяч років. Але змінюємося ми. Непомітно для себе. Долаємо час і відстань…
ПРО АВТОРА:
Олексій Геращенко викладає в kmbs на програмі Master of Banking and Finance [MBF]. Має більш ніж десятирічний практичний досвід роботи у банківській сфері та в галузі управління фінансами підприємства. Останні 6 років працює на посаді фінансового директора Компанії «Юг-Контракт» - одного з найбільших у Східній Європі дистриб’ютора споживчої електроніки й побутової техніки. Заснував у компанії власну систему фінансового навчання співробітників різних підрозділів. Є автором ряду статей із практики управління фінансами та гест-спікером провідних фінансових форумів та бізнес-шкіл. Переможець конкурсу «Новітній інтелект України», призер Всеукраїнської математичної олімпіади.
В 2010 році увійшов до трійки кращих фінансових директорів України за версією рейтингу журналу «&Фінансист».
Захоплення – книги, подорожі, логічні задачі, історія, державна економічна політика, написання творів.
Фото Карпат: buket.ck.ua
Фото
Відео
