скоБфотуА – творчо-інноваційний проект компанії Київстар. Це зустрічі з людьми, які максимально віддалені від телекому – музиканти, актори, художники, джазмени, лікарі, вчителі… Адже проривні ідеї – не завжди там, де їх шукаєш – в офісі, кімнаті, функціональному напрямку. Їх варто шукати у спілкування, діалозі з кимось дуже іншим!
скоБфотуА – незвичне слово… Тим паче для назви інтелектуальної ініціативи. Воно змушує задуматися, поглянути на зрозумілі речі під іншим кутом зору. Інколи – протилежним до звичного та загальноприйнятого. Наприклад, спробуйте прочитати слово справа наліво…
Спікером чергової зустрічі в рамках проекту скоБфотуА був Анатолій Нейолов, засновник та керівник театру-студії імпровізації "Чорний квадрат". Анатолій Нейолов розповів про внутрішню кухню театру, мистецтво імпровізації та управління талантами.
Як викладають мистецтво імпровізації
Навчання імпровізації викладають за принципом пазлу. Лише в кінці формується загальна картинка. Тому будьте відритими до кожної порції інформації.
Хто такий актор імпровізації
«Актор» - ширше поняття, ніж просто людина на сцені. Кожен з нас з ранку до вечора є актором імпровізації – подобається це нам чи ні. Політика, бізнес, любов, виховання дітей – це все гра. І альтернатива у вас є – або граєте ви, або грають вас.
Гра у житті
Двоє хлопців вирішили вступити до мого театру-студії, щоб знайти собі дівчат. Я їм сказав, що можу кожному дати по тисячі флаєрів «Чорного Квадрату». Запропонував роздати на вулиці дівчатам, які їм сподобаються: частина дівчат прийде на відбір, а частина з них навіть пройде у студію – і тоді хлопці зможуть з ними дуже близько познайомитися. Один сказав: «Ні, так нечесно», а другий відповів: «Давайте мені дві тисячі». Останній знайшов собі дівчину, з якою зустрічається уже півтора року.
Потрібно проявляти активну життєву позицію. Якщо ви хочете, щоб щось відбувалося само собою, то можна чекати все життя. Якщо ви хочете щось отримати – ідіть і беріть. Гра –один із найприродніших способів це зробити.
Що таке імпровізація
За визначенням Британської енциклопедії, імпровізація – це створення твору в момент його виконання. І ключове слово – «твір». Це ставлення до життя і до всього як до шедевру, який створюєте Ви самі.
Імпровізація буває двох видів – так звана «структурна» і «хаосна». Хороший приклад структурної імпровізації – наше життя. Ми можемо будувати плани, але розуміємо, що вони не здійснюються на 100%. Наприклад, ми планували нашу виставу на 15:00, але почали о 15:15.
А тепер уявімо, що о 14:45 перед виставою я вирішив купити води і мене збила машина. Ніхто з організаторів зустрічі не знав би, куди я подівся і що сталося, – тоді почалася б чиста або «хаосна» імпровізація. В її основі - випадковість. Недарма кажуть: «Випадковість – друге ім’я Бога». Хороший актор імпровізації вміє управляти випадковістю.
Чиста імпровізація більш короткострокова, потім вона все одно переходить у структурну. Ці два види постійно взаємопроникають.
Дві головні складові в імпровізації
Імпровізація неможлива без двох головних складових. По-перше, це ціль. Наприклад, я люблю відпочивати в Коктебелі. Уявіть, що я лежу на пляжі, слухаю плеєр, загораю. Я імпровізую?! Ні – я просто живу. Але в якусь мить підходить красива молода жінка без обручки та просить подивитися за її речами. Тоді я почну імпровізувати, тому що з’явиться ціль.
Друга складова – усвідомлення. Потрібно управляти імпровізацією, а не робити це стихійно та неусвідомлено. Тоді ви зможете приймати виважені рішення, а не ті, які продиктовані ситуацією та емоціями. На цю тему в одному із серіалів почув влучний діалог:
- Коли ти нервуєшся, вони виграють.
- Хто вони?
- Усі.
Багатство ролей
Ви думаєте, що перед вами виступаю я?! Ні, перед вами виступає Анатолій Нейолов у ролі художнього керівника театру «Чорний квадрат». На цю тему є один хороший анекдот:
- Тату, хто такий шизофренік?
- Синку, це людина, в якій зі всього багатства особистостей лишилося лише дві.
Ми намагаємося постійно грати в одну особистість, але це неефективно з точки зору досягнення цілей. Іноді вигідно діяти наперекір тій людині, яка живе всередині вас. Часто парадоксальна поведінка ефективніша за логічну. Від нас чекають однієї поведінки в усіх ситуаціях. Далі ми стаємо рабами іміджу, де кожною наступною дією повинні підтвердити уже сформований про себе образ. Але насправді кожен з нас багатогранний – ми можемо значно більше, ніж самі про себе думаємо.
Два міфи про імпровізацію
Акторський талант – перший міф, який нам «вбивають» у голову. Немає неталановитих акторів. Гральний інстинкт закладений у нас з народження. Ми у грі пізнаємо світ.
Колись я дізнався феноменальну річ про дресирування циркових ведмедів. Один відомий дресирувальник розповів мені про два типи цих звірів. Перший тип – ведмідь, який і на велосипеді катається, і танцює. Потім він отримує цукерку, приходить в клітку і спокійно лягає спати. Другий тип – катається на велосипеді, цукерок не просить, танцює, а потім приходить у клітку і дотанцьовує – для себе! Я задумався: «Другий ведмідь талановитіший за першого?» - «Ні. Вся справа у тому, хто його привіз у цирк. Припустімо, ведмежатко везуть тиждень поїздом із Сибіру. Якщо єгер ставиться з любов’ю до тварини – тоді це буде другий тип, ведмідь буде щасливим протягом усього життя. Якщо єгер ставиться до ведмежатка байдуже – тоді виникне перший тип». Уявіть собі – ігровий інстинкт тварини закривається після тижня спілкування з байдужою людиною. А тепер подумаймо, як виховуються наші діти. Якось їду в маршрутці, дивиться на мене хлопчик років п’яти і колупається в носі. Тут мама це помічає, повертається до мене, потім - до сина, а потім б’є дитину по потилиці: «Я ж казала, що колупатися в носі некрасиво. Що про тебе дядя подумає!». Хто я їй? Я вийду з маршрутки, і вона мене більше ніколи не побачить. Ця мати сковує свою дитину, і це більше, ніж тиждень перебування з байдужою людиною.
Усі люди талановиті від природи. Питання у тому, наскільки їхнє оточення цей талант защемило. Нас суспільство постійно затискає в рамки і диктує, що можна, а що - ні.
Емоції – ще один великий міф у нашому житті. Коли вас поглинають емоції, ви не в змозі управляти ситуацією. Їх потрібно «давити», як тарганів. Один із найкращих способів – медитація.
Різниця між емоціями та почуттями
Головна відмінність емоцій від почуттів – у часі. Спочатку з’являється емоція – наприклад, роздратованість, яка з часом може перейти у почуття ненависті. Чіткий бар’єр між ними - сон. Недарма кажуть: «Ляж, поспи, і все минеться». Ніч – це фільтр, який чистить наш мозок від надлишку емоцій.
Емоція стає почуттям, коли повторюється кілька разів. Якщо вас якась людина дратує щодня протягом тижня, то ви прокинетеся і зрозумієте, що вас уже «дістала» саме ця особистість.
Головні правила театру «Чорний Квадрат»
Перше правило: ніколи ні до чого не ставтеся надто серйозно. Головний акцент на слові «надто». Серйозним потрібно бути, але надмірна зацикленість формує страх і комплекси. Завжди потрібно лишати легкість та творчість.
Друге правило: справедливість – опора слабких. Якщо щось сталося, то першопричина – це сама людина. Не треба казати: «Це несправедливо у відношенні до мене» - хоча б тому, що люди не народжуються рівними.
Секрет харизми
Харизма проявляється в тому числі через тіло, зокрема, через зміну ракурсів. У кінематографі є три основні плани – загальний (людина на весь зріст), середній (як диктор у новинах) і крупний (суто обличчя). Харизматичною є та людина, що постійно змінює плани, які зчитує наше око. Ця людина сидить (середній план), потім ходить (загальний план), потім бере щось у руки (крупний план). Наша зіниця постійно вимагає зміни планів. Якщо людина може це забезпечити – вона нам автоматично подобається.
Як виявилося, принцип зміни планів існує протягом століть, і першою ним почала користуватися церква. Хресний хід навколо церкви – загальний план, тоді як кадило чи цілування ікони – крупний. У такий спосіб можна було зробити довгі богослужіння значно цікавішими для «глядачів».
До речі, на початку XX століття поняття «кінозірка» не існувало. Причина у тому, що акторів не знімали крупним планом через недосконалу оптику, і вони на підсвідомому рівні не потрапляли в інтимну зону глядача.
Знайомство із собою
Деградація особистості починається з брехні самому собі. Тоді виникають психічні та психологічні відхилення. А чи знаєте ви правду про себе? І чи готові її прийняти такою, якою вона є?
Основні професії в театрі
Три основні професії театру – актор, режисер і драматург. Всіх їх об’єднує спільна ціль. Робота драматурга – підготовка матеріалу до самої події. Робота актора – під час самої події. А режисер знаходиться над всім, що відбувається. Він управляє часом і темпоритмом драматурга та актора. Режисер завжди тримає фокус на першочерговій цілі.
Особливість у тому, що під час імпровізації усі вони поєднані в одній голові.
Робочі інструменти актора
У актора є три робочі інструменти. По-перше, голос. По-друге, тіло. А третій інструмент – найцікавіший.
Я був студентом 1-го курсу театрального інституту, коли мене викликав завідувач кафедри і запитав, як справи з особистим життям. Я сказав, що зараз не до цього – я весь був у навчанні. На що отримав відповідь: «Цнотливим не місце у мистецтві, вони не бачать півтонів стосунків між чоловіком і жінкою». Я запитав: «А що ж робити?» Завкафедри мені сказав: «Толя, припини читати в метро. Коли бачиш красиву дівчину, підходь до неї і починай говорити, яка вона красива, що ти не маніяк, а просто хочеш на неї подивитися». Я одразу сказав, що за таке можна отримати ляпаса. На що завкафедри сказав: «Говори МОВЧКИ». Це приклад третього інструмента актора – внутрішня мова. Ми постійно ведемо внутрішній діалог, і це інструмент впливу на іншу людину.
Якщо ви ще не бачили виставу «Швейк» з Богданом Бенюком, дуже вам раджу. Цей актор стоїть, як Швейк, говорить вголос, як Швейк, і всередині себе говорить, як Швейк. Сам Богдан Бенюк лишає себе всередині, на глибшому рівні, ніж слова. Недарма кажуть: «Театр – це контрольована шизофренія».
Віра
Актор повинен завжди вірити у те, що робить, навіть якщо його віра керується розумом. На цю тему є хороший анекдот. Приходить чоловік додому, хоче заснути, але під вікном гомонять діти. Він встає і каже: «Діти, там на другому кінці міста якийсь ідіот вивантажив цілу машину яблук, і всім безкоштовно роздає». Діти підірвалися, побігли, стало тихо, чоловік заснув. Але через 5 хвилин схопився і побіг – а раптом і справді роздають! :) Це і є мистецтвом справжньої акторської віри: сам придумав - сам повірив.
Увага
Як говорив Лао Цзи, увага управляє реальністю. Тому це один із ключових елементів роботи актора. За увагу у людини відповідає відчуття міри. Коли ви щось оцінюєте категорією чорнебіле, то втрачаєте півтони. Увага надає баланс.
Станіславський і Фрейд прийшли до дуже схожого тлумачення поняття уваги. Вони показали, що існує три типи уваги:
- Я-Я: яким я бачу сам себе.
- Я-інший: мої взаємини з конкретними особистостями.
- Я-інші: мої взаємини із соціумом.
Поріг адекватності людини визначається здатністю розрізнити, в якій ситуації який тип уваги працює.
У типі уваги «Я-інші» головну роль відіграє мораль – середньозважена правильна поведінка людини в соціумі. Але актор імпровізації повинен бути аморальним - не змішуватися з «масою», а бути неповторним, непередбачуваним, ефективним. Він працює не на рівні моралі, а на рівні «нравственности». Головне – не наступати на свободи іншої людини.
Увага – не просто вміння все бачити. Це вміння максимально адекватно спілкуватися із собою та іншими.
Робота драматурга
Головна відповідальність драматурга – сюжет. Наше життя – сюжет в тому числі. Недарма Хемінгуей говорив: «Про життя кожного з нас можна написати товсту книгу, але лише одну, тому що сюжет лише один».
Сюжет складається із послідовності подій та їх оцінювання. І якщо ми управляємо цією послідовністю, то управляємо і нашим життям.
На абсолютно будь-яку подію існує лише п’ять варіантів оцінювання:
- Згода
- Незгода
- Невизначеність
- Відсутність оцінки
- Зустрічне питання
Ще одна відповідальність драматурга – це стиль або спосіб. Як ми освічуємося в коханні?! Так, як ви цього хочете. Ви відчуваєте маразм ситуації?! Ви повинні підібрати стиль і спосіб відповідний іншій людині. Це і є робота драматурга в житті.
Кількість сюжетів у світі
У 30-ті роки XX століття у кінематографі зрозуміли, що всі сюжети уже кимось відзняті. Дійсно, існує поняття «бродячих сюжетів»: у світі є 36 типів розвитку подій. У книзі «Природа фільму» описуються 6000 творів мистецтва різних епох та культур, і всі вони були рознесені на 36 сюжетів, які виявилися «бродячими». В еру Інтернету студенти Єльського університету обробили 600 000 творів мистецтва, і у типах сюжету вийшли на ту ж цифру – 36. Можете пошукати в Інтернеті цей перелік. Наше життя більш передбачуване, ніж нам здається.
Порада з книги
Дуже раджу книгу Костянтина Сергійовича Станіславського «Робота актора над собою». Ідеї моєї розмови з вами багато в чому засновуються саме на цій книзі, в якій описана так звана «система Станіславського». Книга написана в художній формі, тому читати її водночас і корисно, і приємно.
Читайте також статті за матеріалами інших зустрічей в рамках проекту скоБфотуА:
- Ісаак Кушнір: Ви повинні вчитися – до останньої своєї хвилини
- Олексій Коган: Який світ джазу насправді
- Святослав Вакарчук: Внутрішня свобода і пізнання - дві найбільші цінності для мене
- Ярослав Заблоцький: Іноді на благо клієнта йому треба відмовити
Джерело: Проект скоБфотуА, Київстар
Фото
Відео
