У цивілізаційному лабіринті

«Життя – це перш за все хаос, в якому ти загублений...» Ці слова належать видатному іспанському мислителю Хосе Ортезі–і–Гассету. Як ще він інтерпретував життя у своєму вченні? І чи знав спосіб упорядкувати хаос?

 

 

 

 

 

 

 

Хосе Ортега-і-Гассет (1883–1955) - представник «філософії життя», течії у філософській думці ХХ століття. В молодості, незадоволений освітою, отриманою в єзуїтських навчальних закладах Іспанії, Ортега провів сім років в університетах Лейпцига, Берліна та Марбурга (згодом він згадував, що «нічого не навчився по-іспанськи: ані мистецтва, ані розума, ані чесноти»). У процесі свого становлення як філософа зазнав чималого впливу ідей Марбурзької школи неокантіанства. Деякі сучасники називали Ортегу «іспанським» і «оптимістичним» екзистенціалістом, хоча сам він постійно заперечував свою приналежність до цього напряму.

 

Життя

У своєму трактуванні життя Ортега не сприймає ані раціоналістичних, ані ідеалістичних ідей (в першому випадку суб'єкт або «я» – підсумок осягнення ним матеріального світу, у другому – «я» виступає первинним фактором, носієм духовних здібностей). Життя за філософом – це невпинна динамічна взаємодія індивідуального «я» і навколишнього світу: «Життя – це я та мої обставини... це зустрічі, зіткнення – безперервні та постійні - з усіма складниками світу: мінералами, рослинами, тваринами, людьми.»

Рушієм життя є вітальна сила, що спонукає людину прагнути безупинного руху, самоствердження, змін. Згідно з Ортегою, «Людське життя – це напружена драма, що розвивається за певним сюжетом, сутністю якого є те, що щось всередині нас прагне самореалізації та веде невпинну боротьбу із зовнішнім світом за своє існування.»

 

 

 
Вперте прагнення зберегти себе в межах звичного – це завжди слабкість, занепад

 

 

У підкоренні обставинам – в нездатності чи небажанні рухатися далі - мислитель бачить незаперечну ознаку деградації. Він писав: «Нікчемним є те життя, в якому не клекоче велика пристрасть до розширення своїх кордонів. Життя існує остільки, оскільки існує спрага жити ще й ще. Вперте прагнення зберегти себе в межах звичного, щоденного – це завжди слабкість, занепад.»

Життя без прагнень та цілей Ортега виводить за межі категорії «живого». «Безцільність заперечує життя, вона гірше смерті, бо жити означить робити щось конкретне, виконувати завдання», - казав він.

Також філософ не сприймає детермінізму: «Я вірю, що будь-яке життя складається з окремих моментів, кожен з яких є відносно вільним. Наше життя – це те, чим ми можемо стати, а його сутність полягає у виборі між можливостями. Обставини та рішення – ось два основних елементи, з яких воно складається.»

На думку Ортеги, «Жити – це вічно бути засудженим на свободу, вічно вирішувати, ким ти станеш у цьому світі. Вирішувати невтомно та без упину. Навіть віддаючись безнадійно на волю випадку, ми приймаємо рішення – не вирішувати.»

 

Знання

За Ортегою, люди не можуть володіти абсолютним або трансцендентальним знанням. І будь-яке знання існує тільки в контексті певної «перспективи», якою є точка зору конкретної людини. При цьому «кожна з таких перспектив є унікальною, необхідною, істинною, а єдино помилковою перспективою є та, що вважає себе єдиною.»

 

 

 
Жити – це вічно бути засудженим на свободу, вічно вирішувати, ким ти станеш у цьому світі

 

 

Ідеї та вірування

На думку філософа, людське мислення ґрунтується на ідеях й віруваннях. У чому ж полягає відмінність? Ортега називає ідеями те, що приходить нам в голову, плоди роздумів, підсумки роздумів, відточені логічні викладки (судження). Натомість вірування – це те, що є для нас само собою зрозумілим. Філософ писав: «Це каркас нашого життя, який ми не відокремлюємо від того, що вважаємо реальністю, у що віримо міцною і стійкою вірою… Вони складають наш світ і наше буття.»

Ідеї приходять разом з сумнівами, коли вірування дають збій. Найчастіше це відбувається, коли невизначеність або якісь кардинальні зрушення руйнують те, що ми вважаємо реальністю. «Дірки в наших віруваннях – ось ті проломи, куди вторгаються ідеї, - писав Ортега-і-Гассет. - Адже призначення ідей полягає в тому, щоб замінити нестабільний, двозначний світ на такий, в якому немає місця двозначності. І це досягається за допомогою уяви.»

Вірування є абсолютно у всіх, але Ортега виділяє особливу категорію індивідів – «людей маси», якими рухають практично тільки вірування та яким «в голову майже нічого не приходить». Неймовірно самовдоволена «людина маси», не замислюючись, приймає за істину власні припущення та судження.

«У масової людини є найчіткіші ідеї про все, що у світі відбувається і що має відбутися, - писав філософ. - Тому вона перестала слухати інших. Навіщо ж слухати, якщо їй і так вже все відомо? Тепер потрібно самій судити, ухвалювати, вирішувати. Немає такого питання суспільного життя, в яке б не втрутилась людина маси, нав'язуючи свої думки. Вона сліпа та глуха. Хто в суперечці не намагається триматися істини, не прагне бути правдивим, той розумовий варвар. Саме такою є людина маси, коли їй доводиться вести дискусію, усну або письмову.»

Присутність «людини маси» абсолютно у всіх сферах суспільного життя неухильно поширюється (це явище Ортега детально проаналізував у своїй відомій праці «Повстання мас»). А тому «дірок для сумніву», з яких виростають ідеї, стає все менше, що означає: інтелектуальний й творчий потенціал в сучасному світі вичерпується.

 

 

 
Дірки в наших віруваннях – ось ті проломи, куди вторгаються ідеї

 

 

Майбутнє

Розмірковуючи на тему еволюції людського суспільства, Хосе Ортега відзначав, що зупинити домінування людини маси неможливо, а це означає, що сучасна цивілізація рухається до свого остаточного занепаду.

Він писав: «Не можна тішити себе ілюзіями, що людина маси (яким би високим не був її рівень в наші часи) буде здатна керувати ходом всієї нашої цивілізації (не кажучи вже про її прогрес). Сама підтримка її функціонування є надзвичайно складною справою – вимагає незліченних знань та досвіду. Людина маси навчилася володіти її механізмом, але абсолютно не ознайомлена із основними принципами.»

Самовпевненість та неспроможність діяти, – такими, на переконання Ортеги, є головні відмінні риси сучасної дійсності. «Наше століття глибоко переконано у своїх творчих здібностях, але при цьому не знає, що робити, - казав він. – Воно є господарем всього світу, але не господар самому собі. Воно розгубилося серед достатку. Маючи в арсеналі більше коштів, знань та техніки, ніж всі попередні епохи, наше століття поводиться, як найбільш убоге зі всіх, – пливе за течією.»

 

Також Вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Мислення: теорії та експерименти

Ольга Балашова: «Мистецтво – це інструкція до життя»

Герберт Маркузе: одновимірне суспільство

 

Самовпевненість сучасної людини не дозволяє їй правильно оцінити своє місце у світі. У своїх, хай навіть і вражаючих, досягненнях вона бачить щось непорушне, отримане раз і назавжди, не усвідомлюючи при цьому крихкості створеної нею цивілізації.

«Абсолютно надійних людських досягнень немає й ніколи не було, - впевнений Ортега. -  Навіть те, що здається усталеним і безсумнівним, може зникнути через кілька поколінь. Так звана «цивілізація», матеріальні та духовні блага, знання, цінності, – те, на що ми розраховуємо і що становить систему «надійних» засобів, створених людиною як свого роду пліт для порятунку в життєвій корабельній аварії, – абсолютно все може зникнути за мить за найменшої недбалості.»

 

Деякі цитати Хосе Ортеги-і-Гассета:

- Швидше за все, ми відійдемо назад, зісковзнемо вниз.

- Маса як така – плебеї або «аристократи» – в прагненні покращити своє життя власноруч руйнує джерела життя.

- Мистецтво призначене не для всіх людей, а тільки для дуже нечисленної категорії, яка, можливо, не є більш значущою, ніж інші, але явно не схожа на них.

- У дні голодних бунтів натовп зазвичай вимагає хліба, а на підтримку своїх вимог, як правило, громить пекарні.

 

 

 
Натовп вважає, що це легко – відірватися від реальності, хоча насправді це найважча річ у світі

 

 

- У країні, де маси не здатні схилятися перед вищими, існує велика ймовірність, що єдиними впливовими письменниками будуть ординарні, доступні для загального розуміння автори; інакше кажучи, ідіоти.

- Натовп вважає, що це легко – відірватися від реальності, хоча насправді це найважча річ у світі.

- Тому, хто побажав би донести до нас якусь істину, слід поставити нас у становище, в якому ми змушені були б відкривати її самостійно.

- Коли те, що було ідеалом, стає дійсністю, воно неминуче втрачає ореол.

- Неприкаяне, незатребуване життя – це більший антипод життя, ніж сама смерть.

- Маса -- це кожний, хто ані в добрі, ані в злі не міряє себе особливою «міркою», а відчуває себе таким же, як всі. І не тільки не засмучений, але й задоволений тим, що не відрізняється від інших.

Коментарі