Богдан Гаврилишин про стан України і світу

Богдан Гаврилишин - один з найвідоміших українців сучасності. Він є засновником Міжнародного інституту менеджменту в Індії та Україні, представником Римського клубу, Світової академії мистецтва та науки, Національної академії наук України, а також почесним професором Національного Університету «Києво-Могилянська Академія». 19 жовтня Богдану Гаврилишину виповнюється 90 років. На честь цієї події innovations.com.ua публікує текст його інавґураційної лекції у НаУКМА. 

 

Стан світу

Світ є хворий майже в усіх своїх складових, в усіх аспектах свого життя. Симптоми хвороби дуже яскраво виражені в демографії, технології, екології, економіці, геополітиці і в інституціях різного рівня. 

 

Демографія

У багатих розвинених країнах народжується замало дітей, населення старіє, стає менш динамічним, забагато думає про минуле, замало про майбутнє. Пропорція людей, які працюють, по відношенню до людей на пенсії радикально зменшується, і це створює великі фінансові навантаження для держав.

У бідних малорозвинених країнах дітей народжується забагато, населення деяких подвоюється за 20-25 років, і ці країни не можуть будувати потрібну інфраструктуру, школи, шпиталі, створювати нові місця праці. Країни залишаються бідними з низьким рівнем життя і великою кількістю безробітних.

Розв‘язок питання здається простим: масова еміграція з бідних до багатих країн. Але це тільки в теорії. Насправді ж це дуже важкий процес. Старі європейські країни, а також Японія, не мають багато вільних просторів і не вміють інтегрувати людей іншої раси, культури, мови, поведінки. Вони хочуть або повністю їх асимілювати, що не вдається, або ізолювати в гетто, які є шкідливими і для емігрантів, і для корінного населення.

З країн, які були «створені» емігрантами (Австралія, Канада, США), тільки Канада змогла створити багатокультурне суспільство, інтегруючи людей різного походження, які, одначе, зберігають свою культурну спадщину. США вже будують величезну стіну на границі з Мексикою, щоб зупинити мільйони нелегальних емігрантів. Пробують робити подібне і деякі країни Європейського Союзу, щоб зупинити нелегалів, бо для африканців і багатьох азіатів ЄС є дуже привабливим, хоча навіть для деяких з тих, що дійдуть до ЄС, не згинувши дорогою, життя в Європі часто стає кошмаром.  

 

Технології

Геометричний ритм розвитку науки  - це джерело гордості нашої епохи. Майже всі наукові розробки, перетворені на технології, мають два обличчя: позитивне, корисне і шкідливе, руйнуюче. Найяскравішим прикладом є ядерна енергія, адже це потужне джерело електроенергії, але одночасно і ядерна зброя. Багато хімічних процесів є економічно корисними, але вони значно засмічують повітря, воду, землю. На жаль, індивідуальна й колективна мудрість і мужність не зростають паралельно з прогресом науки. Критеріями вибору технологій є інноваційний аспект та рентабельність, а не етичні рішення про те, що добре і що шкідливе для суспільства.

 

 

 
Майже всі наукові розробки, перетворені на технології, мають два обличчя: позитивне, корисне і шкідливе, руйнуюче

 

 

Екологія

До ХІХ століття природа не відчувала існування людей на нашій земні. Єдиним викликом для населення було використання природи для свого добробуту. Природні ресурси вживали як «річний прибуток», а не «статутний капітал», подарований провидінням. Стрімкий ріст населення світу і швидкий розвиток технологій почав відчутно перевантажувати природу. Почалось засмічення повітря, води і землі, знищення лісів і вичерпання деяких природних ресурсів з величезним спустошенням флори і фауни. Одним з драматичних наслідків цих процесів є дуже швидка зміна клімату, яка для багатьох країн виявиться справжньою катастрофою.

Існують знання і навіть технології, які б дозволили вживати приблизно одну четвертину енергоносіїв та інших природних ресурсів для того, щоб виготовляти все, що потрібно для комфортного життя людей. Це, одначе, вимагало би радикальних змін на підприємствах, в політиці урядів, але й перші, й другі надто інертні. Тому дане питання залишається величезним викликом для людства. 

 

Економіка

Економісти встановили темп розвитку внутрішнього валового продукту як єдиний критерій економічного прогресу, не беручи до уваги негативних елементів в зростанні ВВП, таких як забруднення довкілля та інше. Збільшення машин, спалення більшої кількості бензину входять до розрахунків ВВП, але при цьому не враховують гамір, пробки, втрату часу, парниковий ефект. Помилка економістів була і в тому, що немає чіткого та одностороннього співвідношення між ростом ВВП і ростом благоустрою людей, їх комфорту, здоров‘я.

Ринкова система, міжнародна торгівля і глобалізація економіки призвели до створення величезної різниці між багатими і бідними країнами і до ще більшої різниці між дуже багатими і дуже бідними людьми в межах самих країн. Цьому нема жодного філософського чи морального виправдання, і така світова економічна система довго не протриває. Потрібна нова економічна ідеологія.  

 

Геополітика

Раніше було досить багато країн-імперій, які змагались за вплив у світі. Після Другої світової війни європейські імперії розвалились і залишились тільки дві мілітарні потуги – США та Радянський Союз – які змагались між собою у холодній війні. Після розпаду Радянського Союзу залишилась одна надпотуга – США – з найбільшим військовим арсеналом, найпотужнішою економічною і політичною системами. Крім того, американці були переконані, що їхня країна має не тільки силу, але й право диктувати іншим країнам, які там мають бути політичні лади, економічні системи і, в разі потреби, навіть міняти політичні режими. США, одначе, виявились неспроможними всім нав‘язувати свою волю (Ірак, Афганістан, Іран). Величезний воєнний бюджет, дефіцит в міжнародній торгівлі через імпорт з Китаю, Японії, ЄС і дефіцит державного бюджету зменшили економічну потужність США.

Необ‘єктивна політика Сполучених Штатів на Близькому Сході, негативне ставлення мусульманського світу до Америки, серйозні сумніви самих американців щодо вірності їх закордонної політики, драматичне зменшення поваги світу до Америки значно послабили статус США як «особливої нації», що призвело до закінчення періоду однополюсного світу.

Досить успішне створення Європейського Союзу і його поширення надає йому статус нової економічної потуги, а також нової моделі політичної архітектури, при якій зберігається суверенітет держав, хоча існують наддержавні органи союзу. ЄС набирає статус другого економічно-політичного полюсу. Китай зі своєю економічною потугою з іншими країнами, які запозичили від нього конфуціанську філософську спадщину, є вже майже задекларованим третім геополітичним полюсом. Наближаються до такого статусу і такі країни, як Індія та Бразилія.

Російська Федерація на такий статус також претендує, але їй буде нелегко відігравати роль світової потуги, бо її сила базується тільки на воєнному арсеналі і прибутках з експорту газу, нафти та іншої сировини. Ще немає адекватної сучасної інфраструктури і розвиненої промислової бази для виготовлення та експорту широкої гами товарів для внутрішнього та зовнішнього ринків.

 

 

 
Перехід з однополюсного геополітичного світу до трьох- і більше полюсного буде корисним для людства

 

 

Другою перепоною для Росії є автократичний характер політичного керівництва країни, для якого бажання зберегти вплив на сусідні країни не дає можливості розвивати нові ідеї і використовувати творчий потенціал свого населення в усіх сферах життя суспільства. Величезна різниця між горсткою мільярдерів і десятками мільйонів справді бідних людей також робить Росію досить крихкою.

Перехід з однополюсного геополітичного світу до трьох- і більше полюсного буде корисним для людства. Закінчується стерильна філософська і політична фаза, де була тільки одна правда про те, якими мають бути політичний лад та економічні системи в усіх країнах – все, ясна річ, з умови, що це буде корисно для США. Тепер моделлю для багатьох країн, особливо в стадії трансформації, можуть стати скандинавські країни, які зуміли знайти гармонійне співвідношення між політичною свободою і економічною ефективністю, соціальною справедливістю і симбіотичним співвідношення людини з природою.  

 

Інституції

Традиційні інституції, - сім‘я, школа, церква, які виховували майбутні покоління, втратили свій вплив через доступ до радіо, телебачення, а особливо інтернету. Молодь часто має більше інформації, ніж їхні батьки чи вчителі. Така інформація, одначе, не дає правильного уявлення про етичні та моральні критерії поведінки. Християнські церкви, окрім деяких сект, втратили багато своїх віруючих, а тому і вплив на них. Тільки мусульманська релігія поширюється, віруючі в ній залишаються, але деякі з них інтерпретують Коран в спотворений спосіб, вважаючи теракти шляхетними діями.

Демократичні системи управління держав деградують. Гроші відіграють надто велику роль на виборах, у законодавчих і виконавчих органах.  Політичні лідери зосереджуються на виграші у виборах і збереженні влади, тому стають надто популістськими, не планують на довгий строк, не маючи мужності робити рішення, які є непопулярні, але були б важливі для кращого майбутнього цілого суспільства.

Завдяки прогресу в телекомунікаціях, транспорті і збільшенню взаємозалежності країн наш світ став справді глобальним селом. Йому потрібен якийсь орган правління. ООН цієї ролі не може виконувати, по-перше, тому що є організацією урядів держав-членів, а не організацією населення світу. По-друге, питання безпеки може вирішувати Рада Безпеки, в якій постійні члени (Великобританія, Китай, Російська Федерація, США, Франція) мають право вето, і тому цей орган є часто недієздатним. Треба перетворити ООН на Об‘єднані Народи Світу (ОНС) і зняти право вето у Раді Безпеки. 

 

Стан України

Україна хворіє на всі вищезгадані хвороби, але має ще і свої додаткові, хоча в деяких аспектах є здоровішою від багатьох інших держав і в майбутньому матиме можливість полікуватись.

 

Демографія

В Україні народжується замало дітей, за кордоном є кілька мільйонів заробітчан, досить багато висококваліфікованих молодих людей іммігрує. В результаті – зменшення і старіння населення, брак людей, потрібних для інновацій, для підвищення ефективності підприємств і державних органів. Україна могла би привабити заробітчан і, особливо, молодих кваліфікованих людей повернутись в Україну, а на це потрібне і бажання і вміння знаходити для тих людей працю, відповідну до їхніх кваліфікацій.

Серед європейських країн Франція вже давно створила ефективну демографічну політику та інструменти її реалізації, тому не має гострої демографічної проблеми. Україна теж могла б використати цей досвід. 

 

 

 
Завдяки прогресу в телекомунікаціях, транспорті і збільшенню взаємозалежності країн наш світ став глобальним селом

 

 

 

Технології

Крім труднощів, які існують у світі, в Україні є ще дві особливі. Вони є частинами нашої спадщини від Радянського Союзу. Перша – це Чорнобиль з усіма його наслідками. Друга – це загальноприйнята у Радянському Союзі повільна та неефективна трансформація науки в корисну технологію. Зазвичай, інновації, тобто нові технології, творяться у відповідь на попит на них. Підприємці, коли відчувають потребу у нових процесах, звертаються до наукових установ, які перетворюють теоретичну науку на технологію. У СРСР тільки армія могла ставити такі вимоги (наприклад, коли була потрібна нова радарна система, науковці, починаючи з теорії, з успіхом таку систему проектували).

В Україні трансформація науки в економічно корисну технологію залишається неадекватною. У спадок нам залишились потужна академія з багатьма спеціалізованими інститутами, з високоякісними науковцями, але тільки виняткові з них, наприклад, Інститут Патона, перетворив експериментальне знання на технологію, яка залишається передовою у світі і з якої інститут мав серйозні прибутки. Багато інших працювали для держави, для розвитку «науки заради науки» та для кандидатських чи докторських робіт.

Приклад: Інститут кібернетики був у своїй сфері одним з найкращих в світі. Там були чудові математики, програмісти, але коли в 90-х роках представники підприємства Apple Computer запропонували проект створення підприємства в Україні для випуску та експорту програмного забезпечення, за яке згідно з проектом, Україна могла б заробляти понад 3 мільярди доларів на рік, Інститут не зумів підхопити таку фантастичну можливість. Це відбулось через брак комерційного хисту, незнання світу, а особливо англійської мови. Як вже всі знаємо, Індія, яка в той час тільки починала розвиватись економічно, тепер щороку експортує програмного забезпечення на понад $15 млрд.

Думаю, що було б корисно поєднати більшість ще працюючих наукових інститутів з ВНЗ, щоб науковці, які творять нове знання, могли про це читати лекції, а такі підсилені ВНЗ повинні налаштовувати співпрацю з підприємствами, працювали на замовлення підприємств, виробляти нові технології і таким чином прискорити інноваційні процеси. 

 

Екологія

Тут знову в нас, окрім світових проблем, є ще і свої додаткові, а це, перш за все, вже згаданий Чорнобиль з величезними екологічними наслідками. Це частина радянської спадщини. Чорнобилем керували з Москви, а не з Києва, проте з наслідками катастрофи мусить боротися саме Київ, а не Москва. Є  і багато інших екологічних проблем: засмічення повітря, води і землі, які дуже небезпечні для здоров‘я людей.

Серед головних причин екологічних проблем є висока енергоємність цілої інфраструктури країни і структури економіки, при цьому велике марнотратство енергоносіїв, які за радянських часів були дуже дешевими. Основними джерелами енергії є газ, нафта та вугілля; всі з них збільшують парниковий ефект. Хімічні відходи, які викидають на склади сміття, виливають в канали або часто прямо в ріки, засмічують воду. Особливо небезпечним є те, що в багатьох місцях шкідливі хімікати зі смітних покладів протікають через землю, отруюючи питну воду.

 

 

 
В Україні є дві особливі проблеми: Чорнобиль з усіма його наслідками і повільна та неефективна трансформація науки в корисну технологію

 

 

Економіка

У 1991-1992 роках не тільки українці, але й багато іноземних експертів, включно з експертами світових організацій і, особливо, Deutsche Bank, прогнозували дуже швидкий економічний розвиток України порівняно з усіма іншими колишніми радянськими республіками. Їхні прогнози базувались на тому, що Україна має надзвичайно плодючу землю, широкий спектр природних ресурсів, високий стан науки і освіти, висококваліфікованих працівників, потужну промислову базу, металургію, машинобудування, важку хімічну промисловість і досить розвинену транспортну інфраструктуру. Прогнози виявились надто оптимістичними. Брак власної стабільної валюти, недостатньо розвинена банкова система, неадекватна законодавча база, швидка неефективна приватизація, брак знання, необхідного для ринкової економіки, брак менеджменту спричинили економічний спад, а не зріст. До вищезгаданого додалися розкрадання державного майна, експорт  за незадекларовані суми, велика частина яких йшла на офшорні рахунки, корумпованість, брак надходжень до бюджету через тіньову економіку. Швидке зменшення економічної активності тривало аж 8 років.   Українська економіка почала ставати на ноги з кінцем 1999 року, завдяки  впровадженню бодай часткової аграрної реформи.

Питання енергоємності нашої економіки також є проблемою. Ще за радянських часів собівартість нафти і газу була низька, і тому були низькі ціни на енергоносії. Це стало причиною марнотратства в усіх сферах: величезні втрати енергії через погано ізольовані трубопроводи гарячої води, будинки без відповідної ізоляції, батареї без термостатних клапанів, дуже енергоємні промислові процеси, транспорт та інше. Україна вживає втричі більше калорій на один відсоток валового продукту, ніж Польща, в шість разів більше за Японію.

Якщо б ми зменшили енергоємність української економіки, ми могли б швидко полагодити і всі інші економічні питання України, і сильно зміцнили б незалежність України. Уявіть собі наслідки такої ситуації: великий позитивний баланс міжнародної торгівлі, сильне збільшення валютних резервів, великі фонди на інвестиції в різних секторах економіки і більша політична незалежність від Росії.  

 

Геополітика

Україна знаходиться в певному геополітичному вакуумі. Вона є заслабкою і економічно, і мілітарно для того, щоб відігравати незалежну роль у світовій політиці. Йти в обійми Росії означало би поступово повернутись до статусу колонії, що призвело би до втрати своєї ідентичності, мови, культури. Єдина альтернатива – це стати членом НАТО. Це, однак, нелегке завдання.

Провести Україну в НАТО через референдум не вдасться, поки більшість народу не зрозуміє, що НАТО є єдиною організацією, яка, незважаючи на всі її труднощі, могла б захистити Україну від зовнішньої агресії. Наразі потрібно спокійно проводити добре сплановану об‘єктивну інформаційну кампанію для нашого суспільства про потребу України йти в НАТО, а в процесі робити все можливе, щоб наближуватись до членства у Європейському Союзі, а таким чином і НАТО був би більш відкритим для України і краще б сприймався нашим суспільством, яке б зрозуміло пов’язаність членства у ЄС з членством в НАТО. 

 

Інституції

Інституції влади – це «ахілесова п‘ята» України. Є надмірна кількість партій, багато з них кишенькові, без ясної ідеології і програми трансформації всіх гілок державних органів, пропозицій впорядкування законодавства і плану дій уряду у зовнішній політиці та всіх аспектах внутрішнього життя, включаючи інструменти для реалізації певної політики та планів.   

 

Перспективи України

Окрім розчарування станом України, кількох мільйонів заробітчан та великої кількості молодих висококваліфікованих людей поза Україною, наша країна вражає навіть іноземців величезною динамікою, творчістю, ініціативою в різних сферах життя (економіці, культурі, в діях багатьох недержавних організацій, асоціацій, громад). Скільки створюється нових пісень кожного дня! Скільки з‘являється нових груп в музиці, нових хорів, виникає нових письменників, поетів, композиторів!

Незабаром з‘явиться справжня політична еліта з молодих людей, які будуть готові йти в політику для того, щоб працювати для добра суспільства і держави, а не наповнювати кишені чи робити послуги своїм «спонсорам». Вони зможуть ефективно працювати у Верховній Раді, уряді, судовій системі, адміністраціях різного рівня. Ці люди вже не будуть тягнути за собою радянську спадщину, не матимуть комплексів неповноцінності, будуть сповнені віри у свої сили і розумітимуть повний потенціал українського народу. Певна кількість таких людей є вже тепер. Вони знають іноземні мови, подорожували світом, не мають жодних ілюзій про «цивілізовані» країні і жодних комплексів супроти них, спілкуються за допомогою найсучасніших технічних засобів, мають мережу знайомств у світі. Потрібно дочекатись того, що кількість таких людей зросте настільки, що вони підуть у політику з вірою, що будуть домінуючою силою. Вони зможуть створити кілька справжніх політичних партій на зразок деяких західноєвропейських, зуміють вибирати досвід інших країн, який підходить для нашого світогляду та ментальності. Вони зуміють провести всі потрібні політичні і економічні реформи і знайдуть швидші шляхи наближення до ЄС, а також НАТО, який до того часу, сподіваюсь, буде мати ясну стратегію і повернеться до своєї початкової місії зберегти мир між і для всіх своїх членів.

Україна має можливість стати країною, в якій поєднуються і взаємно підкріплюються політична свобода, економічна ефективність, соціальна справедливість і симбіотичне співіснування з природою.

Надіюсь і вірю, що для досягнення такого стану України попрацює багато професорів і ще більше випускників нашого Університету «Києво-Могилянська Академія».

 

 Лекція відбулась 1 вересня 2008 року

При використанні тексту доповіді посилання на сайт www.ukma.kiev.ua обов'язкове

Коментарі