стаття на основі виступу Олега Скрипки на відкритій події innovations - "Бренд Україна. Виклик для бізнесу", частина 2 [6 липня, 2010 року; kmbs]

Переглянути фото з події "Бренд Україна. Виклик для бізнесу"

Ексклюзивне інтерв'ю з Олегом Скрипкою

Я на сцені майже 25 років, дуже багато подорожую, представляю країну закордоном, тому зібрав багато вражень щодо бренду України. Найбільше мені імпонує пояснення назви "Україна" - "У країні, всередині країни". Ми – нація інтравертів, які з одного боку закриті, але з іншого – ліричні, романтичні й творчі. У нас великий непроявлений творчий потенціал. Я думаю, що на таке позиціонування нам і потрібно робити ставку.

Наразі ми маємо імідж веселих козачків, які їдять сало, напиваються, а після того їх б’ють жінки. Нам для самих себе потрібно запропонувати інший образ, який лишатиметься веселим, але буде гідним. Для себе я знайшов цей образ у прошарку міської культури – починаючи з XIV століття і закінчуючи джазом 30-х років XX століття – у так званій буржуазній культурі, яка і досі від нас приховується.

Ми дуже мало знаємо про українську культуру епохи бароко, джазу або романсів. Наприклад, найвідоміший у світі романс – "Очі чорниє", який перекладений багатьма мовами світу. Автор пісні  – Євген Гребінка – який народився Полтавщині. За непідтвердженими даними, перший варіант романсу написаний саме української мовою.

Наша нація у культурному плані не модернізувалася, що дозволило нам зберегти пласт культури барокко часів Козаччини – такі красиві пісні як "Ой ти, Галю". Такий же період був у Італії та Франції, інших країнах Європи, але їхня культура модернізувалася і втратила багато попередніх напрацювань. А ми, володіючи цими реліктами, займаємо особливе місце в Європі. У нас лишився дух лицарства і шанобливого ставлення до жінки. Ми можемо використати і цей феномен, зваживши на позитивний момент – бренд України є поки що чистою сторінкою.

Від року до "Країни Мрій" у HydePark

Я починав як рок-музикант, але 98% моїх пісень не потрапляли в ефір. Українська культура в самій Україні була на периферії, її потрібно було вивести на центральні позиції. Я повернувся з Франції, і використовуючи концерти, інтерв’ю, ставив певні акценти, за допомогою чого статусність української рок-музики значно підвищилася. Зараз в Україні феномен – наші рок-музиканти популярніші, ніж естрада, навідміну від Росії. Я вважаю, що тут є і частина моєї заслуги.

Пізніше я зрозумів, що рок-музика – недостатній механізм для розвитку культури в цілому. З’явилася ідея створити етнічний фестиваль на свій власний смак, який би підняв ставлення до української культури та історії на новий рівень. Результат навіть для мене був несподіваний – це був вибух. Сьогодні "Країна Мрій" - найпотужніший фестиваль в Україні. Як артист, я потрапив у яблучко. Ідея максимально зрезонувала у людей.

Але значна частина українців лишаються в мисленні провінційною нацією. Їм потрібні сигнали ззовні, щоб послабити комплекс меншовартості. Потрібно робити події, які відбуваються за кордоном, і інформація про які досягне України. Тоді вони зрозуміють: "За кордоном проводять українські вечорниці, їдять сало. Значить, це круто". Тому я почав робити етновечорниці за межами України. У мене навіть є плани зробити фестиваль "Країна Мрій" у HydePark у Лондоні. Я вже зробив запит у мерію міста. Звісно, як і завжди, важливе питання – фінансування.

Сьогодні моє завдання – це підтримувати свої ініціативи в Україні і максимально розвивати діяльність за кордоном – робити фестивалі, події і концерти.

Діалог з гламуром

Сучасний опонент культури – це "гламур". Тому я поїхав в Париж, зробив етновечірку в шикарному залі, від чого гламурне суспільство вибухнуло і змістило свої орієнтири. Я почав відкривати дорогу у так званий "вищий світ", у великі лімузини і леопардові піджаки. "Тусовочний спам" – обличчя з телевізора, які не несуть культурної цінності, але які притягують увагу суспільства - почав приходити на етновечорниці.

Потім я почав робити українську культуру елітарною. Я знайшов хорошого партнера – Тетяну Міронову, - з якою ми зробили низку "Шляхетних Вечорниць". Це був удар нище пояса "гламуру", тому що ми залучили найвпливовіших і найвідоміших людей Києва. На Вечорницях були і лімузини, і червоні доріжки, і Катя Осадча. Але самі подіх були і українськими, і культурологічними.

Головне – це робити яскраві проекти високої якості. Це очевидно для всього світу, але не для нас. Кожна деталь повинна бути пророблена ретельно. Біда в тому, що багато сьогоднішніх авторитетів не можуть надати такої якості для подорожі у майбутнє. Для цієї мандрівки потрібно взяти невелику кількість людей, які можуть забезпечити високу якість своєї роботи.

Текст: Віктор Оксенюк

Фото: Марина Негодіна

innovations.com.ua рекомендує:

• Стаття за виступом Наталії Попович "Бренд України – що повинен зробити бізнес";
• Стаття за виступом Андрія Федоріва "Україна - бренд!";
• Стаття за виступом Василя Мирошниченка "Національний брендинг України";
• Стаття за виступом Валерія Пекара "Бренд Міста - Справа Містян"