за матеріалами інтерв’ю з Олександром Пасхавером
Керівник Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер дає оцінку ролі великого, середнього та малого бізнесу в Україні, висуває гіпотези щодо майбутнього нашої держави, а також аналізує, хто такі справжні капіталісти.
- Великий капітал ніколи не хоче нікому підпорядковуватися, тому робить нашу державу суб'єктом, а не об'єктом світової економіки.... Мільярд - скрізь мільярд, і на нього усюди доводиться зважати.
- У капіталістів інша природа любові до грошей - безкорислива. Якось один із представників великого українського капіталу сказав мені: "Даю дружині на дрібні витрати 2 тисячі доларів на день, іще чверть мільйона доларів разово - на різні витрати, усього - мільйон на рік. Зрозуміло, що маю грошей на багато десятиліть, але чомусь усе одно щодня сиджу на роботі". Мало хто з таких людей насолоджується життям. А ті, хто насолоджується, можуть втратити все.
- У державах зі стабільними ринками можна найняти людей, які допомагатимуть підтримувати капітал. В Україні необхідно працювати особисто. Капітал - це енергія. А його власники - найяскравіше її втілення. Той, хто хоче боротися з капіталом, - бореться з енергією власного суспільства. Капітал поводиться так, як це суспільство дозволяє. Дозволяє бути аморальним, злочинним - так і є. Якщо ж розумно обмежує - стає винятково корисним надбанням.
- ...Гроші - дуже жорстокий досвід. Аби заробити їх, доводиться бути послідовним у своїй підступності. Моральних, чуйних людей шукайте серед священиків, художників, письменників. Але не серед капіталістів.
- Капітал може розуміти чи не розуміти національні інтереси, але в нього чимало спільних точок із ними. За масштабами своєї діяльності, саме він має потенціал протистояти багатьом силам, які хотіли б зробити державу слабшою.
- Східняки - хлопці енергійні, рішучі, вміють створювати великі проекти й саме цим відрізняються від представників західної частини нашої країни. Але вони абсолютно не мали досвіду соціального управління.
• Російський капітал створювався в протиборстві з власними громадянами - православна релігія проти накопичення коштів.
• Середній, а особливо дрібний бізнес - це проблема соціальної стійкості суспільства. Нинішня влада не має досвіду соціального управління. Вона прийшла з такою ідеєю: усе буде добре, якщо країна почне збагачуватися. Але ж це неправильно! Існує чимало заможних держав, які є соціально неблагополучними. Греція, наприклад, або Бельгія, яку зараз роздирають на шматки. Багатство - це дуже важлива позиція, але не найперша.
• Цих людей виховали в адміністративно-бюрократичній системі. І вони просто не знають іншого способу реалізувати свої проекти, як через цю систему. Так само не знають іншого способу організувати життя, як через монополію. Економіка України - це мозаїка монопольних проектів. Є формальні монополії, як "Нафтогаз", наприклад. Хто сказав, що торгувати газом треба лише так? А є неформальні, які охоплюють галузі від металу до продажу кавунів. У нас скрізь змова, регулювання процесів, цін. Чим би не почали займатися, тільки-но ви перевищите рівень прибутків, вас обов’язково знайдуть. А такий спосіб організації економіки не дає можливості країні стати багатою.
• Треба мати дуже високий рівень культури, щоб заявляти, як один із Президентів-засновників США: "Якщо мене спитають, що важливіше для країни - уряд чи газети, віддам перевагу газетам". Для цього треба читати тисячі книжок, замислюватися над ними, самим писати. У нас із цим слабенько. - Нинішні можновладці мають зрозуміти: їхні задачі вищі за їхню освіту. Варто лише усвідомити власні обмеження й запросити професіоналів, які допоможуть їх подолати. Вже цього буде достатньо. Мрію, щоб котрийсь із наших Президентів повторив коли-небудь слова американського Президента Рональда Рейгана: "У моїй адміністрації всі розумніші за мене".
- Вкладати гроші в сировину завжди вигідно, бо її в світі не вистачає. Проблема в іншому: корупційна країна може стати багатою. Якщо вона не поважає права власності – це неможливо. У нас немає поваги до власності не лише з боку бюрократії, але й самих людей. Це культура самообмеження: коли хочеться взяти, але не можна. Цю культуру необхідно виховувати.
- Україна ніколи не була державою - лише регіоном. Тут немає навичок, традицій стратегічного мислення...
- Криза - це наполеглива вимога економіки стати дешевшою. Що дешевшим стаєш, то більше шансів на виживання отримуєш. Українці продемонстрували ментальну, історичну готовність виживати. Ми отримали максимальне падіння, але швидше за всіх припинили його. Вимога стати дешевшим виявилася під силу мільйонам суб'єктів господарства. Проблем безліч - криза в банківському секторі, державних фінансах, але падіння виробництва зупинилося лише за півроку. Сотні тисяч господарників завдяки якомусь винахідливому способу стали дешевшими.
Статтю підготовлено за матеріалами інтерв’ю з Олександром Пасхавером для журналу "Країна"
Фото: c-e-d.info
Фото
Відео
