за матеріалами The missing link, The Economist, May 19th 2011
Економічне зростання допомагає інвесторам тільки в тому випадку, якщо вони ясновидці. На перший погляд здається очевидним, що швидке економічне зростання повинно сприяти підвищенню рентабельності капіталу. Та коли кілька років тому вчені визнали, що у ХХ столітті в розвинених країнах це вже не "спрацьовує", багато хто засмутився. Пізніше виявилося, що аналогічна ситуація спостерігається і для країн, що розвиваються.
Від подібних висновків в таких країнах виникла стурбованість, адже для них залучення інвесторів впливає на привабливість перспектив зростання країни в цілому.
Термін "БРІК" вигадав у 2001 році Джим О’Ніл, тоді головний економіст американського інвестиційного банку Goldman Sachs. "БРІК" став синонімом відродження таких країн, як Бразилія, Росія, Індія та Китай. Також О’Ніл зі своїми колегами з Goldman Sachs вперше спрогнозував перспективи на майбутнє до 2050 року - The Goldman paper. У цьому документі висловлено припущення, що економіки країн "БРІК" можуть стати потужнішими за економіки "великої сімки", а згодом разом зі Сполученими Штатами увійдуть до п'ятірки найбільших світових економік. Неприємність полягає не лише у тому, що відповіді на це питання треба ще довго чекати (до 2050 року). Варто зважити також на те, що цю ситуацію обмежують певні обставити.
У Goldman paper стверджується, що не існує жодних доказів того, що рентабельність капіталу за будь-який рік корелює зі зростанням ВВП у цей же рік. Також ідеться про те, що "фондові ринки є основним показником зростання ВВП, який суттєво реагує на очікування майбутнього".
Цей висновок не є новим. Рух на фондових ринках є стандартним компонентом ключових економічних показників, але цей зв'язок поки має мало користі для інвесторів (адже зазвичай до уваги береться показник ефективності капіталу).
Також у Goldman paper зазначено, що інвестори можуть скористатися перевагами нових прогнозів економічного зростання, які подають сигнал про кращі перспективи рентабельності капіталу у країнах, що розвиваються. Але докази цього твердження є досить обмеженими (так, наприклад, твердження засновується на даних, зібраних протягом десяти років лише у двох країнах - Бразилії та Мексиці). Якщо розглянути тенденції на ринку Америки, то за останні 40 років спостерігається негативний зв'язок між змінами в прогнозах економічного зростання та рентабельністю капіталу.
І тут виникає ще один сумнів стосовно аналізу Goldman paper. Є деякі протиріччя у довгостроковій рентабельності фондових бірж, про яку писали Елрой Дімсон, Пол Марш і Майк Стонтон – експерти Лондонської школи бізнесу (LBS) у 2005 році: "Зведення усіх показників до середнього значення протягом цілого століття не враховує потенційно важливих структурних зрушень та змін в економіці та роботі ринків". Але дані – це дані. Не брати до уваги великі масиви даних – це не зовсім науковий підхід.
Як щодо випадку, коли показник зростання ВВП не відразу є очевидним у рентабельності фондового ринку, а формується протягом тривалого часу? Експерти LBS намагалися дати відповідь на це питання у 2010 році у документі "Credit Suisse Global Investment Returns Yearbook". Вони опрацьовували звіти 83 країн з 1972 по 2009 роки, після чого ранжувати дані за зростанням показника ВВП за попередні п'ять років. Інвестиції у країнах з найвищим показником економічного зростання кожного року протягом попередніх п'яти років у підсумку мали річний дохід у 18,4%, а інвестиції в країни з низьким показником - 25,1%.
Інвестори будуть виходити на фондові ринки країн з високим показником економічного зростання доти, допоки ті залишатимуться переоціненими. І поки така поведінка інвесторів матиме масовий характер, розуміння економічних перспектив буде невтішним.
Дуже часто акції компаній, які зростають найбільш динамічно, не котуються на фондових біржах (наприклад, на ринках, що розвиваються, багато компаній знаходиться у сімейній власності або під контролем держави). І навіть коли акції підприємств котуються на біржах, їхнє зростання може фінансуватися за рахунок додаткової емісії акцій, яка не підвищують прибутковості існуючих акціонерів. У статті "Earnings Growth: The Two Percent Dilution" (William Bernstein and Robert Arnott, Financial Analysts Journal. September/October 2003) стверджується, що цей ефект може знизити рентабельність капіталу на цілих два відсотки за рік.
І хоча аналітики часто прогнозують річне зростання прибутку на 10% або більше, експерти LBS виявили, що дивіденди не можуть "крокувати в ногу" із зростанням ВВП у кожній розвиненій країні (період дослідження 1900-2009 роки). Реінвестування дивідендів є життєво важливим компонентом довгострокової рентабельності капіталу.
Якщо інвестори зможуть спрогнозувати економічне зростання в майбутньому, тоді висновки Goldman paper дійсно правдиві: високої рентабельності капіталу можна буде досягти. Але наразі досить мало ознак того, що таке пророцтво здійсниться. А от докази того, що результати економічного зростання в минулому не визначають майбутнє - досить переконливі.
Фото
Відео
