25 травня в kmbs відбулася зустріч з Володимиром Лавренчуком, головою правління Райффайзен Банку Аваль. Зустріч з українськими управлінцями пройшла у форматі відкритої розмови "business talk", яку провів Євген Пенцак, професор фінансів і науковий керівник MBF Києво-Могилянської Бізнес Школи [kmbs].
Генеральний партнер зустрічі з Володимиром Лавренчуком - компанія ORACLE 
Євген Пенцак: Сьогодні інформація на міжнародних сайтах з фінансів пов’язана з очікуванням другої хвилі кризи. Її основними чинниками є дефіцит бюджету Сполучених Штатів, який зростає невпинними темпами. Рівень інфляції не вдалося приборкати монетарною політикою ФРС. Панує думка, що треба починати нарощувати фіскальну політику – збільшувати податковий прес на американських підприємців. Це змушує провідних сенаторів США кричати, що долар занадто слабкий і країні загрожує повна девальвація валюти. Інша частина сенаторів стверджує, що треба щось змінювати у політиці ФРС. Бен Бернард, який очолює ФРС, вважає, що економіку можна врятувати, заваливши її додатковою валютою.
Ми не будемо дивитися глобально на ситуацію, яка склалася у США, але, так чи інакше, усі ринки світу пов’язані. Перша хвиля кризи в Україні була пов’язана з падінням ринку нерухомості в США. Якщо там знову виникнуть негаразди, вони відіб’ються і на Україні. Чи готова українська банківська система пережити другу хвилю кризи?
Володимир Лавренчук: Очевидно, що криза колись трапиться, але коли саме – сказати складно. Україна має вільну економіку і вільні фінансові ринки. Ми - експортно-орієнтована країна і якщо впаде попит на нашу продукцію, то, очевидно, незалежно від долару, постраждає і економіка нашоі держави.
Прогноз експертів Райффайзен Банку Аваль стосовно росту ВВП в Україні на найближчі два роки складає 4,2. Це хороший показник зростання і наразі ми не змінюємо своєї оцінки. По валютному курсу очікуємо невелику девальвацію протягом 2-3 років. Тут ми також не змінюємо своїх прогнозів, навіть зважаючи на дискусію про боргові зобов’язання США і західноєвропейських держав.
Євген Пенцак: Якою була поведінка Райффайзен Банку Аваль, коли трапилася криза у 2008 році?
Володимир Лавренчук: Найстрашніше під час кризи – це паніка, яку не можна передбачити, бо це нематеріальна, а ірраціональна річ. Коли трапилася криза, для підтримки довіри клієнтів найважливіше було надавати їм сигнали нашоі стабільності щоденною, безперебійною роботою систем, відділень та банкоматів. Жодна реклама і статті про стабільність банку не спрацюють у випадку, наприклад, коли банкомати виключені, або в них немає готівки. Тому, у 2008 році ми подвоїли кількість персоналу для обслуговування банкоматів, також попри мораторій на депозити видавали вклади на вимогу клієнтів. Понесли збитки, але натомість – у довгостроковій перспективі ми почувалися впевнено.
Євген Пенцак: Депозитні ставки падають. Люди втратили довіру до українського фондового ринку - ніхто вже не спекулює з фінансовими інструментами, акціями українських компаній (навіть досить ліквідних). Гроші пішли потоком у банківську систему, і за різними оцінками експертів 300-400 млрд. гривень «осіли» на депозитах. Ці гроші не пішли у реальний сектор, тому що підприємці кажуть про високі кредитні ставки. Яка причина того, що вони не здешевлюються?
Володимир Лавренчук: Процентні ставки падають. У банках має бути баланс між тим, скільки залучається і скільки розміщується. Тож якщо залучаєш більше, ніж розміщуєш, виникає надлишкова ліквідність. За кожний зайвий мільйон гривень треба платити додаткових 12% за рік. А тепер уявіть, що у нашому банку 10 млрд. надлишкових вкладів. Банки, що мають високий рівень довіри, вимушені знижувати ставки, тому що фінансово не можуть забезпечити дохідність, яку хочуть отримувати клієнти. Звісно, клієнти можуть піти до інших банків, які обіцяють високі ставки по депозитах. Та якщо вони пропонують вищу ставку, то є сигналом дефіциту грошей.
Чому банки не кредитують економіку України і не йдуть у малий бізнес? Тут, як правило, замовчується один важливий фактор фінансування економіки – капітал. Фінансування економіки складається з двох компонентів – інвестиційного і банківського капіталу. Так от, сьогодні інвестори не хочуть інвестувати. Оцінка інвестиційного клімату України дуже невтішна. Ми хотіли б збільшити кредитування, але без покращення інвестиційного клімату навряд чи можна очікувати, що банки самотужки збільшать свої портфелі.
Наш макроекономічний прогноз на поточний рік передбачає зростання кредитів по банківський системі на 12%, у наступному – приблизно на 15%. До речі, до кризи останні чотири роки цей показник складав аж 70%. Відбувається повільне зростання і його складно пришвидшити в сучасних умовах.
Євген Пенцак: Значну частину в кредитних банківських ставках складають так звані політичні ризики. І, напевно, якби їх не було, підприємці охоче надавали б власний капітал на фінансування бізнесу. А яку частку в кредитних банківських ставках складають політичні ризики в «Райффайзен Банку Аваль»?
Володимир Лавренчук: Ми ніколи не замислювалися над тим, скільки політичний ризик вартує у маржі, яку ми закладаємо на потенційні збитки або резерви. Треба визнати, що на банківську систему в Україні сьогодні немає політичного тиску, не зважаючи на постійну зміну владу останніми роками.
Євген Пенцак: Протягом останніх 2-3 років йдуть дебати навколо питання банківського лобізму у Верховній раді стосовно просування законопроекту із заборони дострокового знання депозитів. Яка Ваша точка зору стосовно цього?
Володимир Лавренчук: Я проти заборони дострокового зняття депозитів. Звісно, як учасник ринку, я бачу багато негативних наслідків, коли вкладники мають беззастережне право прийти у банк і зняти гроші з депозиту. Це робить управління грошима некерованим і непрогнозованим. Практично усі наші депозити фактично є поточними рахунками, адже кожен клієнт може прийти і зняти гроші.
Вивчаючи європейське законодавство, я не знайшов жодної країни, де є заборона на дострокове зняття депозитів. Але річ у тому, що немає але й дозволу. Це питання регулюється двосторонніми угодами, які укладаються між банком і вкладником. Конкуренція призвела до того, що в Європі практично немає банків, які прописують у своїх угодах заборону дострокового зняття депозитів.
Ми проти впровадження заборони, тому що вона психологічно погано тисне на людей, а от прописана процедура - цілком логічне рішення.
Євген Пенцак: За даними НБУ, у січні фінустанова надала населенню 4,8 млрд. грн. кредитів. У лютому показник збільшився на 12,5 % - до 5,4 млрд. грн., у березня – ще на 61% від попереднього місця (8,7 млрд. грн.). Основна частина позикових коштів – це авто, споживчі і грошові кредити. Яка статистика у вашому банку і на що ви робите акцент кредитного портфеля?
Володимир Лавренчук: Якщо подивитися, як банк приймає рішення стосовно позичальника, очевидно, мотивом є його фінансовий стан, а також ліквідність продукції/сервісу підприємства. Фінансовий стан і платоспроможність після кризи більшості компаній дуже погіршилися і сьогодні більше 50% зареєстрованих компаній в Україні мають збиткову діяльність. Без реінвестицій і реструктуризації цілих галузей, навряд чи можна очікувати, що банки візьмуть на себе фінансування збиткових компаній.
Банки почали видавати готівкові кредити через те, що вони є найбільш захищеними – це короткострокові невеликі за обсягом кредити у гривні, які мають керований ризик.
Іпотечні кредити, як не дивно, в нашій краіні мають високий ризик. Іпотека має перспективу, коли процентна ставка нижча 12%, а краще - 10%. Розрахунки експертів різних країн, включно з розвинутими країнами з високим рівнем доходів, демонструють, що усе, що більше - є небезпечним , а то і злочином. Високий процент є блокуючим фактором, бо такі кредити не можуть обслуговуватися. Цього року, навряд чи, банки зможуть знизити процент до 12% і взагалі, добре, якщо вони знизять його до 15%.
Більша частина банків почала кредитувати автомобілі, але ми відмовилися від цього і обрали лізинг. Це більш захищена форма - лізингові продукти у випадку фінансових проблем позичальника спричиняють менше клопоту. Стартує іпотека у гривні, але вона не буде масовою. А от кредити у валюті можна очікувати не скоро.
Євген Пенцак: Як Ви дивитеся на те, щоб відновити валютне кредитування? Хоча б частково.
Володимир Лавренчук: Щодня в Україну завозиться багато іноземної валюти. Україна стала занадто доларизованою. Звідси виникає багато макроекономічних наслідків. У нас 55% вкладів - у іноземній валюті. Якщо банк не видає кредити у валюті, для банку ця валюта буде великим тягарем. Що робити з іноземною валютою далі? Абсолютно справедливо, що банки обмежені у видачі валютних кредитів. Якщо збільшується ризик, його треба контролювати, а валютний ризик ми не можемо контролювати. Однозначноі відповіді на це питання немає і тут треба враховувати багато факторів, зокрема і політичний.
Євген Пенцак: 18 травня 2011 року банки отримали індекс IRD, на основі якого можна вводити плаваючу процентну ставку за депозитами і кредитами для того, щоб активізувати споживче кредитування населення і малого бізнесу. Агентство Thomson Reuters буде рахувати середній відсоток за вкладами на основі 20 провідних українських банків, що мають найбільші обсяги депозитів населення. Як Ви думаєте, чи справді це вплине на активізую банківського сектору і чи почнуть вони видавати кредити за плаваючою процентною ставкою?
Володимир Лавренчук: Є багато причин, які впливають на цей процес – технічні, політичні і юридичні. Останні складають найбільшу перешкоду – корупція у судах, непередбачуваність вирішення конфліктних питань, різне трактування законодавства тощо. Технічні питання, на відміну від юридичних, вирішуються простіше, тому що банк може на них впливати.
Плаваюча ставка має багато переваг. Індекс дійсно потрібний, тому що навряд чи хтось може зафіксувати ціну грошей на період 20 років. Але головне щоб учасники ринку та пересічні громадяни довіряли цьому індексу.
Питання з зали: Що такого інноваційного повинна зробити держава, щоб з’явився прошарок малого і середнього бізнесу, і економіка пішла вгору?
Володимир Лавренчук: Взагалі малий бізнес дуже слабо підтримувався державою до кризи. Було зовсім небагато програм, які стимулювапли розвиток малого і середнього підприємництва. Ці програми мали й характер кредитних. Цей рух був не масштабним, але самі програми - дуже корисними. Це давало перспективу поступового розвитку. Але тут складно робити висновки, тому що фінанси не прозорі, а якість звітів не дає можливості робити точні висновки.
У свій час, начитавшись «шкідливих» книжок, ми з’ясували, що існує комерційна іпотека, яка може стати драйвером кредитування МСБ. Якщо ми не можемо аналізувати і прогнозувати бізнес, то можна прогнозувати вартість нерухомості. І тоді ми так захопилися комерційною іпотекою, що на період, коли трапилася криза, вона складала 88% портфелю усіх кредитів малого бізнесу. Просто і надійно вимірявши іпотеку, банки давали 70% від вартості. У цьому була велика користь, але й не менша шкода. Останні чотири роки до кризи комерційна іпотека зростала на 40% на рік. Це виглядало як надійний і захищений інструментарій. Та коли трапилася криза – розрахунки бізнес-планів компаній не виправдалися, тому що впав попит, а з ним і вартість нерухомості. Багато людей хотіли вийти з гри і віддати нерухомість, але її не вистачало для погашення боргу.
Чи зможемо ми знову використовувати комерційну іпотеку як інструментарій для нових кредитів? Малоймовірно або з великими застереженнями.
Чи стала економіка прозорішою? Ні, навіть навпаки. Тож нічого не змінилося на краще, а отже не можна очікувати, що банки кредитуватимуть високоризиковий малий та середній бізнес. Потрібні реформи, покращення інвестиційного середовища та мотиваційні програми.
Питання з зали: На сайті національного банку з’явилася інформація про створення банку поганих кредитів. Як Ви ставитеся до цього?
Володимир Лавренчук: Моє ставлення негативне - від створення такого банку буде більше втрат, ніж надбань. За останні десять років я є свідком декількох глобальних інституційних ініціатив і усі вони невдалі. Це говорить про те, що ми поки що неготові до цього. Створення нової посадової особи, крісла, піраміди управління сьогодні - це небезпечно.
З власного досвіду можу сказати, що повну гармонізацію процесів Райффайзенбанку та Авалю планувалося завершити за два роки, але налагодження діяльності триває й досі. Аналогічно створення нового банку - дуже складний процес, в першу чергу, з кадрової точки зори.
Питання з зали: Сьогодні банки страждають від надмірної ліквідності. Ви не можете кредитувати малий і середній бізнес, оскільки йому не дає вижити держава. Потрібне якесь рішення – піти на ризик і створити, наприклад, венчурні фонди, закриватися, або ж очікувати дива… Хто візьме перший ризик на себе у цьому процесі?
Володимир Лавренчук: Ризик втрати ліквідності – це те, що призводить до закриття банку. А ризик надмірної ліквідності – це невиправдані витрати, які можуть призвести до низької доходності, а далі - до збитків.
Банківська індустрія сьогодні або збиткова, або низькоприбуткова. І в перспективі 2-3 років вона залишатиметься такою. Очікується покращення але загалом це низькоприбутковий бізнес. На перший погляд здається, є кілька сценаріїв розвитку для банків – згорнути діяльність і мати менше збитків, знайти альтернативи активам, або зменшити вклади. Та це зовсім не проактивна позиція для банків.
Ми маємо прогноз, що цьогорічне зростання кредитів нашого банку складе більше, ніж середній показник ринку. Для цього ми інвестуємо колосальну кількість грошей у технології. Ми, напевно, братимемо на себе більше ризиків, але більше ризиків – це й більше доходів. Треба розуміти, що сьогодні визначальним є не дохідність компанії, а перспектива її розвитку. Тому ми обрали цей напрям. А від ринку цінних паперів і венчурних фондів як альтернативи розміщення активів ми відмовилися.
Євген Пенцак: Газети пишуть про те, що банки хочуть взяти на себе ту частину фінансування інвестиційного бізнесу, що знаходиться у галузі венчурного інвестування – беззаставні кредити під інновацій ідеї. Як Ви до цього ставитеся?
Володимир Лавренчук: Багато банків займаються інвестуванням у виробництво, але ми відмовилися від цього. Ми розділяємо діяльність на два напрямки – банківську і небанківську. Політика нашого банку – займатися лише традиційним банківським. Небанківський сервіс ми робимо через дочірні або сторонні підприємства.
Євген Пенцак: Чим Райффайзен Банк Аваль буде дивувати ринок найближчим часом?
Володимир Лавренчук: На свої тридцять років роботи у банківському секторі можу сказати, що банки повинні подавати сигнали стабільності, надійності і менше дивувати. Я не прихильник постійних інновацій фінансово-структурованих продуктів.
Більшість учасників ринку мають однаковий досвід і можливості. В умовах високого ризику банки не можуть собі дозволити експериментувати, тому конкурувати вони будуть за рахунок підвищення якості обслуговування, а не складних фінансових продуктів. Це загальна світова тенденція. Саме тому ми інвестуємо у процеси. Зараз ми робимо ставку у технологічні речі для покращення якості сервісу. З тією ж метою ми інвестуємо і у навчання персоналу.
Текст: Анна Глива
Біографія
Народився у 1957 року у Києві. Закінчив фінансово-економічний факультет Київського інституту народного господарства за спеціальністю "економіст". Із 1982 року працює в банківській сфері. Посідав керівні посади в Ощадному банку України, АТ "Укрінбанк" та Райффайзенбанк Україна. Із жовтня 2005 року — голова правління Райффайзен Банку Аваль.
Пан Володимир є головою Форуму провідних міжнародних фінансових установ, членом Наглядової Ради Українського кредитно-банківського союзу, членом правління Європейської Бізнес-Асоціації, членом Наглядової ради Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) та Довірчої ради Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Володимир Лавренчук посів перше місце у номінації "Банкір року — 2009" за версією газети "Бізнес". Журнал "ТОП-100. Рейтинг кращих компаній України — 2010" відзначив його як "Кращого менеджера — фінансиста" та "Кращого менеджера по управлінню змінами в компанії". Рейтинг "Гвардія керівників" три роки поспіль (з 2008 по 2010 рік) визнає його кращим керівником у банківському секторі України; у 2009 році, згідно з цим рейтингом, Володимир Лавренчук увійшов до трійки найкращих менеджерів країни всіх галузей економіки.
Фото
Відео
