Гурманська версія індексу Біг-Маку свідчить, що юань не такий вже недооцінений.
Індекс Біг-Маку відзначає своє 25-річчя у цьому році. Його вигадав The Economist у 1986 році як легковажний інструмент для визначення, чи перебуває ринковий обмінний курс валют на "правильному" рівні. Індекс задумали як простий інструмент для полегшення сприйняття теорії обмінних курсів, а не як точний показник дисбалансу між валютами. Проте індекс Біг-Маку став світовим стандартом, його згадують у кількох підручниках з економічної теорії і він є предметом не менше 20 академічних досліджень. Американські політики навіть цитують індекс у своїх вимогах щодо ревальвації китайського юаня. Оскільки така велика кількість людей сприймають Біг-Мак серйозно, можливо, настав час вдосконалити його.
Бургерноміка спирається на теорію паритету купівельної спроможності (ПКС), думку, що у довгостроковій перспективі обмінні курси повинні рухатися до рівня, який би вирівняв ціни на ідентичний кошик товарів і послуг (у даному випадку, гамбургер) у будь-яких двох країнах. Середня ціна Біг-Мака у США становить $4,07, а в Китаї - лише $2,27 за ринковим обмінним курсом, на 44% дешевше. Іншими словами, сирий індекс Біг-Маку показує, що юань є недооціненим на 44% щодо долара. Натомість, валюти Швейцарії та Норвегії видаються переоціненими приблизно на 100%. Євро (на підставі середньозважених цін у країнах-членах єврозони) є переоцінене на 21% щодо долара; фунт є злегка недооцінений; японська ієна, здається, потрапляє точно в яблучко. Вперше ми включили Індію у наше дослідження. Макдональдс не продає там Біг-Маків, тому ми взяли ціну Махараджа-Маку, зробленого з куркою замість яловичини. На м’ясо припадає менше 10% від загальної вартості гамбургера, так що навряд чи це серйозно спотворить результати. Індекс вказує на те, що рупія на 53% недооцінена.
Зростання від кетчупу
Дехто вважає, що бургерноміку важко проковтнути. Бургерами не можна так просто торгувати через кордони, і ціни є спотворені великими відмінностями у вартості місцевих ресурсів, які не можна імпортувати чи експортувати, таких, як орендна плата і заробітна плата робітників. Індекс Біг-Маку показує, наприклад, що більшість валют країн, що розвиваються, суттєво недооцінені (Бразилія і Аргентина є великими винятками). Але ви очікуєте, що середні ціни будуть нижчими у бідних країнах, ніж у багатих, оскільки вартість робочої сили буде нижчою. Цей принцип є підставою так званого "ефекту Балашши-Семюелсона". Багаті країни мають набагато вищу продуктивність праці і, отже, вищу зарплату у галузях, товари яких експортуються, ніж бідні країни. Оскільки компанії конкурують за працівників, це також призводить до зростання зарплати у галузях, товари та послуги яких не експортуються і в яких перевага у продуктивності праці багатих країн є меншою. Тож середні ціни є нижчими у бідних країнах. Верхній графік показує сильний позитивний зв’язок між доларовою ціною на Біг-Мак і ВВП на душу населення.
Середній дохід на душу населення у Китаї становить лише одну десяту від рівня у США, тож економічна теорія припустила б, що обмінний курс юаня повинен бути нижче його довгострокового рівня за ПКС (тобто рівня, за якого гамбургер коштував би однаково у цих двох країнах). ПКС надсилає сигнал, куди обмінні курси валют повинні рухатися у довгостроковій перспективі, оскільки Китай стає багатшим, але він мало що говорить про рівноважний нинішній курс. Проте, зв’язок між цінами і ВВП на душу населення, можливо, можна буде використати для оцінки нинішньої справедливої вартості валюти. Верхній графік показує "лінію найкращої відповідності" між цінами Біг-Маку та ВВП на душу населення для 48 країн. Різниця між ціною, передбаченою червоною лінією для кожної країни, що враховує її дохід на душу населення, та його фактичною ціною є кращим інструментом для визначення недооцінення та переоцінення валюти, ніж "сирий" індекс на підставі ПКС.
Цей альтернативний рецепт, з поправкою на ВВП на душу населення, показує, що бразильський реал як і раніше є сильно переоцінений - на понад 100% (див. нижній графік). Євро є на 36% переоціненим щодо долара, і наш вдосконалений індекс також кидає корисне світло на неконкурентоспроможність економік деяких країн єврозони. Порівнюючи ціни на гамбургери у країнах-членах, скоригований на ВВП на душу населення індекс Біг-Мака показує, що "обмінні курси" Італії, Іспанії, Греції та Португалії все одно суттєво завищені у порівнянні з курсом Німеччини. Що стосується Китаю, юань близький до його справедливої вартості щодо долара у випадку коригування індексу на ВВП на душу населення, хоча й обидві валюти є недооціненими щодо багатьох інших валют.
Ювілей Біг-Маку
Зважені з урахуванням часток у взаємній торгівлі наші розрахунки свідчать, що юань є недооціненим на скромні 7%, що навряд чи є підставою для торговельної війни. Це менше, ніж попередні 20-25% недооцінення, що виходили з моделей, які враховують ревальвацію юаня, необхідну для скорочення профіциту поточного рахунку Китаю до керованого рівня, скажімо, у 3% ВВП. Навіть цей метод, що спирається на профіцит поточного рахунку Китаю, тепер вказує на менше недооцінення юаня, ніж раніше, тому що профіцит скоротився. Кілька економістів з приватного сектора прогнозують, що він може впасти нижче 4% ВВП цього року, у порівнянні з майже 11% у 2007 році. Оскільки продуктивність праці зростатиме з часом, Китай повинен і надалі дозволяти своєму реальному обмінному курсу зростати (або за допомогою поцінування валюти, або завдяки інфляції), але наш новий бургерний барометр показує, що юань не є нині дуже сильно недооціненим.
Через чверть століття після свого першого приготування, бургерноміка ще далека від досконалості, але якщо її скоригувати на ВВП на душу населення, вона стає смачнішою. Дедалі більше причин тримати наші гроші ближче до нашого роту.
Джерело: Beefed-up burgernomics, The Economist, 30.07.2011 (Західна аналітична група, зреферував Омелян Радимський)
Фото
Відео
