Презентація результатів дослідження IFC на тему "Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес" відбулася 1 листопада 2011 року в стінах kmbs. Понад 80 учасників - журналістів та проактивних представників українського суспільства - зібралися на презентацію дослідження. Основна мета зустрічі - виявити та оцінити перешкоди на шляху розвитку підприємництва в Україні, визначити причину їхньої появи та запропонувати низку рекомендацій щодо покращення умов ведення бізнесу та інвестиційного клімату країни загалом.
Організатори представили стислу характеристику інвестиційного клімату в Україні: загальні економічні умови [від різкого падіння до поступового зростання], умови для ведення бізнесу [Україна й досі вважається країною з несприятливими умовами для ведення бізнесу, надмірною бюрократією та корупцією].
Також було презентовано огляд змін у законодавстві та ефективність прийнятих реформ. Окрім того, було приділено увагу болючому для України питанню - уповільненому розвитку аграрного сектору економіки країни.
innovations.com.ua підготували стислий огляд результатів дослідження “Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес”.
Мартін Райзер, Директор Світового банку в Україні, Білорусії та Молдові, відзначаючи досягнення України у напрямку покращення інвестиційного клімату, зауважив, що на сьогодні Україна значно відстає від інших країн. Загалом країна зробила прогрес, але цього недостатньо, щоб конкурувати і бути ефективною. На думку Мартіна Райзера, це пріоритетне завдання України на наступні кілька років.
Олена Волошина, голова представництва IFC в Україні, зазначила, що методологія дослідження не є ідеальною, але вона дозволяє простежити прогрес України і порівняти її з іншими країнами за різними показниками. Наприклад, для підключення до електромережі в Молдові потрібно 7 документів і 5 місяців, а в Україні - 11 документів і 8 місяців. Для того, щоб отримати дозвіл на будівництво в Грузії, потрібно 74 дні і 9 документів, в той час як в Україні - 375 дні та 21 документ. Для відкриття підприємства в Україні знадобиться 9 документів і 24 дні, а в Грузії - 2 документи і 2 дні. “Порівнюючи себе з іншими, треба виносити свої уроки”, - зазначила пані Олена.
Також Олена Волошина зауважила, що, окрім результатів основного дослідження інвестиційного клімату України, IFC провели також додаткове дослідження, під час якого було опитано понад 2 тис. представників бізнесу, переважно - керівний склад компаній з різних секторів економіки і різного масштабу: "Підприємці дали об’єктивну оцінку стосовно того, чи виконуються законодавчі зміни, тому дослідження відображає реальний погляд бізнес-середовища на інвестиційний клімат країни".
Огляд результатів дослідження
За показником легкості ведення бізнесу Україна посіла 152 місце (зі 183 країн), в той час як країни нашого регіону посіли значно вищі позиції: Росія - 120, Казахстан - 47, Молдова - 81, Білорусія - 69, Польща - 62. "Таким чином, Україна програє конкурентну боротьбу не тільки розвиненим країнам, але й “колишнім партнерам” по Радянському Союзу", - зазначив Сергій Осаволюк, керівник проекту IFC "Інвестиційний клімат в Україні".
Проте, незважаючи на відставання України за загальним показником, відбулося покращення за показником відкриття бізнесу за рахунок спрощення процедури з отримання печатки. Це демонструє позитивні зрушення в тому, як спрощення хоча б однієї процедури може позитивно вплинути на загальний процес.
Україна покращила свої позиції за показником отримання дозволів на будівництво, подолання неплатоспроможності за рахунок більш чітких процедур і термінів, а також кращого захисту кредиторів.
Сергій Осаволюк зазначив, що в цілому новий податковий кодекс не був оцінений, але з точки зору рейтингу він призведе до консолідації платежів, тобто зменшення кількості платежів та зменшення податкової ставки в тій частині, яка оцінюється рейтингом. Це позитивний результат, але усе це буде враховане в дослідженні наступного року.
Існує чимало напрямків і сфер, які не були охоплені в дослідженні, зокрема, рейтинг не враховував зміни в дозвільній системі. “Було зроблено дуже багато, щоб покращити дозвільну систему, наприклад, запроваджено принцип мовчазної згоди, який дає можливість бізнесу боротися зі свавіллям чиновників і реагувати на випадки, коли термін видачі дозволів порушується”, - говорить Сергій Осаволюк. З 2003 року час на отримання дозволів скоротився майже втричі, і це позитивна тенденція.
Було розширено застосування декларативного принципу. Сьогодні за цим принципом видається понад 40 видів дозволів, а півтора року тому їхня кількість складала лише 3. Також було ухвалено вичерпний перелік дозволів, скасовано обов’язкову сертифікацію 17 видів харчової продукції і суттєво скорочено обсяг сертифікації нехарчової продукції.
"Незважаючи на ряд позитивних кроків, тільки три регуляторні процедури є обтяжливими з точки зору грошових витрат", - стверджує Сергій Осаволюк. На технічне регулювання дозволів і перевірки український бізнес витрачає близько 1 млрд. грн на рік. На переконання спікера, це невелика сума для такої країни, як Україна, але, тим не менш, це гроші, які могли б бути використані для створення робочих місць, підвищення заробітних плат і розвитку бізнесу. Так само дуже багато грошей витрачається бізнесом на отримання дозволів - майже 2 млрд. грн.
На жаль, прогресу у реформуванні системи державного контролю не спостерігається. Свідченням цього є те, що масштаби перевірок підприємств не скорочуються. Майже чотири роки минуло після того, як був ухвалений закон “Про засади державного контролю і нагляду”, а масштаби перевірок підприємств не зменшуються - 74%, в той час як в європейських країнах цей показник становить від 5 до 30%. Якщо говорити про тривалість перевірок, то цей термін складає 14 календарних днів. Це час, який український бізнес витрачає на те, щоб спілкуватися з державними інспекторами. У Білорусії у 2008 році цей період складав 9 днів, в Таджикистані у 2007 році - 5 днів. Це означає те, що український бізнес несе непродуктивні витрати. І хоча частота перевірок дещо зменшується, але, тим не менш, на кожне підприємство припадає 4,5 перевірки за рік. “В Україні немає правильного підходу до вибору найбільш ризикованих підприємств, тому органи перевірки йдуть до усіх компаній. Це обертається не лише тягарем для бізнесу, але й величезними витратами для держави. Ризик-орієнтоване планування перевірок не впроваджено”, - говорить Сергій Осаволюк.
Система державного контролю серед трьох регуляторних процедур є найбільш витратною - 3,2 млрд. грн протягом 2011 року.
Також Сергій зазначив, що система технічного регулювання України не дозволяє бізнесу розвиватися, тому що вона фактично забороняє впровадження не лише інноваційних, але й будь-яких нових товарів. Стандарти, які були запроваджені 20-30 років тому і дісталися Україні у спадок від СРСР, сьогодні є обов’язковими. Це ставить вітчизняного виробника в дискримінаційне становище в порівняні з імпортерами. У той час, коли у світі стандарти встановлюються для того, щоб отримати нові знання і доступ до нових методів виробництва продуктів, в Україні 54% компаній встановлюють стандарти на вимогу Держспоживстандарту. 43% - на вимогу клієнтів.
Те, як живеться бізнесу сьогодні в Україні, добре демонструє показник корупції, який у 2010 році сягнув 71%. Цілих 10% доходів підприємств витрачається на неофіційні засоби взаємодії з державними органами, тобто на корупційні механізми.
Підсумовуючи, можна стверджувати: незважаючи на ряд негативних зауважень, у 2010 році були ухвалені нормативні акти, які є надзвичайно важливими для покращення інвестиційного клімату в Україні. “Це є вагомим кроком вперед, який можна розглядати як основу для подальших реформ. Але дуже часто позитивні кроки в українському законодавстві нівелюються поганою імплементацією на виконавчому рівні. Система державного контролю є яскравим прикладом цього. Поки не буде приділено належної уваги реформуванню і виконанню того, що вже було ухвалено на законодавчому рівні, просування на шляху покращення бізнес-клімату України не буде”, - зазначив Сергій Осаволюк.
Результати дослідження IFC дають можливість оцінити ступінь імплементації законодавчих змін, які були ухвалені раніше. Безумовно, це дослідження дає можливість виробити рекомендації для подальшого регулювання регуляторного клімату в Україні.
Результати дослідження IFC за 2011 рік віддзеркалюють основні висновки, зроблені у 2009 році: системи видачі дозволів, державного контролю та технічного регулювання залишаються головними перешкодами для розвитку підприємництва України. Дві основні причини гальмування процесу реформ — це повільні темпи прийняття змін на законодавчому рівні й незадовільне виконання прийнятих законів.
Більш детально з методологією та результатами дослідження, а також рекомендаціями IFC можна ознайомитися у звіті “Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес”
Матеріал підготувала Анна Лянна
Фото: investinxishan.gov.cn
Фото
Відео
