Хань Фей-цзи: мистецтво управління

«Завдання освіченого правителя – створити єдиний закон, а не розшукувати мудрих; досконало оволодіти мистецтвом управління, а не захоплюватися людьми, які викликають довіру – й тоді закон буде стійким, а серед маси чиновників не буде злодіїв та шахраїв», – так визначав сутність ефективного управління Хань Фей-цзи, давньокитайський філософ.

 

 

 

 

Хань Фей-цзи (приблизно 280—233 роки до н.е.), провідний ідеолог школи легістів (від латинського lex – закон), який узагальнив та збагатив ідеї своїх попередників. Легісти вважали запропоновану Конфуцієм концепцію управління, націлену на моральне вдосконалення правителя і підданих, докорінно невірною. Адже «м'яке» управління, що спиралося на моральні цінності й чесноти, було можливо тільки в конфуціанський «золотий вік» з його сприятливими матеріальними умовами, коли люди могли дозволити собі бути щедрими та великодушними. Хань Фей жив у період Воюючих царств, коли після остаточного краху династії Чжоу йшла безперервна боротьба за владу між сімома царствами. Наближався хаос, й тому «великодушна і м'яка політика була недоречною. Було потрібне всевладдя закону та єдиного правителя.

Спостерігаючи за занепадом царства Хань, мислитель підготовив для його правителя доповідь, де обґрунтував потребу змінити закони, але цю пропозицію не було прийнято. Що, зрештою, не дивно. В цій деградуючій державі, за словами одного із сучасників, «Людей брали на службу, не будучі в змозі збагнути, – хто з них достойний, а хто нікчемний».

Розчарований браком уваги з боку можновладців, Хань Фей взявся за написання трактату «Хань Фей-цзи», де виклав висновки, котрі зробив, аналізуючи зміни, пов’язані із вдалими та невдалими діями правителів минулого. Талант філософа зацікавив цинського правителя Шихуанді, який запросив його до свого царства (тоді головного ворога царства Хань). З часом, підкоривши інші землі та створивши централізовану державу, Цинь Шихуанді проголосив себе першим імператором Піднебесної. Вибудовуючи систему державного правління, він значною мірою спирався на ідеї Хань Фея. Сам мислитель став жертвою політичної інтриги: його було ув’язнено, а потім отруєно.

 

Влада закону

Розвиваючи ідеї одного із перших легістів Шан Яна, який створив теорію управління державою на основі законів, Хань Фей писав: «Закони – положення й укази – створюються в державних установах, а страх перед покараннями та штрафами мусить зберігатись в серцях людей. Винагороджуватись повинні ті, хто дотримується закону, а каратись – хто порушує укази – ось інструкція для підданих.»

При цьому, згідно з думкою Хань Фея, «Якщо дати волю людинолюбству та милості, система законів зруйнується… А тому потрібно застосовувати жорстокі закони та відкидати жалощі, за які ратують людинолюбні.»

 

 

 
Мудрий правитель не покладається на те, що люди вчинятимуть добре, а використовує їх так, аби вони не могли робити погане

 

 

Відштовхуючись від тези Шан Яна про те, що «покарання не знає рангів знатності», мислитель писав, що покарання за проступки не оминають можновладців, а винагорода за добрі справи не проходить повз простих людей.

 

Ідеал правителя

Хань Фей вірив, що по-справжньому ефективною може бути тільки одноосібна влада. Він писав: «Правитель в жодному разі не повинен ні з ким ділити свою владу. Якщо він віддасть чиновникам хоча б крихту влади, вони відразу ж перетворять цю крихту в сто крихт.»

Мудрість влади полягає в приховуванні своїх істинних цілей та прагнень, – вважали легісти. «Правильно діючий правитель ховається в неробстві та показує Піднебесній своє недіяння», – писав видний представник ранніх легістів Шен Бухай. За словами ж Хань Фея, «влада ховається в грудях, щоб бути готовою до різних подій та непомітно управляти своїми слугами.»

Він писав: «Мудрий правитель приховує мотиви своїх вчинків, щоб чиновники не скористалися з них; він утаює свою мудрість, принижує свої здібності, аби нижчі не змогли розібратися в них, позбавляє чиновників надії та використовує їх так, щоб вони не бажали влади правителя.»

І ще, істинно мудрий правитель ніколи не покладається на довіру. «Для держави з десятьма тисячами колісниць головна біда настає, коли великі чиновники здобувають занадто велику владу; для держави з тисячею колісниць головна біда настає тоді, коли чиновники, що оточують государя, користуються його занадто великою довірою, - вважав Хань Фей. - Зараз твердих людей, яким можна довіряти, знайдеться не більше десятка, а чиновницьких посад в країні – сотні. Якщо неодмінно  призначити на них твердих людей, яким можна довіряти, то таких не вистачить, щоб заповнити всі посади.»

Щоб ефективно управляти, потрібно не виявляти відчуття милості та доброти, а підсилювати силу та суворість влади, – наголошував мислитель. На його переконання, «Коли досконало мудрий управляє державою, він не покладається на те, що люди вчинятимуть добре, а використовує їх так, аби вони не могли робити погане».

«Ідеально прямий від природи бамбук і ідеально круглий від природи стовбур дерева не трапляються жодного разу за сто поколінь, - вважав мислитель. - Але яким чином люди їздять на колісницях та стріляють птахів? Застосовуючи пристрої для випрямлення дерева... На колісницю сідає не одна людина, і стрілу випускають не один раз. Хоча й трапляються ідеально хороші від природи люди, які не вимагають винагород та яких немає потреби карати, освічені правителі не цінують їх. Чому? Законами держави не можна нехтувати. А управляти потрібно не однією людиною. Тому персона на троні, що володіє мистецтвом управління, не розраховує на людей, котрі випадково виявились хорошими, а йде шляхом, що веде до успіху, застосовуючи і нагороди, і покарання.»

 

 

 
Наближатись до того, що приносить спокій та вигоду, та віддалятись від того, що загрожує небезпекою та бідою, – такою є природа людини

 

 

А ось як за Хань Феєм повинні підходити до справи радники правителя: «Завдання будь-якого радника полягає в тому, щоб знати, як прикрасити те, чим государ пишається, й прикрити, чого він соромиться. Якщо у нього є особисті пристрасті, неодмінно слід подати їх як громадський обов'язок і тим самим підкріпити їх... Якщо устремління правителя піднесені, але насправді недосяжні, то радник мусить звернути увагу на їхні негативні сторони, тим самим схиляючи правителя до відмови від цілі. Якщо володар бажає проявити в якій-небудь справі свої здібності, потрібно поставити перед ним відповідне запитання, надати потрібну інформацію та, підказавши йому свої власні ідеї, прикинутися незнаючим, щоб допомогти йому проявити сповна свій розум.»

 

Природа людини

Природа людина «себелюбна»; їй властиві «любов до вигоди та ненависть до біди», – вважав мислитель. На його думку, немає людини, яка б не бажала отримати допомогу від інших та не очікувала б чогось від інших, керуючись розрахунком. При цьому людські якості – це незмінна даність. Вони не є ані хорошими, ані поганими за своєю сутністю. Людську природу неможливо змінити, її можна лише використовувати в добрих чи недобрих цілях.

Хань Фей писав: «Той, хто робить колісниці, бажає людям багатства; ремісник, зробивши труну, бажає людям ранньої смерті. І не тому, що той, хто робить колісниці, – людинолюбець, а ремісник – розбійник. Якщо люди не будуть знатними, колісницю не продати; якщо люди не вмиратимуть, труну не збути. Тому не можна вважати, що ремісник ненавидить людей, бо йому вигідна їхня смерть».

 

Також Вам можуть бути цікавими такі матеріали:

Оксана Забужко: «Перед нами стоїть проблема називання речей своїми іменами»

Еволюція уявлень про цінності

Богдан Гаврилишин про стан України і світу

 

Отже, за Хань Феєм, вигода є головним рушієм вчинків людей. На його думку, наближатись до того, що приносить спокій та вигоду, та віддалятись від того, що загрожує небезпекою та бідою, – такою є природа людини.

«Якщо на чесному і відкритому шляху можна отримати спокій і вигоду, слуги стануть служити правителю, докладаючи всіх зусиль та не боячись смерті; якщо на чесному та відкритому шляху не знайдеш спокою і вигоди, слуги почнуть діяти у своїх інтересах, посягаючи на права вищих», - писав мислитель.

Проте невгамовність прагнення до вигоди скеровує людину на шлях саморуйнування. На думку філософа, «Надмірне бажання вигоди для себе породжує турботи. Якщо є турботи, з'являються недуги. З'являються недуги – і дієвість мудрості слабшає. Якщо дієвість мудрості слабішає, зраджує почуття міри. Якщо зраджує почуття міри, дії стають безладними. Якщо дії стають безладними, приходять нещастя й страждання... І недуга охоплює все нутро людини, викликаючи сильний біль. Людина, зламана болем, сама себе картає. Отже, докори самому собі породжені бажанням вигоди для себе. Тому й кажуть: немає більшої небезпеки, аніж бажання вигоди для себе».

 

 

 
Немає закону, який не приносив би лиха, немає користі, котра не вела б до шкоди

 

 

Зрештою, надмірність шкодить у всьому. Так, безмірні старання не можуть принести жодної користі. «Коли предмети доходять до крайньої точки, вони обов'язково повертаються назад, - писав Хань Фей. - Якщо дивитися з напругою, очі не бачать ясно; якщо надмірно вслуховуватись, вуха не чують чітко. Якщо надмірно розмірковувати та обдумувати – в знаннях з'явиться хаос.»

А ось як, згідно Хань Фея, досягається успіх: «Якщо в людини трапляється біда, її серце сповнюється страхом та боязню. Коли серце сповнюється страхом та боязню, дії стають правильними, а думки – зрілими... Коли думки стають зрілими, осягається сутність справи... Коли осягається сутність справи, це обов'язково веде до успіху... Коли досягається успіх в справах, це веде до багатства та знатності... Благополуччя та довголіття, багатство та знатність – це щастя. Але щастя коріниться в нещасті, тому й говориться: «О, нещастя! Воно є опорою щастя».

Нагадує мислитель й про те, що успіх не є чимось незмінним: «Навіть небо і земля не можуть бути постійно марнотратними і безупинно витрачати свої ресурси, тим більше цього не може людина. Тому всім її справам притаманні періоди процвітання і занепаду.»

 

Деякі цитати Хань Фея:

- Мудрець не прагне наслідувати стародавньому та не бере за зразок незмінне, а, обговорюючи справи сучасні, пристосовується до обставин.

- Будучи обдарованим здібностями, але не володіючи мистецтвом управління, навіть мудрий не зможе управляти порочними.

- Дар переконувати зазвичай полягає в тому, щоб усвідомити помисли тих, кого переконують, та зуміти націлити на них свої погляди.

- Час буває пустим та наповненим, в справах бувають вдачі та невдачі, речі народжуються та помирають.

- Слухаючи слова, потрібно оцінити їхню користь, спостерігаючи за вчинками, потрібно з’ясувати, до яких результатів вони приводять.

- Немає закону, який не приносив би лиха, немає користі, котра не вела б до шкоди.

Коментарі