Лада Наконечна: «Якщо не бачити в мистецтві лише розвагу, воно може навчити багато чому»

Художниця Лада Наконечна за останнє десятиліття стала однією з найяскравіших персоналій українського культурного середовища. У рамках спільного проекту kmbs та Platfor.ma Changers - про людей, які змінюють світ, - вона розповіла про взаємодію держави і сучасного мистецтва, про недоліки художньої освіти та про те, чому гроші і слава повинні бути для художника на останньому місці.

- Одинадцять років тому, вийшовши на Майдан за часів Помаранчевої революції в складі групи Р.Е.П., ви зробили переворот в українському мистецтві, показавши, що воно може бути провокаційним, революційним і йти в ногу з європейськими тенденціями. Крім цього переломного для вашої кар'єри проекту були й інші, не менш значущі: як групові, так і персональні. Який проект ви самі вважаєте найбільш значущим, таким, що розкриває ваші художні мотиви?

- Не окрема робота, а Р.Е.П. як проект в цілому для мене і є найбільш значущим. Нам вдалося створити окреме тіло, що не належить жодному з нас поодинці. І всі наступні проекти - як нові ініціативи групи, так і персональні твори - це все результат роботи в співтоваристві. При цьому зараз у мене на першому плані Курс сучасного мистецтва - знову-таки колективна робота.

 

- Вважається, що сучасний художник не повинен неодмінно вміти малювати. А як думаєте ви?

- Уміння малювати нічим не краще і не гірше за інші технічні навички. Можна добре малювати і при цьому не бути художником. Як і вірно зворотне - художнику не обов'язково вміти малювати, оскільки він може і писати, і ліпити, і фотографувати, і говорити, і танцювати. Справа ж зовсім не у формі вираження.

 

- Ви багато часу проводите в Європі на різних художніх резиденціях. В умовах відсутності державної підтримки багато українських художників змушені попросту виживати і тому пишуть картини, «які продаються», замість того, щоб займатися тим, що їм насправді цікаво. Художня резиденція або інша грантова програма дозволяє художнику бути більш вільним у своїх висловлюваннях. Чи є тут підводні камені і як би ви рекомендували діяти молодим художникам?

- Не люблю роздавати рецепти, адже у кожного свій власний досвід. Але в цілому резиденцій безліч, на будь-яку потребу: від місць суто ескапістських, для «медитації» над барвистим шаром живопису в диких куточках світу, до місць, заповнених подіями та зустрічами, з можливістю повного занурення в місцеве художнє та соціальне життя.

 

 

 
Те, що художників не знають, означає або що їх немає, або що їх не видно

 

 

Головна перевага резиденційних програм для художників - це вільний час. Програми, які забезпечують проживання запрошеного художника, в основному, мають державне фінансування. А тому, хто пише картини, «які продаються», не потрібна державна підтримка.

 

- Ви багато разів брали участь у різних бієнале, представляючи Україну. Як українське нове мистецтво представлено на світовому рівні? Чому наших художників все ще так мало знають?

- Взагалі-то я жодного разу не представляла Україну як державу, оскільки моя присутність на виставках в інших країнах нею не фінансувалася. Існування і розвиток сучасного мистецтва в цілому не підтримується українською державою.

Те, що художників не знають, означає або що їх немає, або що їх не видно. Можна констатувати, що без системної інституційної підтримки мистецтва, яка крім виробництва включає також і забезпечення репрезентації, без інституту критики, без реформування освіти - нічого само собою не з'явиться.

 

- Що ви можете сказати про українську художню освіту? У мистецьких колах її прийнято критикувати. Чи може вона бути корисною?

- Користь можна знайти у всьому. Ось, приміром, якби я не була так зла на систему художньої освіти в нашій країні, то не зайнялася б самоосвітою. Але це, звичайно, не означає, що цю систему не потрібно змінювати.

 

- Сьогодні з'являється величезна кількість курсів і лекцій для дітей і дорослих, які допомагають широкій аудиторії розібратися в сучасному мистецтві й полюбити його. Ви вважаєте, що такі короткі програми можуть принести користь? Або історія мистецтв - це все ж багатотомний роман, що не можна вивчити за пару днів?

- Мистецтво не обов'язково любити, воно часто незручне. Але важливо розуміти, що курси з сучасного мистецтва для широкої аудиторії прибирають страх нового, а це вкрай необхідно як перший крок. Далі вже справа інтересу й уваги - варто зрозуміти принцип, і нанизувати на нього факти можна буде вже нескінченно.

 

 

 
Мистецтво не обов'язково любити, воно часто незручне

 

 

- Чи може ця тенденція з лекціями бути передумовою для більш серйозної художньої освіти, чи може вона з'явитися в Україні?

- Зараз в Києві існує кілька освітніх програм із сучасного мистецтва, я навіть причетна до однієї з них. Але вони всі ситуативні, і, на жаль, короткі. Для серйозної школи, крім бажання, необхідно фінансування, щоб гарантувати простір, що звільняє учасників від турботи про виживання.

 

- Які теми вас цікавлять найбільше? З чим ви зараз працюєте?

- Мене зараз більше цікавить сама мова мистецтва, аніж теми. Матеріал для роботи - соціальна і політична реальність.

 

- Окрім виставкової, ви займаєтеся дослідницькою та викладацькою діяльністю. Крім того, не так давно ви розробляли і вели освітню програму в Києво-Могилянській бізнес-школі

- Не зовсім так, в kmbs я прочитала лише одну лекцію, а повноцінну програму розробляю тільки зараз, разом з колегами.

 

- Наскільки, в принципі, знання стану сучасної культури і мистецтва важливі для широкої аудиторії, бізнесу, політики? Навіщо викладати мистецтво людям, які від цього далекі?

- Я не зацікавлена вести загальноосвітні заняття. Мене цікавить специфіка мистецтва. Мистецтво - це ж територія свободи для експериментів, але також і вироблена система інструментів взаємодії людини зі світом. Якщо мистецтво не сприймати тільки як сферу розваг, оформлення або формування та збереження цінностей, то воно може навчити багато чому.

 

 

 
Мистецтво важливе як інструмент пізнання, а не того, що воно може принести художнику - особливо якщо це слава, гроші, визнання

 

 

Робота з ситуаціями і системне мислення важливі в сучасному світі для різних сфер знання. Ми з колегами розробляємо програми та практичні заняття, які шляхом залучення учасників дозволяють кожному розібратися у своїх відносинах з соціальним середовищем, у громадській взаємодії, відповісти на питання про те, що, як і навіщо робити.

 

- Чи є у українських художників шанс на світове визнання і що для цього потрібно зробити?

- Я не домагаюся всесвітнього визнання, тому мені таке питання зовсім неблизьке. Мистецтво важливе як інструмент пізнання, а не того, що воно може принести художнику - особливо якщо це слава, гроші, визнання. Така постановка питання якраз підтримує думку, яка і заважає чиновникам погодитись, що мистецтво потрібно підтримувати на державному рівні. Ви хіба не розумієте? Якщо все заради слави, то навіщо витрачати соціальні гроші на мистецтво? Не підтримуйте цей дискурс!

 

Вам також можуть бути цікаві такі матеріали на схожу тему:

Валерій Шевчук про мистецтво інтерпретації

Олександр Ройтбурд: кілька думок про мистецтво і життя

Володимир Кадигроб про сучасне мистецтво

 

- Що мистецтво може запропонувати Україні для трансформації в сучасну і цивілізовану державу?

- Себе, той експеримент, який воно здатне здійснити. Але для цього потрібно перестати дивитися на нього як на інструмент особистого успіху художника.

 

Джерело: platfor.ma

Коментарі