Владислав Рашкован: «Ми будемо пишатися, що жили в Україні саме в цей час»

Півтора роки тому успішний банкір Владислав Рашкован прийшов до НБУ, щоб реформувати українську фінансову систему. У рамках спільного проекту kmbs та Platfor.ma Changers Владислав розповів про те, як українцям забути долар і полюбити гривню, чому дно кризи все-таки позаду і про те, що позитивні зміни в країні вже незворотні.

 

Як простими словами можна описати нинішню ситуацію в банківській сфері України?

Я б сказав так: ранній грудневий ранок після багатоденного шторму, попереду холодна, але коротка зима, а потім прийдуть весна і літо. Якщо перефразувати більш професійною лексикою, то і з точки зору макроекономіки, і фінансів, і військових дій ми пройшли «ідеальний шторм». Однак дно все-таки вже пройдено і більшість проблем позаду. Тепер попереду довгий шлях по перебудови банківської системи, додаткової капіталізації і консолідації банківського сектора. У майбутньому банків буде менше, але вони будуть сильнішими і стабільнішими. Фінустанови зможуть повернутися до своєї основної діяльності - кредитуванню економіки - адже без допомоги з боку банків розвиватися країні дуже складно.

 

Ви згадали воєнні дії. Наскільки значущим є фактор війни в повільному ході реформ?

Нещодавно президент Петро Порошенко виступав у Колумбійському університеті і сказав, що війна - це не привід не робити реформи. Я б навіть сказав, що війна - це чудовий момент для реформ. Пам'ятаєте, як у Льюїса Керролла: «У мінливому світі доводиться бігти з усіх сил, щоб залишатися на місці, а щоб потрапити кудись, треба бігти удвічі швидше». Так от, під час війни потрібно бігти дійсно вдвічі швидше, щоб не дати ворогу жодного шансу.

 

 

 
Країна зараз знаходиться в стані євроремонту, а жити в такий час набагато важче, ніж у відремонтованій квартирі

 

 

При цьому в суспільстві є досить серйозне невдоволення: реформ, мовляв, немає, і взагалі, хлопці, чим ви там займаєтеся?.. Робота взагалі йде?

Я вже якось говорив - країна зараз знаходиться в стані євроремонту, а жити в такий час, безумовно, важко, набагато важче, ніж у відремонтованій квартирі. На даний момент дійсно дуже багато зроблено в усіх галузях економіки. Десь більше, десь менше. Десь більше видно, десь менше. Але повірте - велике бачиться на відстані.

 

А в Національному банку?

Сказати, що ми досягли успіху в реформах можна буде тоді, коли люди їх відчують. Але це ж не питання одного моменту. Тим більше, що в головах досі сидить двадцятирічний якір з приводу стабільності курсу, який насправді стабільним, зрозуміло, не був: було плато, потім шок, коли курс змінювався, знову плато і знову шок. Щоб позбутися ментальної прихильності до цього показника, як головної оцінки, потрібно планомірно працювати.

Повертаючись до Нацбанку - я називаю це геометрією трансформації. У минулому Національний банк можна було б представити у вигляді трикутника. На його чолі керівник, внизу - рядові працівники, що чітко демонструє ієрархічну структуру. А ми намагаємося вибудувати швидше матричну структуру, де відстань між головою і конкретним виконавцем значно зменшується. Крім того, дуже важливо, щоб за кожну функцію регулятора була відповідальна якась людина: чи то монетарну політику, кредитування або HR. Думаю, що наступним кроком буде побудова кола - де всі працівники тримаються однаково і немає нікого, хто був бибільш наближеним до центру.

 

 

 
З точки зору макроекономіки, фінансів і військових дій ми пройшли «ідеальний шторм»

 

 

Нацбанк перебудовується з географічної системи в матричну, з автократичної, коли бос - це головне і всі чекають його рішення - у більш колегіальну, з ієрархічної - у більш пласку. Головна концептуальна зміна - працівники перестають чекати рішення згори, вони самі пропонують його. Принцип «скажіть, що нам потрібно робити» більше не працює. Тобі приносять не проблему, а рішення. Все це робиться для підвищення якості системи прийняття управлінських рішень, а також для зростання самих людей, які працюють у банку

Крім того, ми намагаємося змінити систему, коли людина довічно працює в НБУ. Регулятор повинен бути професійною системою, з якої людина, попрацювавши 5-7 років, зможе потім повернутися в комерційний сектор, щоб посилювати його. Нацбанк повинен бути тим місцем, де люди з високим професійним рівнем ще більше розвиваються. Тому ми шукаємо і знаходимо кращих людей на ринку, які приєднуються до нашої команди.

 

Ви співпрацювали з Національним банком у ролі банкіра, а тепер взаємодієте з банкірами в якості регулятора. Чи змінилася ваша думка про цю комунікацію?

Крім тих змін у принципах НБУ, про які я говорив, - централізація, матрична система, колегіальність, демократичність - я б згадав ще й прозорість. У тому числі відкритість для критики. Ще в минулому році ми почали проводити регулярні зустрічі з топ-40 банкірами - зараз вони відбуваються раз на місяць. Зустрічалися ми і з великою групою дрібніших фінустанов. Це діалог, професійне спілкування. Раніше до регулятора потрібно було довго записуватися, чекати зустрічі, зараз же зв'язок між керівництвом Нацбанку і банкірами - на відстані одного e-mail.

 

Влада неспішно, але все ж усвідомлює важливість піару своєї роботи і досягнень. Як з цим в НБУ?

Не судіть нас за обіцянками, а судіть за реальними справами - це не я сказав першим, але часто це повторюю. Особисто я людина, яка не звикла багато обіцяти, важливіше - конструювати майбутнє, бачити картинку і йти до неї. Але щоб підвищити довіру до органів влади в умовах традиційної до них недовіри - однозначно важливо розповідати і про напрямок, і про шлях, і про проміжні досягнення. Якщо на початку шляху ми в задачах піару сильно відставали - просто тому, що ніхто цього не вмів, до того ж всі були націлені на результат, - то за останні півроку ми все-таки пішли вперед. Також треба розуміти, що Нацбанк - це все ж регулятор, який впливає на величезну кількість економічних агентів. Ми повинні не тільки обіцяти багато всього, але і бути вкрай акуратними у своїх словах, тому що дуже часто наші обіцянки стають самоздійснюваним прогнозом.

 

Також Вам можуть бути цікаві такі матеріали:

Олександр Стародубцев: «Попрацювати у владі необхідно для самоосвіти бізнесмена»

Олександр Саврук: «Основна лінія фронту проходить у нас між вухами»

Ярослав Рущишин: «Я інвестую в інститути, які генерують добро»

 

У піару є ще один аспект. Я працівникам зазвичай малюю таку матрицю: що ви робите (добре і погано) і що про вас говорять (схвально і не дуже). Хто найщасливіший в цій схемі?

 

Той, хто вчиняє добре і про нього добре говорять?

Ви відповіли, як 99% людей. Це синдром відмінника. Насправді найщасливіший той, хто робить погане, а про нього говорять добре. А найнещасніший - хто вчиняє добре, а оцінюють погано. Мені здається, що НБУ дуже довго знаходився саме в цьому квадранті. Загалом, НБУ намагається інформувати людей про свою роботу і повернутися в квадрант відмінників.

 

У НБУ в плані піару особлива історія, адже при згадці центробанку у багатьох відразу з'являється перед очима курс гривні.

Довгі роки долар виконував значущу функцію грошей в економіці України. І найголовніше - навіть не платіжного засобу в дорогих покупках, він став грати функцію міри вартості. І оскільки це основна функція грошей, то боротися з мисленням людей в плані долара дуже складно. Якщо я вас швидко запитаю, скільки коштує квартира в центрі Києва, то що буде?

 

Я відповім у доларах.

Так! Навіть не в євро - нікого не цікавить курс європейської валюти або фунта. Одним з результатів наших реформ для кінцевих споживачів буде те, що люди перестануть так сильно замислюватися про курс долара. Це не означає, що він не буде грати роль засобу заощадження і платежу за кордоном, хоча точно так само ви можете використовувати за кордоном картки. В цілому, це довга робота - прищепити довіру до національної валюти, а потім і любов.

 

Зробіть щеплення довіри прямо зараз: курс буде стабільний?

Вісімнадцять місяців відповідаю на це питання.

 

І будете відповідати ще довго.

От коли перестануть задавати - це буде для мене хороший знак. Питання ж не в стабільності - у нас курс гнучкий, він змінюється щодня.

 

 

 
Дуже важливо, щоб за кожну функцію регулятора була відповідальна конкретна людина

 

 

Я про різкі стрибки.

Завдання Нацбанку - згладжувати ці стрибки. Але курс - це дзеркало економіки. Якщо загальна ситуація поліпшуватиметься - курс гривні підвищиться, якщо економіка буде падати - курс теж. Причому не тільки в абсолютному значенні, але й щодо наших торгових партнерів. Усе взаємопов'язано, Україна дуже відкрита світові економіка, ми серйозно залежимо від зовнішніх ринків. Будь-які рухи на ринках металу, зерна, хімії, газу сильно впливають на нас. Тому курс буде гнучким і буде віддзеркаленням ситуації в економіці. Курс - це лише змінна в глобальному рівнянні, і далеко не найголовніша.

 

Наскільки зараз адекватна структура самого Нацбанку? Вам вдалося позбутися непрофільних структур на кшталт університету та поліклініки?

У Нацбанку було 11800 людей, а на початок вересня - вже 7700. Наше завдання до кінця року - знизити кількість співробітників до 5300. Багато це чи мало? Не можна порівнювати, адже за останні 20 років НБУ ввібрав в себе багато такого, чого немає в інших центробанках світу. У мене на стіні висить схема, де я викреслюю ті структури, які ми вже вивели з системи НБУ. До кінця року ми плануємо вивести на аутсорс охорону і оптимізувати тисячу чоловік, які займалися внутрішньогосподарської діяльністю - водії, прибиральники, електрики.

Візьмемо банкнотно-монетний двір з його тисячею працівників і фабрику банкнотного паперу з 370. Всі ці люди займаються тим, що нібито дійсно відноситься до функцій НБУ. Але в багатьох центробанках світу таких структур немає - це окремі компанії - і навіть не завжди державні.

 

 

 
Одним з результатів наших реформ буде те, що люди перестануть так сильно замислюватися про курс долара

 

 

Старі кадри в держструктурах саботують зміни чи опираються їм?

Я десь із травня цього року взагалі перестав використовувати вираз «старі кадри». Воно не відбиває сутності завдань і проблем. Скажімо так: більшість людей, де б вони не були, не люблять змін. Страх перед трансформацією - один з найсильніших, адже перед тобою невизначеність. Перше, що цікавить людей: а що буде з моєю позицією, зарплатою і хто буде моїм босом? Як фахівець з трансформацій я знаю: чим раніше ти покажеш цим людям «дорогу до життя», як казав Сунь Цзи, тим легше будуть проходити зміни. Потрібно просто говорити з людьми. Зараз явного опору немає, але є певна втома від комплексних змін, що досить швидко відбуваються.

 

Чи доводилося вам стикатись з тим, що якісь розпорядження просто загрузали в листуванні і узгодженнях?

Звичайно, але в комерційному секторі все так само. У нас в десятці найбільших є два-три банки, які досі не закінчили власну реорганізацію, розпочату ще в 2006-2007 роках. Це говорить про те, що трансформація комплексних структур - досить складний процес. Банки проходять цей процес останні 5-7 років. Ми намагаємося це зробити за півтора-два.

У держструктурах є серйозна проблема з відсутністю відповідальності. З купою погоджень, підписів і листувань відповідальність конкретної людини серйозно знижується. Крім того, за всі роки, що я займаюся трансформаціями, я вивів для себе таке поняття, як intellectual dishonesty - інтелектуальна нечесність. Людина завжди буде доводити, що вона права, щоб повести човен в потрібному напрямку: зберегти роботу, свій підрозділ або свій продукт. І вона буде використовувати тільки ту частину інформації, яка й вигідна, і приховувати ту, яка шкодить. Так от, не сказав би, що рівень intellectual dishonesty в Нацбанку вище, ніж у комерційних структурах. Просто в центробанку «дорога до життя» гірше освітлена, ніж у приватних компаніях, тому часто нечесність виходить на перший план.

 

На початку двохтисячних ви проходили стажування за кордоном. Наскільки якісною є українська фінансова освіта у порівнянні із західною?

Я ще й п'ять років пропрацював викладачем і керував трансформацією вузів в Одесі. Але вже десять років я цим не займаюся, тому професійно говорити на цю тему мені складно. Але я б сказав так: і західні моделі освіти, і пострадянська - всі потребують змін. Історично у нас система освіти будувалася на думці, що людина - це джерело мудрості. У вашу голову намагаються запхати якомога більше інформації, не піклуючись про те, що ви будете з нею далі робити. Однак ця модель з появою Google, Вікіпедії та 3-4G просто втрачає свою актуальність. Зубрити і запам'ятовувати безліч усього зараз просто не потрібно. Ти можеш дуже легко знайти будь-яку інформацію за секунди, у той час як на її запам'ятовування в навчальних закладах йдуть роки.

 

 

 
Курс - це лише змінна в глобальному рівнянні, і далеко не найголовніша

 

 

Західні моделі освіти були побудовані скоріше на вирішенні проблем і завдань: тести, case studies, рольові ігри були прекрасними інструментами для розвитку так званого problem solving. Передбачалося, що у вас є певний набір завдань, і чим більше ви їх зробите, тим легше ви потім зможете їх вирішувати на практиці. На мій погляд, в нинішньому світі з його колосальним рівнем невизначеності ця модель теж починає втрачати актуальність. Ви не можете заздалегідь знати завдання, які будуть стояти перед вами за декілька років. Проблеми змінюються. Вчора ви думали над етичністю клонування вівці Доллі, а зараз роздумуєте над тим, як на 3D принтері роздрукувати печінку людини. Ці питання лежать в абсолютно іншій площині, хоча важливо і те, й інше.

Зараз дійсно важливим є методологічний апарат для вирішення різноманітних завдань і власне відкритий розум. Мені здається, в майбутньому освіта піде у напрямку, який буде дозволяти дуже швидко пізнавати якусь дуже вузьку область знань.І так - кожен раз, коли перед вами буде виникати нова задача. Швидкі дії в умовах високої невизначеності - ось, чому будуть вчити в майбутньому на фінансових спеціальностях.

 

Чи достатньо кваліфіковані молоді фахівці без особливого досвіду, що приходять на роботу в Нацбанк? Або таких в центробанк не беруть?

Беремо, звичайно. Але ж ми специфічна організація. По суті, ми надбудова над комерційними банками. Якщо ти приходиш в нагляд, то передбачається, що в тебе є якийсь досвід аудиту, ризик-менеджменту чи бухгалтерії. Потрібно вміти мислити і тягнутися до пізнання, оскільки в центробанку можна дізнатися дуже багато нового. Саме такі люди до нас і приходять.

 

Як ви вважаєте, зміни в країні - в тому числі завдяки таким людям - вже незворотні або є ризик скотитися в болото?

Зміни вже незворотні. І головне в цьому не люди, які прийшли у владу, а громадянське суспільство. Що важливо для такого суспільства - ця інституціалізація. Майдан - це добре лише як місце волевиявлення та висловлення своєї громадянської позиції...

 

Однак Майдан так і не народив ані лідерів, ані інститутів.

Правильно, але він не народив лідерів саме тому, що не було інститутів. Я думаю, що це був хороший урок для громадянського суспільства, і зараз саме в громадянському суспільстві з'являється все більше структур та інститутів.

Завдання суспільства - не стільки контролювати, скільки допомагати. У тому числі делегувати своїх лідерів у владу. Сьогодні до влади прийшла велика кількість активних людей. Але важливо розуміти, що більшість з них - спринтери. Вони очікували швидких перемог - і це дійсно потрібно для підвищення довіри до держави. Але державі потрібні люди, які готові бігти марафон. Країну потрібно будувати, і справа ця нешвидка. Повертаючись до аналогії з ремонтом - хороший ремонт за тиждень не роблять. Але я впевнений: ми будемо пишатися, що народилися і виросли в Україні, і що жили саме в цей час - час масштабних змін суспільства.

 

Джерело: Platfor.ma

Коментарі