Творчо-дисциплінований джаз

Я людина практична. Я вважаю себе достатньо обмеженим, займаюся лише музикою, не ходжу в театр, читаю тільки спеціальну літературу. Саме завдяки цьому нам вдалося на прикладі двох фестивалів довести, що в майбутньому на джазі теж можна заробляти, якщо вдало поєднувати творчість і дисципліну.

Я себе вважаю щасливою людиною, оскільки мені вдалося хобі перетворити на роботу. Якщо ви хочете чогось досягнути в бізнесі чи творчості, слід запам’ятати один постулат: "Це буде дуже довго і дуже повільно". З думкою лише про те, як стати найкращим, ви не зможете зробити справжню творчість і ще й дисциплінуватися. Треба просто займатися тим, чим займаєшся і вірити в це.

Про успіх

Вірити допомагає досвід. Можливо, нам вдаються фестивалі та виходить поєднувати творчість і дисципліну лише тому, що років 15 я в Києві вів різні фестивалі. Я часто був за кулісами і це було, свого роду шпигунством, - я бачив, що люди роблять вірно, а що не так, як це має бути. Такий досвід дуже допоміг віру перетворити в дійсність.

Ще один важливий момент – я не довіряю книгам, на кшталт – Теорія успіху, Як стати багатою людиною... Я переконаний, що власні правила встановлює лише життя і ці правила не є стандартними та ідентичними у всіх ситуаціях. Можливо, люди мають рацію, коли кажуть: "Якщо хочеш посміятися – розповідай Богу про свої плани".

В будь-якій справі не можна забувати про «споживача». Якщо розглядати джазову музику, як непопулярну, слід однаково пам’ятати, що на цю музику існує своя аудиторія, свій слухач. Саме на цих людей слід орієнтуватися і для них старатися.

Про дисципліну

Для мене приклад дисципліни – просто поглянути, як на перевірку звуку приходять українські артисти, яким ми намагаємося надати сцену, щоб вони стали більш відомими. Вони вважають, що запізнитися на 20 хвилин – це нормально. Коли ідеться про музикантів світового рівня, то якщо репетиція призначена на 14.00, о 13.50 всі стоятимуть за лаштунками і чекатимуть, коли організатори запросять їх. Концерти фестивалю Jazz in Kiev починаються не пізніше, ніж із 8-хвидинним запізненням (окрім п’ятниці). Це і є дисципліною та повагою до публіки.

Не вірте нікому, що недисциплінованість - це примхи зірок. Ці люди зазвичай займаються музикою, а за організаційні питання відповідають менеджери артиста, які своєю поведінкою нагадують піт-буллів. Дисципліновані менеджери забезпечують, щоб музикант, коли виходить на сцену, дбав лише про те, як "впіймати публіку".

Як в музиці, так і в бізнесі кожен повинен відповідати лише за те, в чому він є найкращим. Лише тоді всі будуть професіоналами і розумітимуть, що таке творчість, а що таке дисципліна.

Найбільша омана, яка сьогодні існує, - джазовий музикант є генієм, який виходить на сцену та імпровізує. Не вірте, я в цьому переконався протягом багатьох років. Імпровізація – це думки вголос. Чи може людина освідчитися в коханні на папері? А якщо при цьому вона за все життя прочитала 2 книги – телефонну та розклад електричок на Фастів. Мабуть, за таких умов письмово освідчитися буде складно. Саме тому імпровізація – це величезна містифікація, перш за все – це думки вголос. Людина, яка більше слухала, більше читала, більше знає, висловлює своїх думки і їй легше це зробити. Саме тому імпровізація – це 100-відсоткова домашня заготовка, людина спілкується вільно, але знає, про що говорити. Це – дисципліна.

Я не вірю людям, які кажуть: "Подивіться, який він геній, він навіть не знає нот». Як таке може бути? Музикант – це фах. Вас запросили на подію, пропонують прочитати певний матеріал, а ви відповідаєте: "Вибачте, я літер не знаю". А ноти – це літери для музиканта. Є лише винятки, які підтверджують правила. Так я колись познайомився з видатним виконавцем фламенко – Пако де Люсією і він зізнався, що виконання музики фламенко не потребує знання нотної грамоти. Є хороший вислів – "Найвища майстерність виконання народної музики – це культура. З цим треба народитися". Культура фламенко не передбачає знання нотного матеріалу. Але коли на Пако де Люсію звернули увагу видатні гітаристи, він був змушений протягом 2 років вивчати ноти. Без цього він не зміг би спілкуватися з музикантами однією мовою.

Про творчість

Коли я починав працювати на радіо, мій вчитель казав: "Олексію, пам’ятай, коли працюєш на радіо – серед твоїх слухачів можуть бути люди з вищою освітою". Це дуже важливий момент. Якщо ти працюєш на радіо, дивишся на мікрофон потрібно побачити конкретну людину або ж вигадати її, і коли ти звертаєшся до аудиторії, а не до мікрофону – ти реалізовуєшся.

Я винайшов ефективний спосіб, який допомагає залучити слухачів до джазової музики. Спершу мені на ефір дзвонили викладачі Київської консерваторії зі словами, що мене треба вбити за те, що я транслюю по радіо знущання над Бетховеном, Моцартом, Бахом... Але потім, через 3-4 місяці, ті ж люди кажуть, що змінили свою точку зору. Щоб достукатися до серця слухача, слід в ефірі включити те, що з п’єсою зробили, а потім – оригінал, щоб людина змогла порівняти. В бізнесі можна діяти за схожою схемою. Мені здається, що цікавою є тема однієї теми: коли протягом години представляєш одну і ту ж річ у різних виконаннях та версіях і робиш це так, щоб ці версії були протилежними – у когось викликали огиду, а комусь – сподобалися. Головне, щоб це були різні точки зору. Мене вчили: якщо тобі щось не подобається, то це – не обов’язково погано. Про це слід пам’ятати і в бізнесі, і в творчості.

Ще один момент: багато людей знаходяться під пресом стереотипів. В будь-якій професії треба знати свою справу і чітко розуміти усі стереотипи. От наприклад, звучить орган і людина, яка любить Баха, одразу уявляє – сива перука, сидить чоловік років за 50 і грає органні твори. А насправді останній твір для органу Бах написав, коли йому було 22 роки. Від таких стереотипів треба відмовлятися.

Творчість – це шукати речі, які зацікавлять аудиторію. Багато знають та пам’ятають мотиви знаменитої п’ятої симфонії Бетховена. А насправді ця тема була написана як танок у ритмі сальси. Я почав дивитися архіви і знайшов, що дійсно, Людвіга Ван Бетховена можна було без перуки побачити в Гамбургу в неділю зранку в одній із латинських церков, куди він ходив потанцювати перед початком служби з прихожанами. Вони танцювали сальсу. Бетховен брав уроки танців у стилі сальса, а також навчався грі на латинських ударних інструментах.

А тепер 2 приклади того, що для мене є творчістю.

Фестиваль Нового Джазу в Норвегії... Наприкінці фестивалю директор події вигадує комерційний проект – видає музиканту певну суму грошей і той повинен до наступного року підготувати цікавий музичний проект. Музикант сам обирає, хто йому для цього потрібен, визначає суму грошей. Такий проект запропонували зробити знаменитому авангардному барабанщику – Пауло Віначіа. Пауло запросив 7 музикантів і сказав – зустрінемося через рік, але пам’ятайте – ви граєте у моєму проекті. Через рік ми побачили проект Пауло – для мене саме це і було творчістю, тим, що неможливо повторити! По місту висять афіші – проект Віначіа із назвою "Сніданок з Пауло". Початок о 8 ранку. Всі йому кажуть – що ти робиш? Напередодні - виступи, які закінчуються о 4 ранку... Отже, 8 ранку, ми заходимо в зал, а там – 2 000 глядачів, готових слухати. Директор фестивалю оголошує: "Сніданок з Пауло Віначіа". Сцена відкривається – стіл, 8 приборів і 8 музикантів, які в повній тиші починають снідати. Для мене це творчість! При цьому половина людей сидить в залі та каже – поверніть гроші.

Ще один приклад, що для мене є творчістю. 2005 рік, Варшава, Боббі Макферрін. Тоді Боббі мешкав у готелі, під яким періодично стояли 5 стареньких дідів у пальтах і капелюхах та грали Львівські пісеньки (жанр – міський романс). Макферрін мешкав на 4 поверсі і часто з балкону слухав цих дідів. А тепер уявіть – середина соло концерту. Макферрін іде за лаштунки і виводить на сцену цих дідів – у пальтах, капелюхах... і разом із ними починає грати. От це є для мене творчістю!

Творчості без дисципліни ніколи не буде, як і дисципліна без творчості – неможлива. Все рухається разом і крокує поряд. Хорошим гаслом, яке може супроводжувати нас по житті є вислів видатного джазового музиканта – Чарлі Паркера: "Спершу ви повинні досконало вивчити власний інструмент (ним може бути голова, руки, продюсерський центр, конструкторське бюро...), потім треба прослухати та знати на 100% те, що до тебе зіграли на цьому інструменті, а потім ти повинен забути перше та друге і просто грати (працювати, творити, дисциплінувати...)".

Про автора: Олексій Коган – 52 роки, з них 24 – працював на радіо, 9 років на державному радіо вів щоденну джазову програму. 10 років займається організацією джазових концертів. Третій рік поспіль – арт-директор фестивалю Jazz in Kiev.

Читайте інші статті за виступами спікерів на відкритій події innovations.com.ua 22 грудня - креативній сесії, під час якої всі присутні мали можливість порефлексувати над дилемою: Як ефективно поєднувати генерування і впровадження ідей?

• Стаття за виступом Юрія Когутяка "Організація творчого процесу"
• Cтаття за виступом Олександра Агафонова: "Найголовніше у житті – лишатися людиною. Талановитою людиною"