FinArt: мистецтво професійного інвестування

Михайло Колісник, декан kmbs та управляючий інвестиційним клубом випускників МВА kmbs.

Євген Пенцак, викладач фінансів kmbs та управляючий інвестиційним клубом випускників МВА kmbs.

«…на самом деле, это не кризис, это просто деньги замедлили свой оборот»
Генри Грем Грин (1904-1991)

Чи з кризою ми маємо справу насправді? Детективіст Генрі Грем Грін очевидно знав про що говорив, хоча й не був фінансистом. Він довго працював у розвідці та інформацією володів точно.

Як же компанії переживають кризу? За словами консультанта Дерека Абеля, є три стратегії її подолання:

• З криком "Ой, криза!" компанії починають скорочувати персонал, "різати" бюджет та фінансові витрати, а потім намагаються зрозуміти як з цим далі жити.
• Компанії розглядають кризу як можливість і пробують запускати новинки. Дехто скуповує нові заводи, інші вирішують вийти на фондовий ринок, як, наприклад, компанія "ФінАрт".
• Компанії демонструють ринку зразок незворушної стійкості та незмінності в часи кризи. Так реагують на кризу компанії з сильними брендом. Думаю, що kmbs належить саме до цього типу.

«ФінАрт»: як все починалось

ТзОВ «ФінАрт» був заснований у серпні 2008 року за ініціативою випускників групи МВА та викладачів Києво-Могилянської Бізнес Школи. Спочатку виникла ідея створити тренувальну компанію, яка б займалася інвестуванням на фондовому ринку. Всі одразу погодилися брати участь, але після того, як було потрібно робити статутний внесок, спрацював ефект, який у продажах називають «лійкою продажів», а кількість учасників звузилась до тих, хто був готовий вкласти кошти.

Мета, яку ми поставили перед собою, навчитися професійному інвестуванню на вітчизняному ринку капіталів. Це були чисто навчальні цілі і ми навіть не очікували, що справа переросте в настільки серйозний бізнес. Довго думали над логотипом і перебрали десятки варіантів. Також ми не здогадувались наскільки НЕ сприятливий момент для виходу на ринок ми обрали, адже у серпні 2008 року на Заході криза вже почалась, а у нас про неї ніхто ще не знав. Планували позитивний сценарій розвитку подій, однак почалась криза. В результаті – дістали те, що мали, і знайшли у цьому досить непогані сторони.

Криза надзвичайно страшить всіх. Вона приносить багато негативу, проте нам вдалося знайти певні позитивні моменти. В Україні, наприклад, не була яскраво виражена криза 1998 року. Тоді був стрибок курсу валют і макроекономічні параметри демонстрували певні загрозливі тенденції. Ті росіяни, які відчули кризу на собі, і кому банки не віддали гроші, могли вкласти 25 тис. рублів у 1998 році і тоді б ці гроші перетворилися більше ніж у мільйон рублів до 2007 року.

Я розумію, що слово «міліонер» вже нікого не вражає на відміну від мультиміліонера чи мультиміліардера, але в будь-якому випадку такий ріст можливий тільки при умові, якщо увійти на ринок в час кризи. Ми таки вирішили спробувати і у серпні вийшли на ринок. На початку портфель компанії був достатньо елементарним.

Нам пощастило, адже ми не встигли багато програти на той момент, коли ринок падав. Ринок падав, а ми насолоджувались чудовою гривневою позицією, вартість якої, можна сказати, навіть зростала в порівнянні з лінією ПФТС. Далі почались операції і вже за перший період часу ми показали невеликий приріст до того капіталу, який вклали інвестори. Він виглядав достатньо скромно в грошах, але якщо перевести в річні, то це були 48% річних. Як результат: ринок падав, а ми проводили успішні операції.

Ми вигравали на тому, що були маленькими. Маленький має багато переваг: він може швидко рухатись, кудись входити чи виходити, в той час як великі гравці не встигають щось зробити на ринку.

Ми зрозуміли, що можемо розвиватись далі і прийняли рішення створити пайовий інвестиційний фонд інтервального типу “ФінАрт Перший”. Задача, яку ми поставили - управляти чужими грошима, адже власними грошима управляти вже навчились.

І в цей момент часу в мене з’явилось усвідомлення ще одного важливого правила. За 18 років ринкової ситуації в Україні ми навчилися поважати клієнта і забули про продавців радянських часів, які казали: «Бери, що дають». Зараз клієнта поважають. Однак за ці роки, на жаль, не навчилися поважати інвесторів, мажоритарних, міноритарних чи інших. Річ у тім, що коли говорили про інвестиції, всі переважно думали, що можна просто зібрати гроші з «інвестиційного планктону», а потім робити все, що завгодно і не звітуватися ні перед ними. Це не правильна позиція, тому що інвестор значно важливіший. Клієнт приносить маржинальний прибуток, а інвестор приносить велетенські грошові потоки для розвитку бізнесу і для заробітку цього прибутку.

Коротка інформація про компанію та результати її роботи протягом 2008-2009 років

На кінець березня 2009 року наш портфель складав всього на всього 500 000 грн. І вже вкінці липня ми почали робити капіталовкладення.

Наш портфель станом на 22.07.09 виглядав так:

В цей момент ми зрозуміли, що на ринку не працюють всі ті технічні моделі, про які так чудово пишуть в підручниках. Шарп, Марковіц, складні розрахунки… До речі, це непогані розрахунки, їх обов’язково слід проводити, а після того все одно вирішувати, що ти дійсно робиш. Я б не став сперечатися з тими, хто придумав інвестиційну теорію, але за останній рік я зрозумів: людина приймає рішення на основі трьох факторів:

1. Власний досвід. Люди думають, що якщо компанія добре працювала у минулому, то добре працюватиме і у майбутньому. Саме тому людина часто розвиває бізнес-модель, яка була вдалою у минулому.
2. Конструктивний підхід. Це розрахунки. Досить часто буває таке, що досвід підказує робити одне, а розрахунки – інше.
3. Інновації. В якийсь момент часу людина відкидає досвід, розрахунки і прагне спробувати щось нове.

Будь-яке рішення, чи то в персональному житті, чи то в компанії, чи то в інвестуванні, людина приймає на основі співвідношення досвіду, розрахунків та інновацій. Якщо ви думаєте, що тільки позитивно порахований NPV є основою для старту того чи іншого проекту чи прийняття рішення, то це тільки третина справи.

Пізніше ми організували пайовий інвестиційний фонд і наш портфель станом на  12.10.09 виглядав так:

Наш портфель станом на  20.10.09

Зробивши емісію останнього періоду ми очікували, що отримаємо три мільйони гривень до травня наступного року, а зробили це лише за три тижні. І тут ми усвідомили наскільки велике значення мають саме нематеріальні активи компанії, які дозволяють робити такі речі.

На ринку, де інвестиційні фонди на збір трьох мільйонів за останній рік витрачають по півроку, це було зроблено за три тижні. Тепер ми робимо наступну емісію і подивимось, як розвиватиметься ринок. «ФінАрт» стає великим, а слон в посудній лавці стає неповоротким і ми мусимо це враховувати. Ми розуміємо, що хороших і великих результатів на майбутнє може і не бути, бо це все ж таки венчурний бізнес, достатньо ризикований. Не вкладайте в нього останні гроші!

Досягти успішного результату можна, якщо забути, що криза є обмеженням.

Головні фактори зростання компанії протягом останнього року

Фактори успіху компанії «ФінАрт» на думку мого партнера по бізнесу Євгена Пенцака:

• Фіксація прибутку і переведення у золото – основа стратегії.
• Фінансовий інвестор повинен час від часу фіксувати свій прибуток. Якщо ти вклав гроші для отримання прибутку, то ти фінансовий інвестор, а не стратег. Ти не сидиш безпосередньо на землі, на заводі, на обладнанні і так далі. Час від часу слід виходити з цієї інвестиції, оглянутися назад та порахувати, що ти заробив. Наші фонди часто не робили цього і коли ринок піднімався, вони не продавали активи.
• Маленький фонд – гнучкість управління.

Якось ми задали питання тренеру по східних єдиноборствах Юрію Заставному: «Як противник з меншою масою може перемогти противника з більшою масою?». Це важливо, адже в той момент часу ми хотіли перенести це на компанію. Юрій відповів, що технічно противник з меншою масою не може перемогти противника з більшою масою, якщо буде стояти біля нього надто близько. Для того, щоб перемогти, він повинен:

1. Бути далеко він інших (для інвестиційного бізнесу це означає не вкладати туди, куди вкладають всі);
2. Швидко рухатись, адже бути маленьким – це перевага (для нас це варіант –змінювати позицію);
3. Робити несподівані фінти, на які не чекає великий неповороткий противник.
   (Навіть маленька та тендітна жінка може завалити громила використовуючи техніку та несподівані прийоми.)

В результаті успіх призвів до формування пулу зацікавлених інвесторів і вихід на публічну діяльність.

Я особисто можу додати ще такі фактори зростання компанії:

• Довіра учасників компанії до прийнятої стратегії є ключовим фактором успіху. «ФінАртом» володіють достатньо багато людей і дуже важливо, щоб всі приходили до інтегративної стратегії і не виникала така проблема, як у багатьох банках чи інших український підприємствах - два власники, які володіють 50% акцій, постійно сперечаються один з одним.
• Кваліфікація та взаємне доповнення ключових компетенцій.
  В команді «ФінАрт» ми чітко розділили компетенції. Є юрист, людина, яка спеціалізується на маркетингу та PR-комунікаціях, спеціаліст з продажів, людина, яка знає куди вкладати та інвестувати, людина, котра аналізує фінансову звітність, людина, котра вміє представляти фінансові результати. Всі мають складати команду, яка поділена на ключові компетенції.
• Настав час для інвесторів. Це сприятливий час вкладати, потім його не буде.
• Вмій вчасно зупинитися та зафіксувати прибуток. Це дуже важко заставити себе вийти з активу, який так довго зростав.
• Головні не процеси, головні  - люди. Ще одна думка, до якої я прийшов. Зараз управлінці багатьох компаній сперечаються, що є головнішим – прописані процеси і процедури чи люди, які їх обслуговують. Історія знає масу прикладів, де головне перше і де головне друге. Це насправді діалектичне протиріччя. Прихильники першої ідеї стверджують, що якщо гарно прописати всі процеси та процедури, то людина стає гвинтиком і неважливо кого брати на роботу. Прихильники другої теорії не погоджуються і стверджують, що людина, яка очолює певну зону відповідальності – головна. І не важливо як описувати процеси. Я прихильник другого підходу. Є багато успішних компаній, які своїм прикладом це показують. Наприклад Kraft Foods Ukraine. У них колосальне навантаження на генерального директора та HR-директора, але у них колосальні результати на ринку.
• Криза насправді не зашкодила, а скоріше допомогла. Вона примусила думати інтенсивніше і стало цікавіше. Я вже не уявляю, як би все було, якщо не було б кризи.

Поради українським бізнесменам для успіху в майбутньому

Висновки Євгена Пенцака:

• Криза – оптимальний час, щоб заробити капітал.
• Український фондовий ринок цікавий тим, що тут не працюють фундаментальні фактори. Прийде той момент, коли економічні моделі почнуть працювати. Більше того, по мірі розвитку, вони будуть все більше і більше працювати. Але не всі моделі спрацьовують, тому не на всі можна опиратися.
• Існують групи гравців на українському ринку, які працюють злагоджено. Коли я здавав екзамен на сертифікацію торгівця цінними паперами, то жіночка, яка у мене його приймала, не могла зрозуміти, хто цей нахабний молодий хлопець, який замість того, щоб відповідати на питання - скільки торгівців в Україні, сам їх задає. В результаті її позиція виглядала так: «На цьому ринку серед 700 торговців є 2-3 гравці, які злагоджено коливають ринок туди-назад. І от я їх закрию», - казала вона. Дійсно, такі гравці впливають а ринок, але чим більше гравців подібних до нас вийде на ринок, тим цікавіше буде.
• Психологія – понад усе. Цифри не управляють компанією, компанією управляють люди. А хто управляє людиною? Можливо, кора головного мозку, чи кора спинного мозку, чи ті «коктейлі» гормонів, амінокислот та інших речовин, які там всередині діють та змушують рухати ногами, руками та говорити певні слова. Те, що робить інвестор на ринку, є наслідком впливу цих речовин. Ми можемо цифрами тільки трохи на них впливати, але кінцевий результат – наслідок діяльності людини. Як результат, психологія сприйняття інвестором тих чи інших процесів на ринку – понад усе.
• Управляти великим фондом – справжній виклик (challenge). Ти як слон в посудній лавці. Коли ми стали великими, то зрозуміли, що наш ринок насправді маленький. Спробуй щось продати - ринок одразу пішов донизу, спробуй щось купити – ринок йде догори. На другий день знайомі трейдери питають: «Хлопці, що ви робите? Навіщо ви рухаєте ринок?». Ми відповідаємо: «То ми? То не ми!». Тож з однієї сторони це великий виклик, а з іншої сторони - слоном в посудній лавці бути не хочеться. Я сподіваюсь на результати відомого експерименту. Слона дійсно заводили в посудну лавку, він провів там цілий день і не розбив там жодної тарілки. Натомість 50% тарілок розбили роззяви, які прийшли на нього дивитися. Я сподіваюсь, що ми будемо хорошим слоником, який нічого не порушить на цьому ринку.
• Потрібно використовувати нові технології.
• Боязнь невмілими рухами зрушити ринок. Ми боїмося невмілими рухами зрушити ринок і в результаті будемо пробувати діяти невеликими кроками та операціями. Наш ринок, як тонкий лід. Поки ми маленькі, то по льоду можна пройтися, а коли стаєш великим – стає тяжко.
• Цим навикам важко навчитись по книзі, потрібно пробувати, помилятись і вчитись. Ці речі не прописані ні в книжці Шарпа «Інвестиції», ні в Гітмана, Джонка, ні в Мертона. Цим речам слід вчитися на практиці.
  • Разом легше і цікавіше. Більше того, разом з тими, хто в нас навчається, робити це на практиці легше і цікавіше.

Деякі мої додаткові висновки:

• Демократія в процесі прийняття рішення та диктатура в процесі впровадження.
• Кожен повинен робити тільки ті дії, які сумісні з його ключовими компетенціями
• «Робіть речі, які вам подобаються, а гроші прийдуть як наслідок», - слова професора Гаврилишина.
• Довіра стейкхолдерів – найцінніший небухгалтерський капітал. Довіра акціонерів, вкладників, довіра тих, хто з нами працює – це головний небухгалтерський капітал, який приносить гроші на сьогодні.
• Коли ти маленький – то в цьому є певна перевага, ти можеш робити несподівані рухи, ти навіть можеш ходити по тонкій кризі.
• Підтримуйте підприємницький дух та рівень інновацій в своїх компаніях.
• Тільки інновації дають справжній ефект, в той час, як приріст витрат на маркетинг та просування дають спадну віддачу.

Підсумовуючи я хочу наголосити, що криза не така вже й страшна.  Ще давньогрецький стратег Фемистокл колись сказав: «Мы погибли б, если б не погибали…».

За матеріалами виступу на відкритій події innovations.com.ua
«Компанії, які перемогли кризу»