Управа+лінь=управлінець
Сер, 14/01/2009 - 14:14
Кожен із нас, працюючи в компанії не одноразово замислювався: «Як би класно було нарешті стати керівником відділу, проектної команди чи департаменту». Однак мабуть далеко не кожен намагається уявити себе цим керівником та спробувати визначити, наскільки це легко чи складно – керувати людьми, управляти, «manage them».
Нещодавно я спілкувався із власником однієї з українських компаній, який, власне, і наштовхнув мене на роздуми - а наскільки «наші бажання збігаються з нашими можливостями».
Дуже часто, коли людину призначають на управлінську посаду, вона чомусь забуває, що це не те ж саме, що і звичне для нього чи неї функціональне виконання обов’язків, за яке отримуєш новий напис на візитівці та вищу заробітну плату.
Управлінська посада – це, перш за все, розуміння та бажання розвивати свою команду – тих людей, які є навколо - управляти ними та ставити відповідні цілі, мотивувати та контролювати, надихати та ще раз надихати.
Проте чомусь більшість із новоспечених «менеджерів» думають: «Та хіба це так важко?». А відповідь же насправді є не такою і простою – управлінські навички потрібно розвивати, постійно тренувати та вдосконалювати. Управлінець – це не просто слово, яке починається на букву «У», управлінець – це, перш за все, його команда, якою потрібно вміло Управляти!Декілька років тому в Harvard Business Review з’явилася цікава стаття про те, що зараз з’являється дуже багато менеджерів так званого С-рівня. Навіть анекдот був – «Я став керівником відділу» - «Великого?» - «Та не дуже – лише я та мій секретар».
Україна в даному аспекті також не є винятком – кожен другий офісний працівник хоче кимось управляти та називає себе менеджером, але чи дійсно він є Управлінцем з великої літери?
Хотілося б сподіватися, що криза стане хорошим фільтром таких «липових» та не зовсім вдалих керівників і уже через декілька років у нас дійсно сформується хороша генерація якісних та дійсно професійних управлінців, які знатимуть не лише слова «контроль та делегування», а й «ціль, місія, натхнення та мотивація». Ну і тим паче – це не слово «ЛІНЬ», як на це натякалося у назві...
щоб надіслати повідомлення про неї адміністрації сайту.
Олександре,
на власному досвіді переконалась, що Керівників, які б "жили" своєю роботою і ставились до неї з натхненням знайти дуже важко. Дуже часто разом із підвищенням новоспечені керівники дуже швидко забувають про такі якості і це перетворюється змаганням за ще вище посаду і зарплату. Але як власниця бізнесу можу однозначно сказати, що без справжнього "керування" і "вміння надихати" далеко не підеш. Це дуже важливі речі для довгострокового успіху!!!
"керування" і "вміння надихати", це хіба не вроджена, природня риса таких людей? :)
з повагою,
Остап Малашняк
керівник клієнт-сервісу компанії FRESHPR
Олександре, весе вірно вами написане.
Але сподіватись на майбутнє не зовсім оправдано. Як на мене такі люди вже є, і їх є чимало, просто потрібно щоб вони мабуть комнікували ще й між собою, і створювали позитивні посили, для тих хто ще не наважився, або не додумався відкрити свої резерви.
з повагою,
Остап Малашняк
керівник клієнт-сервісу компанії FRESHPR
Остапе, я погоджуюся, що такі люди існують, але якщо порівняти кількість компаній і тим більше уявити, скільки в цих компаніях працює управлінців, то число тих, хто насправді вміє надихати та мотивувати, порівняно, є незначним. М'ягко кажучи - незначним...
Якось у тебе, Олександре вийшло, що весь управлінець в тому, щоб надихати та мотивувати. А організація процессів, розподіл завдань, аналіз, контроль?
Ірино, в цьому, на мою думку, і полягає фішка: контролювати чи розподіляти вміють ледь не усіх (хоча частенько це виходить достатньо незграбно), а от мотивувати, надихати і налаштовувати людей на досягнення результатів.. - це те, над чим сьогоденним менеджерам слід попрацювати.
ну, принаймні ті, кого бічу я в своїй сфері, якраз мають проблеми щодо аналізу та організації процесів...
І, не повіриш, іноді, навіть надихати вміють, але виходить, що працівники - як гарметне м'ясо. Їх надихнули, змотивували - і вони біжать, аж захекуються. А куди, навіщо, ніхто не знає, я вже мовчу, що при правильній організації вони б могли витрачати менше зусиль - і досягати більшого результату.
Наскільки я знаю принципи та нюанси старт-апів, мені видається, що описана тобою проблема - це один із моментів функціонування старт-апу та характеристика підприємницького стилю управління. Менеджер чітко не вміє спрямовувати зусилля команди та налаштовувати на результати. Однак надихає чудово...
У цьому виникає цікавий парадокс - на етапах підприємництва, власник вміє надихати, але не зовсім чітко формулює очікування та бажані результати. Згодом же, коли компанія розвивається та змінюється стиль управління, все стає навпаки - менеджери делегують, контролюють, ставлять завдання, проте не завжди надихають
Ти знаєш, справді, байдуже ставлення до "надихання" - проблема великих компаній, але це як в тому анекдоті про носорога: з їх розмірами - це вже не їх проблема :))))
Але у них є вихід - в них є гроші і вони можуть найняти хорошого управлінця-"надихальника". А от у стар-апів коштів для того, щоб найняти професійний менеджмент - немає:(
хорошого надихальника треба виховувати. Наймати на управлінця вищого рівня людину зі сторони - надто ризиковано, та і часу на адаптацію піде дуже багато...
А як же практика управляючого директора? Не мені тобі розказувати, що небажання призначити саме таку людина - одна із причин пастки засновника;)
Щоб вийти з пастки засновника справді треба іноді змінити керівництво, та от, якраз, з E-надихаючого (чого вдосталь в молодих компаніях) на А-адміністратора. Велика компанія, що не може надихнути - це не пастка засновника, це вже схоже на проблеми на наступних етапах розвитку.
Можливо, є немало винятків, та мені важко уявити, як нова людина в компанії може надихати. Для того, щоб нова людина в компанії стала виконувати ролі Е або І, пройде немало часу. Коротше кажучи, така людина стане зовсім не новою до того часу, як дійде до рівня прийняття рішень.
Ти ж знаєш, що основна "проблема" компанії в період пастки засновника - невміння чи небажання делегувати. У такому випадку керівнику-власнику просто в добі стає замало 24 годин..., і, звісно, той час, який у нього є, він використовуватиме не на надихання, а н аконтроль та досягненян цілей. Це нормально...
Щодо нової людини, яка не може надихати... частково погоджуюся, проте... Уяви - приходить новий керівник департаменту. За два тижні він уже навіть знає, коли у кого день народження та як звати дітей працівників... Після цього цей новий керівник (достатньо сильна та харизматична особистість) протягом ще 2 тижнів він створює систему контролю та постановки цілей. І після цього починає надихати....
Результат - місяць роботи кеірвнкиа середнього рівня і він уже створює систему контролю та надихає...:)