Українці мають повчитися у китайців... копати
П'ят, 05/06/2009 - 10:50
Ви бачили, як копають китайці???!!!! Mamma mia!
30 секунд червоного світла… і в момент, коли ти, насолоджуючись можливістю подумати «про своє», паралельно без будь-якого оцінювання скануєш усе, що потрапляє на очі, раптом бачиш... як копають китайці!
До того дня я не знала, що 30 секунд – достатньо для того, аби 5 людей з лопатами змінили профіль узбіччя. Швидкість роботи - така висока, що від неї голова іде обертом. Гармонійність рухів вражає. Складається враження, ніби це - не тяжка фізична робота, а танець... Такий собі китайській танець з лопатами! (не всім же танцювати з шаблями:)
Командне копання… Виникає питання: звідки знають «як?», «що?», «куди?», хто стежить на порядком та стимулює процес? Де врешті-решт Big Boss?
Всі! Разом! Цілеспрямовано! І це - вистава не на замовлення, а документальне кіно про життя! Звичайнісіньке життя одного з далеко не центрових районів Шанхаю...
Дуже раджу побачити, як копають Китайці!
Для мене цей короткий «сюжет-з-життя-та-про-життя» був ключовою відповіддю на питання, кому належить XXI сторіччя. І воно належить зовсім не нам. Бо нам варто вчитися копати… Можливо, тоді Україна в структурі Китайського імпорту матиме значно більше ніж 0,07%...
щоб надіслати повідомлення про неї адміністрації сайту.
"Бо нам варто вчитися копати..." "...тоді Україна матиме в структурі Китайського імпорту..."
Пані Світлано, чи зробить це щасливішою особисто Вас?
Якщо хочете попробувати "вчитися копати" то вже за осені можу надати Вам безоплатний майстер-клас.А ще ділянку для вдосконалення техніки копання.Мій син вже спробував цієї весни і прийшов до висновку "що краще головою", а якщо руками - то на клавіатурі.
Недавно був ювілей Олександра Ільченка, автора роману «Козацькому роду нема переводу, або Мамай і Чужа молодиця» . Ільченка не вивчають у школі, немає його і в програмі вищих навчальних закладів. Його роман, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр», наче випав із літературного процесу. Затерті ж сторінки книг тих щасливчиків, батьки й діди котрих свого часу придбали цей роман, свідчать про його неабияку популярність.В першу чергу тому, що автор в ненав'язливій оригінальній формі змалював нашу особистість,нас, УКРАЇНЦІВ. Вікіпедія пише:
"Козак Мамай, своєрідне втілення українського характеру, образ волелюбності, стійкості та невмирущості народу. Козак Мамай, котрий протягом століть, од нападників усяких одбиваючись, плекав одвічну мрію: не воювати, не гарбати, не ярмити нікого, а в себе вдома риштувати, мурувати, будувати, - Козак Мамай - мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, бабій і заразом - чернець, простодушний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що його і в ступі товкачем не влучиш, - народний герой, котрого чи не споконвіку знають між людьми на Вкраїні ... Народні художиники малювали Мамая не в січі з ворогом, не верхи на коні, не в полі з лопатою, а в спокійній, споглядальній позі: тільки зброя лежить напохваті, тільки кінь басує, а сам Козак, схрестивши ноги, спокійнісінько сидить під деревом, - бо ж він передусім була людина мирна, якщо, звісно, його не займали, якщо не зазіхав ніхто на волю й славу простих людей України".
Пані Світлано, як писав інший наш класик - "у всякого своя доля, і свій шлях широкий...".Думаю продовження Ви пам'ятаєте зі школи.Тому закликати всіх вчитися копати, бо "XXI сторіччя... належить зовсім не нам...", на мою думку, не доречно.
А Вас особисто запрошую на майстер-клас.Приміром у вересні.Не далечко.Можливо під час копання Вам прийдуть і інші думки з приводу шляхів розвитку українського народу.Пишіть.Чекаю!Дуже потрібні бажаючі навчитись копати!
Шануймося, бо ми того варті!
Чудово! От саме цим постом, Марино, ви і показали, чому ми ніколи не навчимося копати, як китайці :)))) Так і сидітимемо, напоготові, тільки без зброї, її ми теж віддали, бо дуже миролюбиві. Маємо те, що маємо (с) :))
Проблема майже кожного українця, відносно цього посту, що він думає, що копає найкраще з усіх, і всіх ще може цьому вчити.
Справа ж не в копанні, і це очевидно. Мова ж про те, як неймовірно швидко і злагоджено діяти, як працювати так, щоб своїми справами не гальмувати інші процеси, щоб шукати можливості щось зробити, а не причини щось не робити.
Марино, а в майстер-клас входитиме злагоджено-командно-оперативно-ландшафтнозмінююче копання?
Знаєте, на клавіатуру також можна натискати по-різному... - можна просто із заплющеними очима навмання, можна - свідомо, але "набивати" чужі думки, а можна - творити власні шедеври.
Ще один момент: є такі комахи - мурашки називаються. Вони - дуже прості тваринки, в яких, здавалося б, нічого не можна навчитися. Але чи дійсно все так просто? Чи, можливо, злагодженості, системі та працьовитості мурашника людство може позаздрити? Незважаючи на те, що ми - людство - знаємо, як долетіти до місяця, як вбити іншу людину одним пострілом чи як закохуватися... а мурахи - не знають, вони ж - мурахи! Звісно, ми - люди - крутіші за мурах, але чи означає це, що від них не можна повчитися? Досвід, який варто та можна запозичити - він усюди - в повітрі, на листочках, в мурашнику, на дорозі, в грунті, в погляді, в дереві.... - всюди....
.."входитиме злагоджено-командно-оперативно-ландшафтнозмінююче копання?"
Так, у випадку якщо на заклик пані Світлани відгукнуться хоч два українці, готових повчитись у китайців саме цьому...
"Але чи дійсно все так просто?" - пане Олександре, та Бернард Вербер ще у 1992 році в романі "Le jour des Fourmis"(День муравья) розповів нам, що не все так просто, а значно краще, адже вони самі трудолюбиві істоти на землі, їх вміння підкорятись правилам - мрія будь якого керівника! Їх інтелекту можна тілька позаздрити."Вони живуть серед нас.Чи ми серед них? Чия цивілізація виявиться більш життєздатною?"
На відміну від пані Світлани, на питання "кому належить XXI сторіччя" не думаю, що " воно належить зовсім не нам. Бо нам варто вчитися копати…" Хоч не завадить попробувати щоб зрузуміти для себе що це таке і чи "в цьому сила і вихід для УКРАЇНСЬКОГО народу".
Моя пропозиція залишається в силі...
Вимагаю відео - краще раз побачити ніж сім раз прочитати.
Марино, маю одне запитання - "а питання "кому належить XXI сторіччя" не думаю, що " воно належить зовсім не нам. Бо нам варто вчитися копати…" Хоч не завадить попробувати щоб зрузуміти для себе що це таке і чи "в цьому сила і вихід для УКРАЇНСЬКОГО народу".... - а в чому ж, на Вашу думку, сила та вихід для українського народу?
"Але чи дійсно все так просто?" - пане Олександре, та Бернард Вербер ще у 1992 році в романі "Le jour des Fourmis"(День муравья) розповів нам, що не все так просто, а значно краще, адже вони самі трудолюбиві істоти на землі, їх вміння підкорятись правилам - мрія будь якого керівника! Їх інтелекту можна тілька позаздрити."Вони живуть серед нас.Чи ми серед них? Чия цивілізація виявиться більш життєздатною?".... - чи дійсно в компанії та країні буде ідилія, якщо кожен запозичить у мурах вміння підкорятися правилам? Я знаю безліч прикладів, коли відхилення від правил може бути більш ефективним та результативним, ніж слідування цим правилам. Чи дійсно виконанян вказівок та слідуваня правилам може забезпечити життєздатність системи? Вам не здається, що будь-яка структура повинна бути гнучкою, мати можливітсь робити крок вправо-крок вліво, адаптуватися та змінювати свою поведінку та правила залежно від ситуації. Звісно, я не заперечую важливість основоположних цінностей та принципів, які повинні лежати в основі дій та прийняття рішень, але беззаперечно слідувати правилам - чи вірний це спосіб поведінки?... не певен!
"але беззаперечно слідувати правилам - чи вірний це спосіб поведінки?... не певен" і я також не впевнена...Тому і заклик до українців повчитись копати у китайців виглядає, на мій погляд, щоб не сказати примітивним, - скажу плоским.При цьому зовсім не хочу образити автора...а тільки застерегти щодо таких "громогласних" порад українському НАРОДУ, культура землеробства якого нараховує тисячоліття.І навіть якщо в Китаї дуже добре, злагоджено копають, то це зовсім не означає, що основна маса населення живе прекрасно.Здається середня заробітня плата там доларів 60.То чого ж нам дружно вчитись копати?А чи бачила пані Світлана як працюють дорожні робочі у Франції?Коли з 2-ї до 5-ї ночі під центральною вулицею Парижу були перекладені магістральні труби і асфальтове покриття відновлено?То що тепер нам повчитись злагодженій роботі по демонтажу-монтажу центральних магістралей водопостачання?Ще Шевченко, той який не футболіст, казав "Чужого навчайтесь, свого не цурайтесь..."
P.S.Пішла у "Фермер" закупляти лопати...на пані Світлану ж брати?Приступати до навчання можна в серпні.
Вибачайте, що не під своїм ніком, постійні проблеми "ввійти"...
Повчитися, це ж не обов'язково - сліпо слідувати та повторювати; це означає - подумати, зробити висновки, проаналізувати, можливо, щось краще - запозичити.
"...І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь"... - чому ж ми не научаємося чужому? В будь-якій сфері, навіть в копанні? Якщо хтось це робить краще за нас - чому б не подивитися, як він це робить і навіть якщо не навчитися так само, то хоча б задуматися - чому у нього виходить це робити краще.
Я не знаю, але, можливо, вся проблема в тому, що ми говоримо про китайців??? Так давайте повчимося у французів - я лише "ЗА"!
І ще одне запитання - а якби ті ж таки китайці так само швиденько та гарненько не копали а, наприклад, монтували надсучасний процесор для нового космічного корабля..? Чи означає це, що ми аналогічно не повинні на них рівнятися - чи дійсно ми хочемо все життя складати процесори для космічних кораблів, тим паче, що у нас такі традиції - перша людина у відкритому космосі...
PS Марино, якщо можна - лопату з ергономічною ручкою, щоб не муляла та приємно в руці лежала. Я також, з Вашого дозволу, приїду:)