Анти-інновація або фотоприкол від Укрзалізниці

Нещодавно вперше в житті я відчув себе фоторепортером:  те, що я побачив на залізничному вокзалі в одному невеликому містечку, мене розсмішило і засмутило водночас.

Події розгорталися одного суботнього ранку, коли я потягом приїхав у волинське містечко Ковель. Це місто – залізничний вузол, від якого ідуть колії у п’яти напрямках. Звичайно, у місті гарний вокзал, на привокзальній площі стоїть паровоз - усе як годиться.

Я вийшов зі свого вагону і побачив таку картину: навпроти того самого гарного залізничного вокзалу 11 (!) людей мили вагон одного потяга. Звичайно, семеро з них стояли і дивилися як інші четверо безпосередньо займалися справою:

Фото з мобільного телефона автора

Я думаю, кожен з нас може поділитися схожими спогадами, притому мій варіант не найгірший (правда, на пероні стояло ще декілька працівників, які не потрапили в кадр). Якось на одному форумі я прочитав, що один з дитячих майданчиків у Києві фарбували 15 працівників, коли в тій же Німеччині цю роботу виконують 2 людини за коротші терміни.

Питання не конкретно в Укрзалізниці. Найсумніше у цій історії те, що багато людей сприймають такі ситуації нормально. Мовляв, система так працює ще 3 20-х років XX століття, і перебудувати її неможливо. Після таких ситуацій і такого ставлення не треба дивуватися, що продуктивність праці середнього українця становить 20% від продуктивності західноєвропейського громадянина. 

П'ятикратна різниця у продуктивності праці дає українській економіці колосальний потенціал для росту. Нещодавно перечитував одну статтю Павла Шеремети, в які він пише, що для зростання продуктивності праці потрібні, в першу чергу, нові підходи до управління. Саме менеджери є та будуть каталізаторами якісних змін у компаніях. Інновації, які вони використають у своїх підходах до менеджменту, дозволять збільшити продуктивність праці – тобто, отримати більші доходи на 1 працюючого. Як на мене, це дуже актуально у теперішні часи - як для компаній, так і для економіки в цілому.

фото: byaki.net