Наталія Попович: Вплив іміджу України на розвиток бізнесу

Олено, доброго дня. Не впевнена, чи правильно зрозуміла Ваше запитання, але відповідаю, як зрозуміла і дякую Innovations.com.ua за можливість «рефлексії» над цікавими запитаннями.

Якщо відштовхуватись від теми репутації бізнесу, то за дослідженнями KRC Research та  Weber Shandwick «Захищаючи репутацію», 63% ринкової вартості компанії залежать від репутації. “ Так само, як комерційний бренд розраховує на сприятливе та позитивне сприйняття себе громадськістю, щоб продавати продукти та послуги, успіх країни-бренду залежить від репутації та іміджу для залучення туристів, підприємництва, інвестицій та інших важливих чинників для фінансового благополуччя країни та підвищення міжнародного статусу.

Не певна, що хтось проводив абсолютні паралелі між ВВП країни та її репутацією, але разом із тим система знань про маркетинг та брендинг країн, міст та регіонів зростає. Також зростає кількість рейтингів, які визначають і підраховують «вартість» брендів та репутацію країн. Думаю, відповідь на Ваше запитання варто шукати на стику рейтингів бізнес-складової репутації країн та досліджень брендів та репутацій.

Так, відповідно до індексу Anholt-GfK Roper Nation Brands (NBI) 2008-2009, який вимірює сприйняття країн так, ніби вони були публічними компаніями чи брендами, рейтинг  топ-десятки країн з найкращим сприйняттям світом демонструє значну кореляцію між брендом країни та її економічним статусом. Anholt-GfK Roper Nation Brands (NBI) базується на відповідях 20000 респондентів у 20 країнах, яких просять зазначити рівень їх згоди з виразами, які характеризують 50 країн у шести категоріях: експорт, управління, культура, люди, туризм та інвестиції.

У 2008 році, Німеччина була лідером цього рейтингу. Не сюрприз, що Франція, Великобританія, Канада, Японія та Італія також увійшли до десятки, хоча США (на сьомому місці в першій десятці) були беззаперечним лідером за обізнаністю з країною (понад 91% опитуваних демонструють хоч якийсь рівень знань про Америку).  У 2009 році США стали відповідно до цього рейтингу – країною-брендом номер один, що співпало з поліпшенням репутації США у світі у зв’язку з виборами Президента Обами. Разом з тим сама десятка не надто змінилась: Франція, Німеччина, Великобринія лише злегка зсунулись на одне місце, за ними Японія та Італія. Лише Канада посунулась до сьомої позиції.  Швейцарія, Австралія, Іспанія та Швеція теж увійшли до десятки. В решті списку позитивну динаміку продемонстрував Китай у 2009 у порівнянні з минулим роком, піднявшись на декілька сходинок до 22-ої позиції. Олімпійські ігри надзвичайно вплинули на динаміку бренду Китаю.

Серед інших найбільш значимих і до того ж сегментованих за конкретними напрямками та категоріями рейтингів можна відзначити Звіт про Конкурентоспроможніть Світового Форуму у Давосі та рейтинг «Doing Business» Світового Банку. Ці дослідження найбільш яскраво окреслюють та визначають бізнес-складову репутації країн.

Серед рейтингів брендів та репутацій країн можна назвати FutureBrand Country Brand Index (нещодавно вийшла його версія за 2009 рік) та дослідження Reputation Institute The World’s Most Respected Countries.

Відповідно до рейтингу «Doing Business», Україна опустилась на 145-ту сходинку у 2009 році, а у звіті про конкурентоспроможність Україна втратила 10 пунктів порівняно з 2008 роком, опустившись з 72-го на 82-ге місце зі 134. Параметри, відповідно до яких вимірюється конкурентоздатність країни, включають на першому рівні такі, як інституції, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та освіта. Параметри другого рівня включають вищу освіту та підвищення кваліфікації, ефективність ринкової системи, ефективність ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку, використання технологій, розмір ринку. Третій рівень включає стадію розвитку бізнесу у країні та рівень інновацій в економіці.

5 факторів, які найбільш негативно вплинули на оцінку конкурентоздатності України у цьому році – це давні прагматичні та легко вимірювані «друзі» України: інституційна нестабільність, брак доступу до фінансування, корупція, податкове регулювання та політична нестабільність (можливість переворотів).

Рейтинги FutureBrand Country Brand Index, The Word’s Most Respected Countries, крім інфраструктурних та економічних чинників, оцінюють і м’які фактори (автентичність, культуру, привабливість туристичних об’єктів тощо), а також ефективність маркетингових зусиль країн.

Той факт, що і Звіт про Конкурентоздатність, і звіт Doing Business перегукуються з рейтингами країн-брендів таких як GfK чи FutureBrand, говорить про кореляцію між успішністю бізнес-клімату країни, її конкурентоспроможністю і значимістю бренду та репутації.

Олександре, доброго дня! Фактом є те, що Україна та український бізнес як категорія наразі страждають від низького рівня обізнаності з боку міжнародного співтовариства щодо України. В України наразі низький brand awareness у світі. За останні 18 років країні не вдалось постати на карті країн-брендів (насправді України ще немає у більшості рейтингів, бізнес-оглядів, тощо, незважаючи на потенціал 45 млн. ринку споживачів), а акцент Помаранчевої революції, який несподівано виніс Україну яскравою крапкою на радар світових медіа, тих же рейтингів, обговорень – швидко зник.

За конкретними параметрами, відповідно до рейтингу FutureBrand Country Brand Index 2009, серед яких такі, як: країна ідеальна для бізнесу, нова країна для розвитку бізнесу, країна, де найлегше працювати у бізнесі, та країна з якісними продуктами, Україна посідає місце в останніх 25% рейтингу серед 102 країн.

Через відсутність послідовних повідомлень від держави Україна про саму себе та власні переваги, українському бізнесу часто доводиться пояснювати іноземним партнерам, що ми не винні. Більше того, цей вакуум або заповнений негативом – у більшості своїй,  пов’язаний з політичною нестабільністю у державі – ефір заповнюється для українського бізнесу браком довіри, упередженнями та стереотипами, які доводиться спростовувати при кожній зустрічі з потенційними партнерами чи інвесторами і котрі можуть стати на заваді розвитку бізнесу. Бізнес апріорі сприймається як і держава, яка знаходиться на 145-му місці у рейтингу Doing Business: у своїй більшості корумпований, не системний, без правил та політик, нерегульований, непередбачуваний. Хіба це ті характеристики, за якими підбирають партнерів? Я переконана, що успіх тих українських компаній, які склались на міжнародному ринку, змогли залучити капітал і розвиваються, і швидше виключенням із правил. Окремі сектори (outsourcing, наприклад) при послідовному вибудовуванні можуть позитивно вплинути на імідж держави. Але для того, щоб створити реальні можливості для розвитку та експансії українського бізнесу, Україна мусить дбати про власну репутацію як надійного, обдарованого, якісного партнера для світових економік.

Добрий день, Інна! Звичайно, репутація країни та репутація бізнесу  є взаємопов’язаними. Це – як походження чи статус для  вступу до престижного вузу чи клубу або хороша «порода».

Для компаній вигідно працювати на території, що має міцну репутацію і є надійним партнером для всіх аудиторій (мешканців, компаній, інвесторів, експортних ринків, ринків туризму та ін.).

Провідні підприємства не лише усвідомлюють, які переваги вони зможуть отримати, якщо країна чи регіон системно просувають себе, але і самі допомагають поліпшити імідж місця, в якому працюють. Покращений імідж додає місцю цінну позитивну ідентичність, яку можна конвертувати і на міжнародній арені. Для кожної компанії, в якому секторі вона б не працювала, важливо будувати пізнаваність свого бренду і лояльність до нього з боку зацікавлених сторін. Виклик побудови пізнаваності ускладнюється для тих компаній, країн або регіонів, базування яких нікому невідомі або, ще гірше, в яких погана репутація. Адже шоколад зі Швейцарії або Бельгії вже сприймається смачніше, ніж з Польщі, одяг з Італії кращий, ніж з Румунії, фінансові послуги з Болгарії слабо виглядають у порівнянні з Великобританією або Швейцарією. Вже не кажучи про ті приклади, коли країни докладають системних зусиль до маркетингу «Made in USA” “True Italy” тощо.

Декілька років тому, один із наших клієнтів – виробників FMCG товарів - мав дилему, чи наголошувати “country of origin” в маркетингу власної продукції в Україні. Проблема полягала у тому, що компанія була міжнародним концерном німецького походження, але продукцію, яку вона поставляла на український ринок виробляли у Туреччині. На той момент, незважаючи на те, що завод у Туреччині був високо-технологічним і надсучасним, компанія серйозно розглядала ризик сприйняття власних продуктів через призму «made in Turkey» (з репутацією Туреччини щодо підробок) vs. престижного «made in Germany».

Банки, страхові компанії, телекомунікаційні компанії, підприємства енергопостачання й агенції з продажу нерухомості визнають потребу в ідентифікації місцезнаходження важливою для майбутнього зростання їх бізнесу.

Олег, доброго дня! Дякую за запитання.

Імідж країни складається з цілої низки факторів. Методологія FutureBrand звертає увагу на «тверді» складові іміджу країни, такі як економіка, управління, інфраструктура, географічне розташування, які можна віднести до тих речей, яких люди потребують апріорі, але разом з тим і м’які складові, такі як  фактори привабливості туристичних об’єктів, автентичності, звичаїв, традицій, культури, якими може похвалитись країна, маркетинг, рівень комунікації, які швидше впливають на «бажання», ніж на «потреби» аудиторій.

Кожен із цих факторів у свою чергу можна деталізувати і виміряти.

Щодо рівнів сприйняття аудиторіями країни, то можна визначити таку ієрархію прийняття рішень щодо країни, як «познайомитись» чи «запізнати», «віддати перевагу», «купити чи про інвестувати», «отримати задоволення», «сказати іншим чи порекомендувати». Саме за такими простими критеріями ми і судимо країни, які відвідуємо з бізнес-метою чи задля приємності.

Дана модель дає можливість оцінити «дорослість» бренду країни та ставлення мешканців, візитерів, інвесторів (існуючих та потенційних), яке може змінюватись від «обізнаності» до «прихильності». Така модель також дає зрозуміти, як і чому приймаються рішення і що може вплинути на вибір відвідати чи про інвестувати. Важливо також враховувати різноманітні бар’єри, які країнам доводиться перемагати у стратегічний та творчий спосіб. Вимірювання бренду країни за такими параметрами дає можливість бути добре обізнаними з очікуваннями і думкою аудиторій і будувати бренди, які здатні генерувати високий рівень інтересу та прихильності до себе.

Дослідження Reputation Institute The World’s Most Respected Countries оцінює країни за 9 чинниками привабливості: географічною (Канада); 2) культурною (Італія), 3) глобальною (Швейцарія), 4) фінансовою (Канада), 5) споживчою (Швейцарія), 6) соціальною, 7) політичною, 8) економічною, 9) привабливістю бренду (Швейцарія). Вище зазначені країни стали лідерами саме за цими показниками у 2009 році.  Відповідно до методології CountryRep бали визначаються у таких категоріях ставлення до країни, як «рекомендувати», «інвестувати», « працювати», «купувати».

Відповідно до останнього рейтингу FB Countries for Doing Business, найкращий діловий клімат у Сингапурі, хоча США є номером один на загал за факторами розвитку і функціонування бізнесу. Поза рейтингами про функціонування бізнесу, на мою думку, для конкуренції у глобальній економіці, дуже важливо відстежувати регіони чи країни зі значною часткою інноваційної економіки. Це те, що свого часу склало репутацію Каліфорнії та зокрема Кремнієвої долини, а далі – Ірландії, нових економік світу.

Міжнародна бізнес школа Insead проводить дослідження, яким вимірює наскільки країна чи регіон готові відповідати на виклик інновацій. Відповідно до The Global Innovation Index, США – однозначно найбільш інноваційна країна (хоча відповідно до досліджень GfK Rober, Японія є лідером за сприйняттям у цій категорії). Cеред інших країн, яких відзначив The Global Innovation Index, крім традиційно присутніх Японії, Німеччини, Великобританії, Франції – Сингапур, Гонконг, Нідерланди.

Олено, доброго дня! Тема Іnnovations і запитання дійсно доволі ємкі. Я би запропонувала декілька підходів.

Серед найнагальніших, на мій погляд, інформаційна політика навколо політичної нестабільності в Україні та Євро 2012. Адже навіть саме обговорення можливості втрати Україною взагалі чи навіть більшої від попередньо визначеної кількості міст в Україні шансу на проведення Євро-2012 лише підсилює ті негативні впливи, про які ви говорите. На мою думку, у той час, як державним пріоритетом мало би бути забезпечити ділове середовище, за якого Євро-2012 стало би поштовхом для розвитку економіки усієї країни, пріоритетом в інформаційній сфері мало би бути використати проведення чемпіонату для поширення позитивної репутації України у світі. Ще півроку тому це було реальним викликом до вирішення, лобіювання, переконання. Коли країна виграє можливість проводити такого рангу події, її комунікаційна робота лише починається, бо до неї буде прикута увага міжнародної громадськості та експертного середовища. Ні Україна, ані окремі українські міста наразі не використали можливості Євро-2012 для підсилення власного іміджу, а часто навіть створили собі проблему. З такою подією взагалі потрібно системно працювати.

Серед довгострокових речей – я вважаю, що Україні просто потрібен бренд-офіс. «Рада бренду «Україна» чи інший тип організації, котра – як і в інших країнах – опікуватиметься брендом країни незалежно від виборів та короткострокових пріоритетів. Такі групи чи організації у світі часто виступають опікунами брендів, служать залученню інвестицій, інтегрують комунікаційні кампанії з державного та комерційного секторів для найкращої синергії ефекту для бренду країни. Наприклад, «Міжнародна Маркетингова Рада «South Africa – Alive with Possibility» – державно-приватне партнерство, засноване у 2000 р., щоб створити постійний, позитивний та заохочувальний бренд імідж Південної Африки. Місією організації було створити бренд Південної Африки, інтегрувати зусилля держави та бізнесу в міжнародному маркетингу країни та формувати підтримку бренду зсередини країни. Аналогічні організації працюють в Індії (India Brand Equity Foundation (IBEF), Абу-Дабі, Китаї, усіх країнах-брендах, які ставлять собі за мету трансформацію власної репутації в очах міжнародного співтовариства.

Cеред тактичних, але надзвичайно важливих кроків, – міжнародний аудит бренду «Україна» в міжнародному інформаційному просторі та виправлення тих елементарних помилок чи доповнення інформації про Україну, де її бракує. Візьмемо онлайн канал.

Коли людина з іншої країни вводить у пошук слово Ukraine, то першим отримує посилання на wiki про Україну англійською мовою. Також, може потрапити на сайти МЗС та Укрстату. Найбільш релевантним лінком у переліку на першій сторінці пошуку є сайт Welcome to Ukraine – www.ukraine.org, проте цей веб сайт незрозумілий своїм наповненням та дизайном, відчуття, що він таким є ще з далекого 1996 року…Добірка інформації на ньому залишає бажати кращого. Звичайно, якщо людина цілеспрямовано щось шукатиме – знайде, але якщо відкрити ось так раптом такий сайт, то враження про Україну буде можна уявити яке.

Якщо ж говорити про відео – зручний та постійно зростаючий канал отримання інформації, особливо популярний серед туристів, на якому можна побачити професійні та аматорські відео про весь світ, Україна представлена на Youtube лише 73 900 відео. У кількісному відношенні до інших європейських країн – дуже мало.  Для порівняння:  відео про Італію (keyword: Italy)  – це 593 000 роликів, про Чехію (keyword: Check Republic)   – 127 000, про Францію (keyword: France) – 746 000. Навіть маленька Литва (keyword: Lithuania) хоч і має 34 900 відео, проте працює з контентом та пошуком - першими у пошуку з’являється відео про туристичну привабливість країни, репортажі з важливих культурних подій країни і т.д. Те саме й у перелічених вище європейських країн – туристичні відеогіди, спортивні перемоги, короткі фільми про основні пам’ятки культури будуть найпершими в пошуку. Про Україну ж – репортажі про політичні бійки в парламенті, мітинги та акції протесту, хворих на СНІД та рак… А також – реклама агенцій зі знайомств з українськими жінками…Також, дуже мало інформації про Україну на туристичних онлайн ресурсах, популярних серед користувачів по всьому світу, таких як www.tripadvisor.com, www.lonelyplanet.com. Єдине, чим відома Україна та що пропонується для ознайомлення на них,  – інформація про церкви та помаранчеву революцію/передвиборчу кампанію. Пишуть так: пориньте в атмосферу карнавалу – наметові містечка, концерти, мітинги...

Важливо усвідомлювати, що маркетинг місць – це прерогатива всіх і разом. Це безперервний процес, який насправді залучає всіх мешканців і зацікавлених сторін. Найуспішнішими ініціативами з маркетингу територій є ті, які об'єднують зусилля держави, великих компаній і бізнесу, і які найбільш майстерні у налагодженні взаємодії між усіма зацікавленими гравцями.

Головне – щоб усі дійові особи усвідомлювали, що маркетинг територій – це створення або примноження багатства території. В Україні, на жаль, дуже часто влада сприймає свою функцію виключно як розподіл державного багатства, тобто бюджетів. А в цей час за ресурси, за першість або навіть лідерство в конкретних нішах у світовому просторі розгорається справжня війна між регіонами і містами за кращих жителів, інвестиції і, зрештою, за добробут. Виграють ті, хто зможе об'єднатися і мобілізувати усі свої сили.

Олена, доброго дня, дякую за запитання.

Якщо спиратись на проведені дослідження, то в Україні наразі більш вимірюваною є регіональна динаміка. Відповідно до даних «Ради Конкурентоздатності України», найбільша питома вага економічного потенціалу України належить  Донецькій області – близько 15,5%. Частка Дніпропетровської  області складає приблизно 10,3%. На Харківську область припадає 6,5% економічного потенціалу країни, Одеську – 6,1%, Полтавську – 5,1%, Запорізьку – 4,7%. За сукупними показниками, найбільш конкурентоспроможні міста-регіони - це м. Київ, Донецька, Одеська,   Дніпропетровська,   Івано-Франківська   області   та  м. Севастополь.

Разом з тим, на мою думку, в Україні є окремі приклади успішних кампаній як обласних центрів, так і малих міст по освоєнню, наприклад, ринку туризму. Серед малих міст тут можна назвати Кам’янець-Подільський, який за останні роки зміг стати цікавим містечком на туристичній мапі України. Безумовно, Львів, який суттєво збільшив як пропозицію, так і попит на «Європу в Україні». Окремі курортні міста в Карпатах…На мою думку, Київ та Одеса, міста Криму серйозно недовикористовують потенціал власного розвитку та роботи над привабливістю власних туристичних брендів.

На жаль, цього не можна сказати про Карпати на загал  або Крим, при потенціалі і зростанні купівельної спроможності населення яких (навіть якщо говорити про внутрішній туризм), ці території могли би бути вже справжніми історіями успіху України, але, на жаль, поки такими не стали.

Щодо кейсу «П’ятихаток». Такі кейси у світі є – від Шефілду та перепозиціонування і реформування економік і репутації німецьких індустріальних регіонів до нових кремнієвих долин в Китаї та Індії, - була би політична воля, законодавче забезпечення та стратегія. В Україні тішить той факт, що є перші спроби більш професійного підходу до роботи над іміджем регіонів та міст. Так, завдяки фонду «Ефективне управління», Львів і Донецька область володіють стратегіями розвитку своїх територій, які передбачають системний підхід до маркетингу в тому числі. Рівненська область відрізняється наявністю Invest in Rivne – однієї з перших в Україні агенцій по залученню інвестицій для регіону по аналогії з такими агенціями, які працюють практично в усіх успішних регіонах світу. Розвивається Львівська регіональна агенція із залучення інвестицій, яка теж ставить собі за мету впроваджувати системний підхід до роботи з позиціонування міста та регіону, стратегічними інвесторами й інвестиціями. Шкода, що ці речі з'являються в Україні з таким запізненням. Але краще пізно, ніж ніколи. Уявіть собі, що може означати прихід великого міжнародного інвестора для середнього чи малого українського міста на кшталт П’ятихаток! Це набагато більше, ніж виплата податків і створення робочих місць – це значна кількість міжнародних співробітників, які впливають на культуру довкілля, з'являються школи з іноземними мовами, культурні заклади, нові традиції, послуги, і все те, що стає двигуном економіки і перетворює нехай малу територію на осередок добробуту.

Доброго дня, Анно! Може, повторюсь, але обізнаність світу з Україною на загал є дуже низькою. Оскільки Україна до рейтингів ключових країн-туристичних брендів світу майже не потрапляє, то обізнаність у бізнес-середовищі складається з рейтингів Doing Business Cвітового Банку та World Competitiveness Report, де наші місця за останні роки лише погіршились.

Пане Володимир, дякую за запитання.  Безумовно, через системний підхід до брендингу та комунікаційної політики України можна побороти стереотипи, котрі міжнародне співтовариство має щодо України. Декотрі з них можуть бути перепоною для українського бізнесу, але якщо перенести акценти, створити нові позитивні асоціації  - усе можливо. Крім того, перевагою низької обізнаності міжнародного співтовариства з Україною є те, що Україна може почати якщо не зовсім, то майже з чистого листа.

Life is wonderful, indeed ), дякую за запитання. За підходом, безумовно, після визначення пріоритетних цілей для бренду та комунікаційної політики, необхідно сегментувати аудиторії та ринки, де Україна повинна змагатись чи які прагнутиме використовувати, і Азія, безумовно, відіграватиме дуже значну роль у пост-кризовій економіці світу. З мого спілкування з представниками українського бізнесу в азійському пан-регіоні, про Україну знають все ще дуже мало. Вважаю, що це є більше можливістю, ніж проблемою на сьогодні.

Доброго дня, Nataly: відповідно до вище згаданих рейтингів, Україна, на жаль, не займає гідного місця в категорії інвестиційної привабливості. Поліпшення інвестиційного клімату залежить від тих самих факторів, які наразі найнегативніше впливають на імідж України серед міжнародного бізнесу: за данними «Звіту про конкурентоспроможність» – це політична нестабільність, корупція, податкове регулювання, брак доступу до фінансування та непослідовність економічної політики. На жаль, Україна знаходиться майже у самому кінці рейтингу країн за оцінкою бізнес-клімату (World Bank’s Doing Business Report). Ми з 142 опустились на 145-е місце!

Поза тим, країни, які прагнуть бути цікавими для інвесторів,  вже вирішили ці проблеми або активно реформують власні економіки, щоб нівелювати подібні фактори. Більше того, за останні роки країни, що прагнули спозиціонувати себе в категорії «у нас добре вести бізнес» або «у нас буде добре завтра» активно формували власні бренди: Естонія – «Позитивно Трасформуючись»; Трінідад і Тобаго – «Ми – наступні»; Танзанія – «Країна можливостей», Шотландія, Китай тощо.

Спрощення правил ведення бізнесу в Україні та відкриття нового бізнесу, поборення ключових факторів, які не дозволяють Україні посісти гідне місце серед країн, привабливих для інвестицій, і формування якісного бренду є необхідними складовими.

Завдання непросте, якщо заглибитись у те, чим є сучасна Україна напередодні виборів і хто може очолити країну після них. Разом з тим, точками відліку, якщо ставити таке завдання, повинні бути:

 - аудит/assessment інтересів та цілей відносно теперішнього сприйняття аудиторіями іміджу України і конкурентоздатності країни на світовій арені;

 - позитивний імідж, що можна формувати лише паралельно з реформуванням політичної системи та економіки, оскільки саме ці «тверді» фактори наразі не дозволяють Україні розвиватись самій і бути зрозумілим партнером для інших;

 - використання факту невідомості України чи відсутності абсолютно чіткого образу країни у головах ключових аудиторій, як можливість;

 - відштовхування від того капіталу, яким Україна володіє: якісні природні та людські ресурси, історія, природність, традиції, культура;

 - капіталізація України як туристичного бренду через розвиток інфраструктури, а також фокусний підхід до маркетингу ключових територій.

Відповідно до Country Rep2009, громадське сприйняття країни значно – понад 40% - диктується сприйняттям її географічного розташування та принадами фізичного простору, стилю життя, можливостей отримати задоволення, залучення до світового співтовариства. В Україні є чинники, які можна структурувати і позитивно висвітлити у цьому контексті. Порятунок – справа рук тих, хто хоче, щоб їх врятували.

Доброго вечора!

Розділяю Ваше враження і переконана, що такі проекти з'являтимуться (і маю сміливість думати, що вже працюють, а нові готуються в Україні :). Крім «ІнвестЮкрейн», який функціонує на національному рівні, в Україні вже є та ще зароджуються регіональні інвестиційні агенції (більш порівнювані за масштабом прийняття рішень, діяльності тощо з прикладом Македонії, чи не менш успішними іншими прикладами, такими як: Enterprise Estonia, Scottish Enterprises, IDA і т.д). Можливо, вони навіть більш мобільні, гнучкі, швидші у прийнятті рішень. Так, «Інвест in Рівне» за короткий час свого існування не лише досягло успіху у залученні інвестицій до регіону, але й отримало визнання міжнародних стейкхолдерів. Під час «Львівського міжнародного економічного Форуму», що проходив 1-2 жовтня стартувала робота Львівської регіональної агенції залучення інвестицій.

Успіх програм та проектів такого характеру залежить від одностайності зусиль стейкхолдерів (влади, бізнесу, громадського сектора регіонів та країн) для досягнення єдиної мети - поліпшення добробуту країни чи регіону через системне залучення правильних інвестицій. Коли в українських регіонах та в державі у цілому зможуть державні діячі поставити інтереси держави вище за власні дрібні посадові обов'язки та інтереси, ми побачимо аж 25 «Інвест іn Крим», «Інвест іn Donetsk», «Invest in Odessa» i т.д.  Агенції залучення інвестицій є зрозумілою формою співпраці для іноземних інвесторів, тому в Україні так важливо сформувати ефективні інституції, які зможуть стати гідними партнерами для супроводу та успішності інвестиційних проектів.

Безумовно, успішність зусиль агенцій на світовому рівні - це кропітка робота маркетингу, вибір правильних каналів комунікації, в якій не обов'язково спамити СNN, а можна вибірково з'являтись там, де треба, і з якісною регулярністю. PlaceID консультує українські регіони та міста щодо ефективних комунікаційних стратегій. Сподіваюсь, що результати не примусять себе довго чекати.

Моя рекомендація була би просто від початку демонструвати найкращу поведінку з точки зору corporate governance, принципів відкритості і прозорості. Знаєте, це як стартувати з нижчого рівня - треба постаратись стрибнути удвічі вище, тому коммунікаційні матеріали, готовність спікерів, здатність бути експертами не лише у власних продуктах, а й переконливими продавцями країни чи регіону, який компанія представляє, усе відіграватиме важливу роль для успіху. Не полінуйтесь провести аудит готовності до спілкування з міжнародними медіа, мати усвідомлену позицію не лише щодо власної компанії, але й щодо сектору, країни, економіки, прогнозів тощо, які можуть виникнути як теми для обговорення та коментування. Виклик, але й fun, з моєї точки зору, полягає у тому, що кожен представник українського бізнесу представляє Україну на мапі світу, а це велика відповідальність. Разом з тим кожен успіх української компанії - це успіх України, тому не занедбуйте власну ідентичність. Якщо Ви професіонали і історія Вашого успіху переконлива, Ви поборете будь-які бар'єри.

На професійне життя однозначно вплинув Джим Колінз, книга "Good to Great" для інсайтів про природні принципи лідерства; Джек Уелш, "Winning" - для структури;  Іцхак Адізес, "Managing Corporate Lifecycles" дуже допоміг, коли після керівництва стартапом довелось перейти на позицію менеджменту дорослою компанією і пережити з нею, і вже з іншими стартапами багато цікавих часів. Пораджу Річарда Бренсона, "Losing My Virginity" і пізніше видання Business Stripped Bare - для натхнення, чесності перед собою, задоволення від того, що робиш, у всіх проявах.

Зараз читаю промови Черчіля - лякає, наскільки легко можна замінити глобальних гравців іменами, а ситуація зараз дуже схожа на ту, в якій жив він; масштаб мислення розширює рамки можливого і бажаного.