Юрій Логуш: Люди – головне, що допомогло Крафт Фудз стати лідером на ринку

Історія професійного успіху Юрія Логуша, Віце-Президента Крафт Фудз, Генерального директора: Україна, Східна Європа та Центральна Азія, вражає. У ексклюзивному інтерв'ю для innovations.com.ua один з найкращих керівників України поділився своїми секретами управління.

Біографія

Юрій Логуш започаткував бізнес компанії Kraft Foods в Україні (1995 р.). Сьогодні продукція ЗАТ "Крафт Фудз Україна" представлена на всій территорії нашої країни, а також в Молдові, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Вірменії, Росії, Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані та Монголії.  У сфері відповідальності п.Логуша – дві фабрики, агропромислова програма по вирощуванню картоплі для виробництва картопляних чіпсів (75 тис. т. на рік) та управління 6 категоріями продукції: шоколадом, печивом, кондитерськими виробами, кавою, солоними снеками та жувальною гумкою.  Компанія посідає лідерські позиції практично у всіх вищезазначених ринкових сегментах.

До створення компанії "Крафт Фудз Україна" Юрій Логуш започаткував та керував KPMG/Barents Group в Україні (1994-1995 рр.), брав участь в управлінні міжурядовими донорськими програмами, зокрема, TACIS (підтримка приватизації), USAID (створення Національної банківської академії).

Ще раніше Юрій Логуш заснував RJ Reynolds Tobacco International в Україні та був його генеральним директором в 1992-1994 рр. Керував приватизацією, придбанням виробничих потужностей у Львові і Кременчуку (на той час найбільші об’єкти приватизації в Україні).

До приїзду в Україну п.Логуш працював Головним операційним директором і Головним фінансовим директором, Garden State Health Plan (HMO) у США (1982-1992). Паралельно Ю.Логуш був Продеканом і Заступником декана, Директором Інституту міжнародного бізнесу, Завкафедрою кількох факультетів та Старшим штатним викладачем у Graduate School of Business Administration of Fordham University в Нью-Йорку (1975-1992).

Освіта: PhD Нью-Йоркський університет, 1973. MA (Економетрика, Management science).  Нью-Йоркський університет, 1971. BS (основні предмети: Технічні науки, Економіка; додаткові: Філософія, Історія, Психологія) CCNY, CUNY, 1968.

Визнання:

• Найуспішніший керівник року в Україні: 2010 (Top 100), 2006  („Гвардія керівників”).
• Найуспішніший керівник у кондитерській галузі у рейтингу "ТОП-100. Кращі топ-менеджери України", (2004, 2005, 2006, 2009, 2010).
• Лауреат конкурсу "Людина року" у номінації "Меценат року" (2006).

• Член Консультативної ради іноземних інвесторів при Президентові України, Ради з питань культури і духовності при Президентові України, Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України.
• Член Наглядової Ради Міжнародного Інституту Менеджменту (Київ) та Українського Католицького Університету (Львів).

Розмову вів Михайло Колісник, декан і професор фінансів kmbs

Михайло Колісник: Ви керуєте компанією Kraft Foods Ukraine з 1995 року. Як Вас змінила ця компанія?

Юрій Логуш: Я працюю в "Крафт Фудз" вже чотирнадцять років, а почав працювати в компанії у віці п’ятдесяти років. Вік нібито сформованої людини. Наскільки ще можна змінюватись? Але я все-таки кардинально змінився. Я зрозумів, що людина постійно змінюється, росте та розвивається тільки тоді, коли опиняється в інших випробовуючих   умовах. І як керівник тоді вона мусить або пропасти, або панувати.

У серпні 1995 року я вирішив залишити компанію КPMG і перейти на цікавіший виклик. Прийшовши в Kraft Foods Ukraine, почав нарощувати та розвивати бізнес, який був у стані занепаду і на рівні $4 млн в доходах річних. Довго не думав над тим, де взяти працівників для нашої штаб квартири. Тоді ще не було випускників MBA-програм на відповідному рівні знань і досвіду праці. Могутній МІМ ще був на ранній стадії розвитку, Києво-Могилянська Бізнес Школа – тільки мрією В’ячеслава Брюховецького. Я запросив з собою двох колег з KPMG, однією з яких була тепер всім відома Оксана Семенюк. Також проаналізував наукові праці студентів-другокурсників НаУКМА, з якими працював влітку 1995го в KPMG, і запросив десятку найкращих. Важко сьогодні уявити, як ті молоді вундеркінди встигали навчатись і блискуче працювали full-time в дуже вибагливій компанії. Але це була когорта геніальної молоді. Деякі з них або і досі з нами працюють, або на високих посадах в Україні та закордоном, а дехто навіть очолює інші компанії.

Тоді ці ще бездипломні студенти пройшли справжнє випробування - своєрідну MBA-програму.  Ми влаштували менеджмент-гру, навчалися на власному досвіді. До того я ніколи не мав такої практики – "з нуля" розвивати бізнес з мудрими i дуже відповідальними студентами. Я милуючись споглядав, як здібна молодь виростає. Зараз вони вже не молоденькі,  а дорослі та самовпевнені з сім’ями і своїми дітьми.

Розвивати бізнес в ті роки було надзвичайно важко. Гіперінфляція, шалена девальвація і глибока депресія, економіка у вільному падінні. Ми підраховували, що пересічний українець мусив працювати приблизно чотири години, аби купити плитку шоколаду "Корона". Часи були скрутні.

Михайло Колісник: Чому Ви вирішили переїхати в Україну, маючи хороше кар’єрне зростання у США?

Юрій Логуш: Було два фактори, які вплинули на мене. По-перше, бажання повернутися на Батьківщину. Я народився закордоном, 43 роки прожив там, але завжди відчував зв'язок з Україною. Америка чудовий край, привітні люди, всі нащадки емігрантів, фантастичні можливості. Працюй, і дороги тобі відкриваються. Але чогось духовного, близького та рідного з дитинства мені дуже бракувало.

По-друге, виклик, гострі почуття та випробовуючі пригоди. Я зажди був готовий спробувати щось нове. Побував в багатьох країнах, жив в Америці, був консультантом для багатьох великих компаній, заклав компанію медичного страхування та надання послуг.

В Америці я керував бізнесом і одночасно викладав в університеті цілих 22 роки. Однак життя професора, - це були одні й ті ж предмети – економетрика, статистика, математична економіка, макро- та мікроекономіка. Викладати міжнародний бізнес було цікавіше. Працював із захопленням сім днів на тиждень і завжди шукав нового, щe цікавішого. З’явились нові можливості і я вирішив спробувати.

Я покинув престижну посаду в Америці. Професор з контрактом до 2015 року. Керівник успішного бізнесу. Але я махнув рукою на все. Всі дивувалися, адже було потрачено стільки зусиль на все, стільки здобутого. Можу сказати одне - анітрохи не жалію.

Михайло Колісник: Ви відомі як один з найкращих топ-менеджерів України. На Вашу думку, за які досягнення Ви потрапили до топ-рейтингу? Чи є секрети або правила такого успіху?

Юрій Логуш: Мене це теж дивує і, чесно кажучи, я не розумію цих рейтингів. Це опитування 100-500 "ТОР" керівників, але я цих людей не знаю, хіба що 30-40 з них. Переконаний, що це не мене вибирають, а шоколад Корону, каву Jacobs, чіпси Люкс, працю і досягнення цілої команди. Це бренди, до яких я прикладав руку, а зараз руку прикладає нове покоління молодих людей, а я лише спостерігаю за ними, іноді допомагаю, а іноді перешкоджаю, як i кожен керівник.

Михайло Колісник: Компанія Kraft Foods Ukraine зуміла стати лідером на українському кондитерському ринку. Без яких складових компанія не змогла б однозначно стати лідером ринку?

Юрій Логуш: Люди – головне, що допомогло компанії Kraft Foods Ukraine стати лідером на українському ринку. Я маю на увазі всіх, хто працює в компанії - від тих, що виробляють шоколад на фабриці, до тих, що керують фабрикою, людськими ресурсами, фінансами,  маркетингом в синергії зі збутом.

Михайло Колісник: Чому українському офісу Kraft Foods Ukraine довірили управляти представництвами в 12 країнах?

Юрій Логуш: Цього було не просто досягнути. Ми над цим інтенсивно працювали і крок за кроком здобували результатів, авторитету та довіри, та досягали своєї мети. Почали з Молдови у 2003 році. І в кінці, нарешті, офіційно цього року здобули Середню Азію та Монголію. Окрім амбіцій, є друга причина. Ви напевно зауважили, що багато міжнародних фірм в Україні з часом підпорядковують українські філії до так званого "hub" або вісі або просто штаб квартири в Москві, аргументують це: економія ресурсів, "братні народи", російськомовні. Як оберігатися такої гіркої, принизливої долі. Стати завеликим, щоб проковтнули? Але в кінці необхідно, щоб український бізнес став дійсно українським. Бо інакше прийде кінець йому і стане просто російським. Не думаю, що цього прагнуть мої колеги: топ-керівники. Бо це для них кінець. Думаю, що усвідомлюють це, але кому подобається мінятися?

Михайло Колісник: Традиційно великі компанії приділяють значну увагу процесам і намагаються зробити так, щоб роль людського фактору у бізнес-процесах зменшувалася. На Вашу думку, де у великій компанії повинні домінувати процеси, а де – люди?

Юрій Логуш: Фірма Kraft мудро ніколи не прописували бізнес-процеси, аж поки не прийшов відповідний етап у розвитку, i на той момент ми вже мали великий успіх та авторитет. Перших кілька років ми детальних процесів не потребували. Вся країна була суцільна катастрофа, а ми зібрали інвестиції на кілька мільйонів і дали неочікувано високі результати. Тільки тоді в компанії і почався процес, який в Центральній та Східній Європі називається інтеграцією. Ми попали в складання і описування процесів та посад. Почалася бюрократія. Штаб автоматично подвоївся: половина працювала на внутрішні процеси і звітування штаб квартирі, а інша половина вела бізнес.

До сьогоднішнього дня в компанії працюють над постійним удосконаленням процесів та організаційної структури. А те, наскільки вона плоска або пірамідна, залежить від розвитку ринку, але деякі компанії застосовують одну модель скрізь і не враховують, що вона може не стосуватися даного ринку.

В нашій фірмі також існує матрицева структура та звітування. Окрім офісу в Києві є ще велика регіональна штаб квартира у Відні, де перебувають Президент Регіону Центральної та Східної Європи, Близького Сходу та Африки, а також функціональні віце-президенти Kraft Foods. Це буває справжня "Візантія", лабіринт, в якому слід не просто пробігти і повернути праворуч чи ліворуч, а стикнувшись з колегами, хто не погоджується, переконати їх. Кожен має свої думки та ідеї. Окрім рації і переконливості, потрібна сильна енергетика та настирливість, аби налагодити роботу з усіма.

Я переконаний, що люди - найголовніше. Працівника можна замінити іншим, але чи буде організація такою як раніше? Людина – не просто як запчастина для машини. Таке мислення -  залишок індустріального мислення: людина – машина. І навіть, якщо в машині замінити деталь, то вона працюватиме по-іншому. A що вже казати про людей.

Кожна людина - унікальна, адже вона по-іншому думає i входить в творчі процеси та роботу з людьми. Організацію можна змінювати на краще чи на гірше, тільки заміною людей. І в кінці – домовленість і швидка, ефективна ідея.

Ми в команді постійно проводимо наради, де багато що обговорюємо та продискутoвуємо. Іноді це продовжується до пізнього вечора, але працювати з людьми - це i розвага, і приємність.

Михайло Колісник: Сучасного менеджера вчать бути однаково справним з цифрами, ідеями та людьми. Яка Ваша думка – чи усі ці характеристики мають в максимальній мірі поєднуватися в менеджері, чи він має робити ставку на одну з них?

Юрій Логуш: Всі три складові є надзвичайно важливими, тому не можна робити ставку тільки на одну з них.

Відверто кажучи, я не маю бізнес-освіти. Я – доктор економічних наук – економетрик; оперую цифрами, шукаю співвідношення між потоками цифр. Ми не займаємось метафізикою, тому потрібні цифри. Але цифри – це результат людської діяльності. А людина без духу та ідей – це ніхто. До того ж важливо, щоб людина на будь-якому рівні була натхненна.  Навіть нібито простий робітник на фабриці має працювати з іншими робітниками, зі своїм керівником, а не тільки з шоколадом, кавою або картоплею, і працювати над досягненням мети.

Михайло Колісник: Часто роботу керівників великих компаній оцінюють за фінансовими результатами. Наскільки важливими є фінансові результати для Kraft Foods Ukraine, і на які показники слід звертати практикуючим топ-менеджерам у роботі з акціонерами та іншими стейкхолдерами?

Юрій Логуш: Не можна орієнтуватись лише на один чи два показники. Необхідно звертати увагу в комплексі на такі показники як: дохід на одну акцію, прибуток, готівковий потік (кеш флоу), дохід, темпи росту, та зростання долі ринку. Неможливо оцінити роботу керівників великих компаній тільки за фінансовими результатами. Важливий розумний баланс багатьох показників. Компанія за один рік може заробити надприбуток, але пропустити велику кон’юнктурну інвестицію, а потім поступово занепасти. Гармонійно збалансований максимально швидкий темп росту понад усе.

Михайло Колісник: Як Kraft Foods Ukraine вдається постійно підтримувати високий темп інновацій?

Юрій Логуш: Насправді ми ніколи не зупиняємось. Ми завжди невдоволені своїм темпом як інновацій, так і росту, і це є своєрідним двигуном/драйвером для впровадження інновацій. Успішні та відповідні інновації дають ріст бізнесу, але ми завжди прагнемо кращого, більшого, швидше і скоріше.

Михайло Колісник: Яка Ваша думка щодо ситуації Україні протягом наступних півроку: який можливий курс долара до гривні; яка можлива інфляція, який можливий розвиток політичної ситуації?

Юрій Логуш: Якщо поглянути на розвиток економіки країни, країн, світової економіки, то можна прослідкувати, що все відбувається не лінійно, а циклічно. Сьогоднішня криза – одна з повторних фаз в циклічному розвитку економіки. З кризи вийдемо, будемо далі рости і розвиватись. А далі будуть нові кризи, рецесії та, можливо, депресії. А те, як швидко ми вийдемо з кризи, залежить від розвитку експорту, особливо металургії, на якій зав’язано 30% нашого ВВП.

Ми вже пережили одну велику депресію (1989/90-1996) і одну рецесію (1998-99). Європейські країни та Америка навіть не уявляють, якою страшною була наша депресія – в 1930х в Америці економіка впала на 30%, а у нас на 60-70%.

Я - прихильник агресивної фіскальної та монетарної політики. Думаю, що все вкладеться, як проявиться воля. Наша економіка звикла до найвищих темпів інфляції і ми вже не боїмося експансивної грошової політики. А низький теперішній рівень утилізації виробничих потужностей запобігає розвитку інфляції. Я щасливий, що відбудуться вибори. Вони пожвавлять економіку. Але передбачити розвиток подій… І як би хтось міг тверезо прогнозувати, то ми б передбачали кризи, і перехід від соціалізму до капіталізму був би легшим.

Михайло Колісник: Чи є у Вас життєве кредо? Яке воно?

Юрій Логуш: Насолоджуватись життям! Особистим, тобто подружнім. З дружиною ми шалено закохані, одного світогляду, захоплюємося літературою, музикою та іншими видами мистецтва.

Виготовляючи цукерки, ми приносимо щастя людям. Це матеріальна сторона. Команда щомісяця збирається і вивчає результат роботи компанії та порівнює з макроекономічними показниками. Це як на футболі чи іподромі, але тут ми можемо впливати на хід подій – вибрати ліпшого "коня" чи посадити нового жокея. Це справжній азарт, адже можна маніпулювати власною долею.

А якщо говорити про серйозні нематеріальні речі, до яких я дуже небайдужий, то це якість майбутнього нашої країни. Тому важливою складовою діяльності компанії є благодійність – підтримка проектів у сфері культури, найпопулярнішим серед яких є "Коронація слова". Духовно-соціальна складова є надзвичайно важливою. Якщо її немає, то є ризик перетворити людину на просто "м'ясо".

Михайло Колісник: Яка Ваша персональна стратегія на наступні 3 роки?

Юрій Логуш: Я хочу присвячувати більше уваги науковій діяльності, кодифікувати свій досвід у формі статей... і ще швидшим темпом і ширшим масштабом нарощувати доходи, прибуток і долі ринку Крафту.

Михайло Колісник: Що б Ви порадили читати молодим українським управлінцям?

Юрій Логуш: Важливо, щоб люди бізнес-середовища читали більше не ділової літератури, а гуманітарної, художньої. Заглиблення в бізнес обмежує бачення людини і робить її одногранною. Важливо, щоб кожен формував і розвивав свій світогляд. Бізнесу не вистачає духовної глибини. Але "духовної" - не в сенсі містики або ретроградної релігійності. Ми живемо у динамічному світі і мусимо відбудувати фундамент нематеріального світу, особливо нашого українського світу, який знівечений століттями колоніалізму. Нам треба цікавитися літературою і поетикою, музикою і мистецтвом, культурою і сприяти розвиткові цих муз. Без міцної економіки духовне відродження неможливе, а без духовного розвитку занепадає і матеріальна цивілізація. Тому працювати на духовне відродження України повинні ми всі.